Президент-утікач Віктор Янукович відтепер офіційно державний зрадник. Оболонський районний суд Києва, який півтора року розглядав справу колишнього гаранта, визнав його винним у кількох злочинах. Зокрема, за ст. 111 (державна зрада), ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 437 (пособництво у веденні агресивної війни) Кримінального кодексу України. І призначив йому покарання — відповідно 13 і 12 років тюрми. Однак в Україні строки не плюсуються, тож відбувати доведеться найдовший. Під час оголошення вироку суд звернув увагу на те, що строк ув’язнення почнуть рахувати з моменту затримання втікача.
Судова історія
Власне, ця судова історія почалася в листопаді 2016-го. Тоді під час відеодопиту Януковича у Святошинському райсуді Києва, де розглядають справу про розстріли на Інститутській 20 лютого, генеральний прокурор Юрій Луценко оголосив йому підозру в державній зраді. Рівно два роки тому, 30 січня 2017-го, адвокати колишнього президента отримали кількадесят томів справи для ознайомлення. Порівняно з деякими справами часів Революції гідності держзрада колишнього гаранта здавалася простою: менше епізодів злочину, менше підозрюваних. Однак уже тоді було зрозуміло, що судовий процес затягнеться. Не в останню чергу з вини захисту підозрюваного.
Читайте також: Справи Майдану. Чергові загрози
Два роки тому представники військової прокуратури озвучували Тижню свої оптимістичні прогнози, мовляв, якщо не буде затягування процесу, адвокатам екс-глави держави знадобиться місяць для ознайомлення з матеріалами. А далі суд. Дехто з експертів навіть прогнозував, що вирок у справі про державну зраду можна буде почути під «красиву дату» — День Незалежності-2017. Потім під річницю Революції гідності. Потім під роковини розстрілів та анексії Криму. Згодом ці самі дати озвучували й для 2018 року. Але не склалося. Адвокати колишнього президента завалювали суд клопотаннями. Часом виходили із судового процесу. Потім поверталися. Суд призначав Януковичу безплатних адвокатів. Ті, своєю чергою, вимагали місяці на ознайомлення з матеріалами. Попутно захисники президента-втікача за контрактом не втомлювалися вимагати допиту власних свідків, забезпечення участі в суді самого Януковича в режимі відеоконференції. Викликали до зали засідань поліцію. Блокували в коридорах суду безплатного адвоката. А засідання, під час яких мали відбуватися дебати, радше нагадували політичне ток-шоу, учасники якого намагаються перекричати одне одного. Так було, наприклад, під час виступу прокурорів. Того дня захисники екс-президента привезли із собою звукопідсилювальну апаратуру й намагалися перекричати і прокуратуру, і суд. А заодно влаштувати допит власних свідків без рішення суддів (див. «Абсурд без домішок. Як почалися дебати у справі Януковича»). Після цього почали читати свою промову, яка тривала близько 40 год.
Якби суд таки вирішив допитувати всіх свідків, як того вимагали адвокати, на двох із прокуратурою в захисників Януковича було б 280 осіб, що зрештою ще більше розтягнуло б процес у часі. У результаті свідчення дали 52 людини: 37 з боку обвинувачення і 15 з боку захисту. У залі суду були дипломати, колишні й нинішні очільники силових відомств, міністри, люди з окупованого Криму. Свідчення так чи інакше стосувалися подій у Криму, часом задовго до початку анексії. Скажімо, частина свідків відверто заявляла, що Янукович прямо чи опосередковано був причетний до підготовки окупації півострова мало не з моменту підписання Харківських угод. Лунали заяви й про те, що колишнього президента попереджали, готували йому аналітичні звіти про можливі загрози з боку Росії, однак він на це не зважав. І, звісно ж, подробиці окупації: як і коли росіяни перекидали війська на півострів, хто схиляв українських силовиків до співпраці з ними. Згадували й лист Януковича до Путіна, у якому він просив про використання збройних сил РФ на території України — певно, один із ключових доказів у справі. Власне, саме цим листом Росія намагалася легітимізувати використання своїх військ на території України. І його ж РФ показала на Раді Безпеки ООН 3 березня 2014-го.
Своєю чергою, адвокати Януковича та їхні свідки говорили про ризики для життя та здоров’я колишнього президента. І нібито саме з цих причин він не міг прибути на територію України. Йшлося, зокрема, буцімто про замах на життя президента-втікача. Захист екс-глави держави заявляв, що начебто має кулю, якою стріляли в автомобіль. Однак слідство досі її не бачило (див. інтерв’ю Сергія Горбатюка, Тиждень, № 52/2018).
Разом із тим адвокати Януковича вимагали, щоб він був присутній під час судових засідань у режимі відеоконференції, а перед тим дав свідчення. Проте був один нюанс: це мало відбуватися відповідно до запиту про міжнародно-правову допомогу, як свого часу в справі про розстріли на Інститутській. Але і до початку судового розгляду державної зради, і в процесі представники військової прокуратури заявляли: такого варіанта не розглядають і таких клопотань подавати не планують.
