Україна перебуває у стані перманентного виборчого процесу. Щойно Центральна виборча комісія оголосила офіційні результати президентських пререгонів, а уже активно обговорюють дострокові парламентські. Суспільство вимагає негайного перезавантаження влади для врегулювання ситуації на Сході та в країні загалом. Верховна Рада нинішнього складу не має права існувати через низку чинників. Насамперед вона не відображає суспільних настроїв. Парламент узяв на себе повноваження, якими не володів на момент обрання. Значна кількість депутатів брала участь у голосуванні за диктаторські закони від 16 січня, мовний закон 2012 року та інші антинародні документи. Коаліція, створена після Євромайдану, не маючи ані ідеологічної, ані світоглядної спільної позиції, існує лише де-юре. Коли виникають принципові питання, набрати 226 голосів майже неможливо. Доцільним у нинішній ситуації було б ухвалення рішення про розпуск ВР самими депутатами, однак наразі такої готовності в них немає.
Ідея дострокових парламентських виборів з’явилася ще наприкінці минулого року. Голова фракції УДАР Віталій Кличко пропонував провести їх уже в березні 2014-го. Перед тим, наприкінці лютого, в Раді було зареєстровано два проекти постанови про дострокові перегони. Згідно з одним, авторства народного депутата Миколи Рудьковського (позафракційний), їх мало бути проведено 26 жовтня 2014-го; згідно із другим – Віктора Балоги (теж позафракційний) – 22 червня цього ж таки року. Проекти й досі на розгляді в комітетах.
Власне, різними бачили не лише дати перегонів, а й сценарії та способи їх організації. Насамперед необхідно було змінити склад ЦВК. Нардеп Сергій Міщенко (позафракційний) доводив, що перевибори ВР варто проводити одночасно з достроковими виборами президента. Юрій Луценко вважав, що позачергова електоральна кампанія до Ради має відбутися після того, як буде обрано нового главу держави. Наявні очікування українців щодо цілковитого перезавантаження влади вимагають, за словами Михайла Чечетова, оновлення парламенту вслід за Конституцією.
Читайте також: Інавгурації від Ющенка до Порошенка: показна сімейність, побожність і символічні казуси
Риторика кандидатів у президенти теж засвідчувала бажання достроково переобрати ВР. На думку Петра Порошенка, Україні це дуже потрібно, адже існує парламентська криза. Вибори повинні відбутися цього року. Підстав для розпуску Верховної Ради він назвав дві: фактична відсутність коаліції та потреба політичної відповідальності за спробу перетворення України на тоталітарну державу. Юлія Тимошенко стверджувала: «…суттєво поміняти стиль і зміст роботи парламенту» можуть тільки дострокові вибори, підкреслюючи, що оголошувати їх необхідно «виключно в конституційний спосіб». Сергій Тігіпко висловив міркування, що парламентські перегони в Україні годиться провести якнайшвидше. Микола Катеринчук був упевнений, що їх організують 2014 року. Тодішній кандидат у мери Києва Віталій Кличко констатував існування великого запиту на те, щоб вибори парламенту відбулися.
Переобрання ВР, відповідальної, зокрема, за ухвалення диктаторських законів від 16 січня, було в переліку вимог Майдану. Результати соціологічного опитування, проведеного спільно SOCIS, КМІСом, «Рейтингом» і Центром Разумкова, засвідчили, що 65,8% громадян підтримують дострокові парламентські перегони, 17,5% – проти, 16,7% – ще не визначилися.
Ще один вагомий аргумент на користь позачергових виборів – позиція Європарламенту, який збирається закликати нову українську владу провести їх до кінця 2014-го. До того ж із тексту документа випливає, що Києву слід ухвалити нове електоральне законодавство відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії і оновити закон про фінансування політичних партій.
Аргументи проти виборів такі: недоцільність дострокових парламентських перегонів до стабілізації становища на Сході; після оприлюднення указу президента про перевибори депутати роз’їдуться в округи організовувати агітаційну кампанію і парламент фактично не працюватиме; витратити на вибори 1,5–2 млрд грн у час, коли громадяни України здають по 5 грн на армію, – це не найкращий спосіб розпорядитися бюджетними коштами; якщо нардепи, які з різних причин не бажають іти на вибори, доведуть президентові, що голосуватимуть за будь-яку його ініціативу, сформувавши в нинішньому парламенті абсолютно лояльну до нього більшість, то охоти розпускати Раду в нього може поменшати, до того ж майже 400 депутатів готові активно працювати.
Виборча система
Традицією українського електорального процесу є зміна відповідного законодавства напередодні виборів. Не стане винятком, якщо вона відбудеться, й ця кампанія. Уже нині є різні моделі проведення перегонів. ПР пропонує зберегти нинішню пропорційно-мажоритарну систему, а УДАР та «Батьківщина» схиляються до повернення пропорційної. «Батьківщина» та її фракція до того ж наполягають на ухваленні нового закону, який передбачав би обрання депутатів на основі відкритих партійних списків. ВО «Свобода» – так само за відкриті списки і вважає, що перегонам потрібні нові правила, які виключать можливість політичної корупції, давши українцям змогу реально оновити владу.
