Сайт Федеральної антимонопольної служби Німеччини в короткому звіті про її річні досягнення серед іншого повідомляє: «…За 2015 рік було накладено близько €208 млн штрафів в 11 випадках із картелями. Оштрафовано близько 45 компаній та 24 особи». За більш ніж 40-річну історію це не найменші суми, якими агентство наповнює федеральну скарбницю. Останні роки були найпродуктивніші: €1,36 млрд стягнено зі 137 компаній та 133 приватних осіб протягом 2013–2014-го. Власне 2014-й видався найпомітнішим через гучні справи з виробниками пива (відомі броварні Bitburger, Krombacher та Veltins сплатили разом €107 млн штрафу за свої домовленості щодо ціноутворення), ковбас (21 виробника було покарано на рекордні €338 млн за те, що споживачі роками купували товар за штучно завищеними цінами) та цукру (€280 млн сплатили цукрові концерни через узгоджене завищення цін на власну продукцію). Такі суми виходять іще й тому, що за законом служба може накладати на фірму стягнення обсягом до 10% її прибутків. Зазвичай сума є меншою за цю десятину. Окрім того, компанії можуть оскаржувати цифру штрафу в суді.
Найважливішим завданням німецького антимонопольного регулятора, як і будь-якого подібного органу в інших країнах, є збереження здорової конкуренції та забезпечення споживача правом вибору компанії чи особи, що надає певну послугу або ж продукт. Завдяки своїй унікальній історії ця структура вже понад 40 років працює ефективно й, головне, прозоро.
Федеральну антимонопольну службу було засновано у 1958-му як орган, відповідальний за дотримання закону проти обмеження конкуренції. Фактично її можна назвати творінням «батька» німецького економічного дива — міністра економіки в уряді Конрада Аденауера та його наступника на посаді канцлера Людвіґа Ергарда. Саме він іще з університетських часів думав над забороною картелів, які в довоєнний період були в Німеччині звичним явищем. Працюючи міністром економіки, Ергард пережив через це чимало сутичок із німецькими підприємцями та політиками. Щоправда, сперечатися доводилось і з американськими союзниками, за чиїм зразком створили орган і готували законодавство.
Читайте також: Зоя Борисенко: «Важливо не так воювати з монополістами,як створювати конкурентне середовище»
Ергард бачив боротьбу з монополістами дещо по-іншому, ніж американці. «На відміну від США, де на застосування антимонопольного законодавства великою мірою впливає політика Адміністрації, у Німеччині воно відбувається в чіткий юридичний спосіб», — зазначає у своїй статті в спеціалізованому журналі з міжнародного права німецький юрист Андре Фібіґ. Саме про політичну незаангажованість як важливий фактор успішної тривалої роботи говорить у своєму коментарі Тижню німецький юрист, колишній голова Монопольної комісії, а нині директор Інституту конкурентної економіки в Дюссельдорфі Юстус Гаукап: «Найважливіше те, що Федеральна антимонопольна служба є надзвичайно незалежним органом. Це найбільш самостійна ланка в усьому уряді. Президента призначають пожиттєво, тому його не може бути звільнено зі зміною правлячого кабінету». Окрім того, за словами експерта, навіть якби хтось і пролобіював призначення цього керівника, то останній не приймає рішення одноосібно. «Антимонопольну службу організовано таким чином, що існує 12 підрозділів із ухвалення рішень, які забезпечують збереження конкуренції у відповідних напрямах промисловості й не залежать від президента. Той може призначати людей до підрозділів, але з рішенням вони визначаються самостійно», — зазначає фахівець і додає, що така система довела свою ефективність.
Офіційно Федеральна антимонопольна служба перебуває у складі уряду й підпорядковується Міністерству економіки. Проте вона не втручається в роботу агентства. Юрисдикція її поширюється на справи, що виходять за межі однієї землі. У таких випадках є антимонопольні служби в кожній із земель, які й займаються цими питаннями. Крім того, є ще Монопольна комісія. Вона не виконує жодних виконавчих функцій, а є дорадчим органом, що складається з провідних експертів у царині конкурентного права. «Це дорадчий орган не лише Міністерства економіки, а й загалом уряду та парламенту. Він виступає зі звітом про стан конкуренції в країні кожні два роки, а також може критично оцінювати роботу Федеральної антимонопольної служби», — зазначає Гаукап.
Утім, існують і справи, які може вирішити сам міністр. Це випадки, що стосуються злиття компаній, коли він надає так званий дозвіл. У німецькій історії їх траплялося тільки 22. Усі вони так чи так контроверсійні, і останній гучний приклад досі не сходить зі шпальт німецьких медіа.
У березні 2015 року Федеральна антимонопольна служба заборонила злиття мереж супермаркетів Edeka та Kaiser’s Tengelmann, пояснюючи свої дії тим, що це погіршило б конкуренцію на й без того доволі насиченому ринку. Представники супермаркетів намагались оскаржити це рішення в суді, але й там злиття оцінили як таке, що загрожує конкуренції на ринку. Разом зі зверненням у суд вони подали прохання до Мінекономіки та енергетики Німеччини переглянути рішення Федеральної антимонопольної служби. «Міністерство має право так зробити, якщо для цього є певні причини і якщо злиття дасть певне суспільне благо», — каже Юстус Гаукап.
Міністр економіки ФРН Зіґмар Ґабріель переглянув рішення Антимонопольної служби й дав дозвіл на об’єднання двох компаній. Свій крок він пояснив тим, що користі для суспільства від збереження робочих місць громадян, які їх утратили б, якби злиття не відбулося, більше, ніж шкоди від послаблення конкуренції на ринку. Висновок Ґабріеля обурив багатьох юристів та економістів у Німеччині. На знак протесту тодішній голова Монопольної комісії Даніель Циммер подав у відставку, зазначивши, що таке рішення негативно вплине на конкуренцію в країні. Для багатьох юристів жест міністра був свідченням того, що й у Німеччині, яка пишалася своїм цілком правовим підходом до конкуренції, можливе «політичне» рішення. Преса країни писала, що цим Ґабріель обурив і своїх колег по партії. Зрештою компанія Rewe, суперниця мережі супермаркетів Edeka, подала до суду на це рішення Ґабріеля й виграла процес.
Читайте також: Царі гори та їхні будні
Насамкінець було знайдено вихід: компанія Kaiser’s розпродує свої магазини без влиття їх в інші мережі. Через це, як повідомляють, від 8 тис. до 15 тис. працівників можуть утратити роботу. Тож ситуація бачиться справді контроверсійною.
Юстус Гаукап каже, що такого рівня прозорості у своїй роботі Федеральна антимонопольна служба досягає саме завдяки тому, що оцінює справи лише з погляду небезпеки для конкуренції. «В інших випадках, коли йдеться про робочі місця чи довкілля, міністр може прийняти своє рішення, але мусить іти до громадськості, проводити громадські слухання. Він не вирішує за зачиненими дверима. Його обов’язок — доносити свої висновки до суспільства. Саме тому цим правом користаються так рідко», — коментує експерт. А у випадку із супермаркетами Ґабріель не поводився відкрито. Навпаки, його звинувачували в підкилимних переговорах зі сторонами.
На сьогодні німецька Антимонопольна служба чи не найефективніша в цій царині серед органів країн ЄС. І, схоже, головна причина цього — відсутність політичних важелів впливу на її роботу.