«Це нонсенс, коли особа, розшукувана в Україні, переховується на території держави-агресора, ухиляється від слідчих дій, даватиме показання в режимі відеоконференції. Це не передбачено жодною з норм КПК», — заявляв два роки тому прокурор військової прокуратури Руслан Кравченко.
Читайте також: Заочне розслідування проти Януковича. Що відомо про цей процес
Ця позиція лишилася незмінною до кінця суду: звернення по міжнародно-правову допомогу до РФ, у пособництві якій підозрювали Януковича, не сталося. Хоча колишньому очільникові держави давали можливість виступити в суді з останнім словом кілька разів через відеозв’язок, проте він напередодні начебто сильно травмувався, граючи в теніс. Але так хотів звернутися до присутніх у суді, що його адвокати домоглися відстрочки засідання на кілька тижнів (див. Тиждень, № 47/2018). Утім, до призначеної дати Янукович не одужав. Тож у грудні суд пішов до нарадчої кімнати, щоб винести вирок.
Після суду
Із вироком Феміда повернулася 24 січня 2019-го. Цього разу минулося без зірваних засідань і перекрикувань. Янукович, за офіційною версією, проходив реабілітацію після операції. Його адвокати заявили: про судове засідання їх вчасно ніхто не повідомив, їхнього клієнта також. А це вже, наголосили вони, порушення закону. Так чи так, але на 90-му, ювілейному засіданні суд таки оголосив свій вердикт, який зайняв 143 сторінки друкованого тексту. Щоб його зачитати, знадобилося близько 8 год. Не обійшлося й без кількох цікавих моментів. Наприклад, колегія суддів на чолі з Владиславом Дев’ятком виправдала Януковича за частиною звинувачень. А саме за ст. 110 Кримінального кодексу України (посягання на територіальну цілісність). Суд зазначив, що військова прокуратура не навела достатньо переконливих доказів, які підтверджували б провину Януковича. На думку колегії, той або взагалі не усвідомлював наслідків своїх дій, або не до кінця їх розумів. До того ж екс-президент перебував під впливом представників російської влади. Щоправда, з такою позицією не зовсім згодна прокуратура.
«Наша позиція полягала в тому, що сукупність доказів свідчить про наявність, зокрема, саме цього складу кримінального правопорушення. Тобто посягання на територіальну цілісність. Звертаючись до президента РФ, обвинувачений, а на сьогодні вже засуджений Янукович розумів можливість настання цих наслідків (анексії та окупації Криму. — Ред.)», — сказав у коментарі Тижню представник державного обвинувачення Руслан Кравченко.
Згадали у вироку й про збитки від анексії в понад 1 трлн грн, про які говорила прокуратура у своєму обвинуваченні. Суд зауважив, що не може визнати цей висновок із кількох причин: «Оцінюючи його з погляду допустимості, суд установив: мають бути описані методи дослідження, його результати та оцінка. Проте висновок (щодо збитків від анексії Криму. — Ред.) не містить опису методик, оцінки результатів дослідження. Тож неможливо встановити, як саме експерт дійшов висновку щодо втрат у понад 1 трлн грн. Тому цей висновок не може бути допустимим доказом», — зачитав Дев’ятко.
Читайте також: Янукович в ефірі: кіно, листи Путіну та де Мальдіви?
Що ж до майна та фінансів, які лишилися в Януковича на території України, то суд був доволі лаконічним: «Без змін». Тут, певно, варто нагадати, що з моменту втечі в Януковича арештували понад 1 млрд грн і нерухоме майно. Щоправда, воно вже обросло скандалами: частину грошей нібито встигли вивести через рахунки інших банків, а незаконно привласнене Януковичем «Межигір’я» ніяк не можуть віддати в управління через начебто відсутність охочих цим займатися.
Врешті, у резолютивній частині вироку суд оголосив: «Віктор Янукович сприяв окупації Криму Росією, Віктор Янукович повідомляв неправдиву інформацію про гуманітарну катастрофу, усвідомлював наслідки своїх дій та давав Російській Федерації можливості для інтервенції. Віктор Янукович створював уявлення про легітимність дій РФ, надавав засоби і можливості для окупації півострова».
Вирок має вступити в силу за 30 днів від моменту його оголошення, якщо учасники судового процесу не подадуть апеляційних скарг. Представники колишнього президента одразу заявили, що зроблять це, тільки-но вивчать вирок.
«Так, ми звертатимемося до Апеляційного суду. Але коли отримаємо повний текст вироку. Так, він нас не влаштовує. Доказів захисту суд не брав до уваги. Клопотання не брав до уваги. Ми з вами бачили, що абсолютна більшість доказів сторони обвинувачення — свідки, вони ж керівники нашої країни. Вони ж фактично керівники й цього суду. Немає сумнівів, що суд працював в умовах тиску, в умовах управління з боку влади», — переконував після засідання журналістів адвокат Януковича (а за сумісництвом і беркутівців, підозрюваних у масових розстрілах на Інститутській) Олександр Горошинський.
