Ціни на газ у Європі 28 вересня вперше в історії перетнули позначку у 1000 доларів за тисячу кубів, максимальне значення на торгах становило 1057,18 долара за тисячу кубометрів. Про це свідчать дані лондонської біржі ICE Futures.
28 вересня ціни на газ злетіли одразу на 8,8% і вже на 9:10 за Києвом становили 85,25 долара за МВт-год, або 1057,18 долара за тисячу кубометрів. На 10:19 котирування ф’ючерсів на жовтень дещо вгамувалися до 1033 доларів за тисячу кубів.
Читайте також: Без державного підходу
Газове ралі продовжується вже декілька місяців на тлі штучного скорочення Газпромом транзиту газ через Україну до Європи. В умовах дефіциту газу на європейському ринку, російський монополіст виснажував свої сховища (зокрема, найбільше у Європі Rehden, яке наповнене на 5% за середнього рівня у ЄС 71%). Водночас, як раніше пояснювали аналітики Української енергетичної біржі, Європа також не може розраховувати на видобуток, адже гігантське газове родовище Гронінген в Нідерландах, ймовірно, зачиниться на три роки раніше запланованого терміну.
Внаслідок дефіциту газу на європейському ринку виробники електроенергії вдаються до закупівель вугілля, що спричинило зростання цін до найвищих рівнів з 2008 року у понад 200 доларів за тонну. Про це йдеться у даних Investing.
Читайте також: Постачання вугілля: злочинне зволікання
На торгах 28 вересня котирування жовтневих ф’ючерсів на вугілля у Роттердамі зросло до 201,75 доларів за тону. За день ціна злетіла на 16,96%, або на 29,25 долара за тонну. Востаннє ціни такого рівня спостерігалися ще у 2008 році, коли ціни на вугілля встановили рекорд у 217,40 долара за тонну.
Як зазначає Bloomberg, на поставки вугілля впливають потужні зливи у Колумбії та Індонезії, одних із найбільших постачальників у світі. До погодних умов надаються наявність досі зачинених через пандемію шахт. Цього разу низка компаній також вийшли на ринок, аби забезпечити себе запасами вугілля напередодні початку опалювального сезону та низьких температур. Зрештою, це призвело до зростання цін до рекордних рівнів.
Читайте також: Самі себе звоювали
Крім того, Китай, який у 2019 році був найбільшим експортером вугілля у світі, зіткнувся з енергетичною кризою. Так, в окремих регіонах країни відбуваються відключення електроенергії, тимчасово зупиняють роботу заводи.
Економічний оглядач Олександр Крамар зауважує, що протягом останні років Тиждень неодноразо привертав увагу до проблеми нехтування українською владою потребами енергетичної безпеки і необхідності не лише збереження, але й збільшення видобутку тих енергоресурсів, які в достатніх для внутрішнього споживання обсягах є в Україні. "Йдеться як про газ, так і вугілля газових марок. Натомість відповідні застереження та рекомендації ігнорувалися у владних коридорах. Ставка робилася на отримання легких і швидких прибутків на схемах імпорту як природного газу, так і вугілля", – зазначає Крамар.
Читайте також: Газова безпека: діяти, а не спостерігати
Натомість внутрішній видобуток, підкреслює економічний оглядач Тижня, не просто не збільшувався, він навіть скорочувався. "У результаті Україна сьогодні значно більш вразлива до нестабільності на зовнішніх ринках, аніж була ще навіть 4-5 років тому. Хоча за цей час могла навпаки стати значно сильнішою. Для цього важливою була демонополізація та створення ефективних внутрішніх ринків та біржової торгівлі як вугіллям, так і газом, демонополізація не лише видобутку вугілля, але й теплової енергетики. Однак усього цього не було зроблено. І сьогодні ми стоїмо перед викликом, коли постане необхідність не лише конкурувати за енергоресурси із набагато сильнішими економіками, але й не виключено зіштовхнутися із проблемами, викликаними адміністративними обмеженнями на торгівлю критично необхідними нам енергоносіями. Добре буде, якщо влада бодай зараз зробить правильні висновки із помилок попередніх років. Хоча і в цьому є значні сумніви", – переконаний Олександр Крамар.