Нещодавно президент Кіпру Нікос Христодулідіс заявив, що часто острівну державу розглядають як проблему, втім варто було б поглянути на неї крізь призму рішень. Як пише видання Politico, президент Кіпру має рацію. «Американці вже давно вважають Кіпр проблемою — насамперед тому, що він став джерелом конфлікту між двома ключовими союзниками США — Грецією та Туреччиною. Побіжний погляд на сторінку Державного департаменту США “Відносини США з Кіпром” підтверджує цю тезу, зосереджуючи увагу на кіпрському конфлікті одразу після першого речення. Утім країна — член ЄС з 2004 року — може запропонувати набагато більше, ніж бути невдалим осередком турецьких регіональних амбіцій», — ідеться в матеріалі.
Попри свій поділ і конфлікт, що триває, Кіпр є острівцем стабільності в дедалі більш турбулентній частині світу, забезпечуючи платформу для політичного, економічного, гуманітарного та військового впливу на перетині Європи з Близьким Сходом. Значення острова підкреслилося 7 жовтня 2023 року після жорстоких атак ХАМАСу на Ізраїль. Тоді Кіпр був найближчим місцем для планування потенційної евакуації громадян США та інших західних країн з Ізраїлю, Лівану та інших держав регіону в разі ескалації. Острівна країна також запропонувала свою територію та води американським військовикам, щоб підготуватися до такої можливості.
Потім, через кілька днів після відповіді Ізраїлю в Газі, президент Нікос Христодулідіс запропонував відкрити гуманітарний коридор. Спершу міжнародна спільнота, разом із США, Європою та арабськими країнами, віддавала перевагу використанню усталених маршрутів з Єгипту та Ізраїлю, щоб допомогу можна було доставити швидше й ефективніше. Але ситуація змінилася на початку 2024 року, коли довелося шукати альтернативні шляхи постачання продовольчих товарів і медикаментів для двох мільйонів людей, що опинилися в епіцентрі війни.
«Значення Кіпру в Газі — це лише одна з ілюстрацій набагато ширшого питання. Після економічної кризи 2012–2013 років країна стала джерелом вкрай необхідної економічної стабільності та зростання. Вона працює над очищенням сумнозвісної корумпованої банківської системи й більше не є головним пунктом призначення для легких російських грошей.
Уряд Нікосії запросив Федеральне бюро розслідувань і Міністерство юстиції США допомогти розслідувати відмивання грошей та інші злочинні дії, відкривши свої бухгалтерські книги, реформувавши інституції та співпрацюючи з ФБР у розслідуванні — навіть щодо власних громадян», — переконаний колишній посол США в НАТО, генеральний директор Чиказької ради з глобальних питань Іво Даалдер. Він додає, що Кіпр також поклав край своїм довгим і затишним відносинам з Москвою, зробивши рішучий поворот у бік Заходу, зокрема США.
Хоча Кіпр не є членом НАТО — а з огляду на майже стовідсоткове вето Туреччини така перспектива є малоймовірною, — він прагне зміцнення безпекових і військових відносин з Вашингтоном. І останніми роками США почали відповідати йому взаємністю. 2018 року вони підписали двосторонню заяву про співпрацю у сфері безпеки, відкрили посольство Кіпру для військових аташе і скасували багаторічне ембарго на постачання зброї. Але це лише невеликі кроки — потенціал реальної співпраці у сфері безпеки набагато більший, вважають експерти.
Так, за останніх пів року Штати дізналися про стратегічну цінність острова для проведення військових і гуманітарних операцій, тож тепер з’явилася можливість розглянути питання про поглиблення військового й безпекового партнерства. Крім того, Кіпр прагне модернізувати свою армію, а це полегшило б погодження передавання Україні великих запасів артилерії, ракет і засобів протиповітряної оборони російського виробництва, пише Politico. Однак доступ до американського оборонного ринку наразі заблокований, оскільки зняте ембарго на постачання зброї діє лише один рік, хоч і може бути поновлене.
«Геостратегічне партнерство з Кіпром може запропонувати Вашингтону багато переваг. Воно ґрунтувалося б на міцних відносинах острова з Ізраїлем, Єгиптом і палестинцями, допомагаючи працювати над довгостроковим врегулюванням війни в Газі, — вважає колишній посол США в НАТО. — Воно також стало б потужною протидією спробам Росії та Китаю поширити свій стратегічний вплив на східне Середземномор’я. Це зміцнило б енергетичні зв’язки з Грецією, Ізраїлем і Єгиптом, а довіру — між США, ЄС і НАТО, навіть потенційно переконавши Анкару в тому, що через 50 років настав час знайти справедливе дипломатичне завершення конфлікту».
Як відзначає видання The Washington Post, нині кіпрсько-американські відносини досягли найвищого рівня. Це сталося після того, як дві країни почали стратегічний діалог з ключових питань, зокрема щодо оборони, безпеки, енергетики, управління кризами та боротьби з тероризмом. Так, наприклад, держсекретар США Ентоні Блінкен назвав цю подію «потужним доказом зміцнення, поглиблення й розширення відносин між країнами».
Кіпр та Україна: якими є позиції
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року шокувало всю Європу, але на Кіпрі воно викликало складніший набір почуттів і наслідків, ідеться в статті The Washington Post.
«Спогади повернулися, — заявив міністр закордонних справ країни Константінос Комбос, вказуючи на історію своєї нації 50 років тому, коли Туреччина розпочала вторгнення та окупацію території Кіпру, яка триває донині. — Ми також є жертвами вторгнення та агресії».
Крім того, позиція Кіпру щодо Росії зазнала разючих змін. Протягом багатьох років він був улюбленим напрямком для російських інтересів, бізнесу тощо. Російські олігархи направляли на Кіпр свої багатства через кіпрські банки та інші організації, попри тіньове походження їхніх коштів.
Ці угоди були припинені протягом останнього десятиліття після європейської кризи 2013 року, коли Кіпр розірвав ділові зв’язки з десятками тисяч росіян і призупинив безліч банківських рахунків.
Як відзначив міністр закордонних справ Кіпру, санкції ЄС проти Росії були важкими для острова, перекривши значні потоки російських туристів, а також позначивши розрив у довгій історії зв’язків з Москвою. Проте, за його словами, консолідація Кіпру з іншими країнами ЄС щодо України чітко поставила його на «правильну сторону цього розколу».