Він додав, що захист Януковича планує також звертатися за всіма фактами порушення права на захист до Європейського суду з прав людини, що, зважаючи на недосконалість системи спеціального судового провадження (більш відомого як «заочне»), може призвести до позитивного для Януковича та його адвокатів результату.
«Наприклад, у своїх виступах можновладці заявляли, що закон про заочку потрібен, щоб засудити колишніх високопосадовців. Окрім того, юристи-міжнародники звертали увагу на відсутність окремих норм щодо заочного судочинства в законодавстві. Наприклад, якщо людина з об’єктивних причин не брала участі в суді, вона не може почати розгляд своєї справи за звичною процедурою. Ці моменти дають підстави очікувати, що в Європейському суді вирок Януковичу можуть визнати незаконним. Але питання не в тому, застосовувати процедуру заочного суду чи ні. Якщо вона є, її треба застосовувати. Проте якщо науковці кажуть про наявність порушень, які не так складно усунути, то Верховна Рада має це зробити. Однак досі не робить», — каже очільник Управління спеціальних розслідувань Сергій Горбатюк.
Читайте також: Війна, злидні, популізм. Які виклики вважають головними на Банковій
У військовій прокуратурі поки що заявили: необхідно вивчити вирок. І, якщо треба буде, можуть у майбутньому подати апеляційну скаргу. Водночас журналістам пояснили: реалізація вироку не належить до компетенції прокурорів. Тому вони не можуть відповідати за те, хто і в які строки притягатиме Януковича до реальної відповідальності. Разом із тим у військовій прокуратурі заявили, що вирок екс-президентові може стати частиною інших кримінальних проваджень. Зокрема, щодо росіян, причетних до ведення агресивної війни проти України. І не лише в українських судах.
«Цей вирок буде покладений в основу доказів та обвинувачення проти представників РФ, які причетні до розв’язання війни в Україні. І не лише в українських судах, а й на міжнародній арені. У яких? Наприклад, у Святошинському райсуді Києва перебуває справа колишнього представника президента РФ Олєґа Бєлавєнцева. У Дніпровському райсуді Києва розглядають справу заступника головнокомандувача ВМФ РФ Алєксандра Вітка, а також справу заступників міністра оборони РФ Дмітрія Булґакова, Ніколая Панкова, Алєксандра Фєдотєнкова. Оболонський райсуд розглядає провадження за обвинуваченням начальника берегових військ Чорноморського флоту РФ Алєксандра Острікова. Голосіївський — справу заступника командира 810-ї окремої бригади морської піхоти Чорноморського флоту РФ підполковника Владіміра Карпушенка», — розповів Кравченко. Водночас у прокуратурі поки що не уточнювали, у які з названих судових розглядів надаватимуть вирок Януковича як доказ.
Що ж до самого Януковича, то навряд чи в найближчому майбутньому йому загрожують ґрати. За минулі п’ять років Москва не надто поспішала передавати його Україні чи сприяти в розслідуванні скоєних ним злочинів. Натомість намагалася використовувати його як «легітимізатора» своїх дій в Україні. І навряд чи щось раптово змусить її передумати й повернути президента-втікача на Батьківщину. Тож серйозних наслідків, очевидно, не буде. Не зовсім зрозуміла ситуація і з розшуком Інтерполу. Як відомо, свого часу ця структура відмовлялася оголошувати в розшук українських можновладців-утікачів режиму Януковича з низки причин, пов’язаних, зокрема, зі вже згаданою недосконалістю заочного розслідування та заочного суду. Що ж до розшуку Януковича, то в Генеральній прокуратурі наприкінці минулого року на запити ЗМІ відповідали, що екс-президент таки перебуває в базах Інтерполу і його розшукують. Водночас інші медіа з посиланням на власні джерела повідомляли, що Янукович у розшуку не перебуває, його профілю немає на сторінці структури. Теоретично вирішити цю ситуацію міг би судовий вирок, однак він поки що не вступив у дію.
Рішення Оболонського райсуду, поза сумнівом, історичне: Віктор Федорович став не лише першим президентом України, який не зміг добути свою першу каденцію, а й першим президентом, якого засудили за державну зраду. Врешті, саме завдяки суду громадськість мала змогу дізнатися подробиці окупації півострова.
Разом із тим варто пам’ятати, що нині проти Януковича на різних стадіях — від слідства до судового розгляду — перебуває ще кілька справ, які з державною зрадою безпосередньо не пов’язані. Це незаконне привласнення «Межигір’я» та «Сухолуччя». Злочини часів Революції гідності, зокрема скоєні 18–20 лютого. Отримання гонорарів за книжки. «Конституційний переворот». Ухвалення «диктаторських законів» 16 січня 2014-го. Приватизація Укртелекому. Викрадення та позбавлення волі Олександра Драбинка. І вирок у справі про державну зраду — лише перший із кількох.