Читайте також: У режимі "майже". Час компромісів минув
Найпрогресивнішими стали б парламентські вибори за пропорційною системою з відкритими списками. У їх випадку постає питання: хто буде учасниками і хто подолає прохідний бар’єр. Імовірно, що в новому виборчому законі його знизять до 3%. Перші прогнози стосовно переможців з’явились у березні 2014-го. За даними опитування групи «Рейтинг», проведеного на замовлення Міжнародного республіканського інституту, в парламент пройшли б сім партій: ВО «Батьківщина» здобуло б 16% голосів українців, УДАР – 12%, Партія регіонів – 6%, партія «Солідарність» – 11%, ВО «Свобода» – 5%, Радикальна партія Олега Ляшка – 4%, КПУ – 4%.
Цілком закономірно, що ця конфігурація змінилася навіть сьогодні, годі вже й казати про осінь 2014 року. Дозволимо собі спрогнозувати, які ж політичні партії набудуть статусу парламентських. Слід зазначити, що президентські амбіції та результати виборів глави держави дають окремим політичним діячам (Порошенко, Тимошенко, Гриценко, Ляшко, Тігіпко) підстави претендувати на місця у ВР.
До Київської міської ради балотувались як старі політсили – учасниці багатьох виборчих процесів: ВО «Батьківщина», Партія регіонів, КПУ, Соціалістична партія України, Українська партія «Єдність», ВО «Свобода» тощо; так і нові гравці: як-от «Самопоміч», «Нове життя», «5.10» (новий-старий проект лідера й засновника партії «За красиву Україну» Геннадія Балашова).
Екстраполюючи досвід місцевих перегонів на дострокові – до Верховної Ради, можна уявити новий калейдоскоп несподіванок та відкриттів. Перші натяки на них уже є. Ще під час президентської виборчої кампанії Сергій Тігіпко заявив: «…ми будемо організовувати партію «Сильна Україна» і йти на парламентські вибори». Постає питання: чи потрібно її організовувати, якщо вона діяла від 1999 року і її першим керівником був Михайло Сирота, якого називали «батьком української Конституції». Напередодні парламентських перегонів 2012-го ця партія під керівництвом того ж таки Тігіпка влилась у Партію регіонів. Є підстави стверджувати, що, діставши певний кредит довіри від електорату, він із «Сильною Україною» (її реанімують) здобуде певний відсоток голосів.
Із перетворенням Української національної асамблеї (діяла від 1997 року) на партію «Правий сектор» стає можливим участь у виборчій кампанії і цієї політсили.
Заявив про заснування своєї партії і Сергій Льовочкін. Серед її творців – Юрій Мірошниченко, Сергій Ларін, Олександр Шаталов та Андрій Єрмолаєв. До тих самих лав увійдуть також «уламки» Прогресивно-демократичної партії, зареєстрованої в Києві 2008 року (очільник Олександр Єжов). Ймовірно, їх можна вдало використати, запозичивши номер і дату реєстрації. А новостворена політсила дістане назву ПРУ (Партія розвитку України) або Партія прогресу.
Читайет також: Пожежний порядок
Особливістю дострокових парламентських виборів, імовірно, стане участь багатьох новостворених партій. Це буде чи не найбільша кількість суб’єктів виборчого процесу в Україні.
Події можуть розвиватись і за іншими сценаріями. Виборів не буде. Нинішній парламент діятиме до 2017-го. Того перезавантаження, на яке сподівається суспільство, не відбудеться. Передбачити все, тим більше в умовах бойових дій, надто складно, ба навіть неможливо. Мабуть, вартотаки враховувати помилки 2005-го, коли не було оголошено про дострокові перегони. Зараз питання не в обговоренні потреби їх проводити, а в тому, як найшвидше ухвалити новий виборчий закон і остаточно визначитися з датою голосування.
Як розпустити ВР
Згідно з чинною Конституцією, президент має кілька підстав призначити дострокові вибори. Перша – якщо впродовж місяця в парламенті не сформовано коаліції депутатських фракцій. Друга – якщо Рада 60 днів не може сформувати уряд. Третя – якщо за 30 днів однієї сесії не відкрито пленарних засідань.
Найпростіше й найшвидше застосувати саме перший варіант. Для цього має припинити існування нинішня коаліція, до якої входять три фракції (УДАРу, «Батьківщини», «Свободи») та групи із правами фракції «Економічний розвиток» і «Суверенна європейська Україна». Для припинення її існування буде достатньо, щоб із неї вийшла бодай одна фракція: тоді чисельність коаліції стане меншою за 226 осіб. Від моменту розпаду більшості має минути 30 днів, щоб президент дістав конституційне право оголосити дострокові вибори. До моменту обрання нового депутатського складу парламент і уряд функціонуватимуть у звичайному режимі, маючи змогу ухвалювати рішення. Зокрема, й новий закон про вибори народних депутатів. Але впродовж цього періоду коаліція не повинна відновити свою чисельність за рахунок нової групи, а її старі фракції – добрати депутатів із числа позафракційних, які виступатимуть проти нових перегонів. Реалізація двох інших сценаріїв є складнішою