Де б не був, спинитись о дев’ятій, щоб згадати полеглих у війні за Україну. Певно, на одинадцятому році війни кожному українцю вже є кому подякувати за можливість прокинутися вранці і кого бодай подумки обійняти протягом тих шістдесяти секунд. Звісно, щоб долучитися до хвилини мовчання не треба жодних вказівок «згори». Та схоже, нарешті з’являється надія й на те, що таку справді важливу ініціативу підтримають і на законодавчому рівні. Власне, перший крок Верховна Рада зробила 16 грудня, ухваливши за основу законопроєкт №14144. Чому це рішення необхідне, розповідаємо далі в матеріалі Тижня.
Розблокувати оповіщення про хвилину мовчання
…314 голосів «за» й жодного «проти». Зелену кнопку натиснули навіть нардепи з колишньої «ОПЗЖ». Авжеж, ми не станемо розбиратися в їхніх мотивах. Ліпше розповімо, як ця законодавча ініціатива сприятиме зміцненню традиції вшановувати пам’ять наших співвітчизників, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
«Ми створюємо технічні умови та стандарти, за якими може відбуватися хвилина мовчання. До Кодексу цивільного захисту України пропонуємо внести зміни, які розв’язують руки місцевим органам влади і дозволяють використовувати загальнонаціональну систему оповіщення для щоденного оголошення хвилини мовчання», – сказала під час розгляду законопроєкту його ініціаторка у ВР – віцеспікерка Олена Кондратюк.
Цей документ став результатом спільного прагнення небайдужих парламентарів (їх у списку співавторів – понад півсотні) та громадськості, зокрема представників ГО «Вшануй». За словами співзасновниці цієї організації Катерини Даценко, такий законопроєкт необхідний, щоб «легалізувати те, що вже й так відбувається в українських містах» завдяки молоді та сім’ям загиблих, які об’єднуються та проводять ці акції. Команда «Вшануй» з-поміж іншого розробила для них інструкції щодо співпраці з владою та бізнесом. Проте цього виявилося не достатньо.
«Звертаючись до органів місцевої влади, ми часто отримували пояснення про відсутність законодавчого дозволу на можливість зробити оповіщення про хвилину мовчання. Так, відповідно до Кодексу цивільного захисту, через загальну систему можна інформувати лише про повітряну тривогу. Тому цим законопроєктом ми, скоріше, розблоковуємо ось цю нормативну складову, коли крім сигналів “Увага” та “Небезпека”, транслюватиметься ще й хвилина мовчання», – пояснила Даценко.
На необхідності врегулювати це питання на законодавчому рівні акцентував також і член парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, колишній голова Українського інституту національної пам’яті (2014-2019 рр.) Володимир В’ятрович.
«Думаю, що додатковий інструмент у вигляді законодавства піде лише на користь цій ініціативі. Важливо, щоб хвилина мовчання об’єднувала всю Україну. Бо поки це стало традицією лише в окремих регіонах. Тому дуже адекватно, щоб такого роду рішення ухвалювалися на загальнонаціональному рівні», – підкреслив нардеп.
«Пам’ять – це не про смерть, а про життя»
«Це законопроєкт Ірини Цибух – Героїні України (посмертно), госпітальєрки, дівчини, якій назавжди буде 25 років. Ірини, яка почала переосмислювати культуру пам’яті і культуру вшанування загиблих. Це закон також Катерини Даценко та її колег з громадської організації “Вшануй”, які стоять на перехрестях кожного дня о дев’ятій ранку, зупиняючи автомобілі, закликаючи людей присвятити одну хвилину свого часу тим, хто загинув, тим, завдяки кому ми живемо. І, головне, це законопроєкт тисячі мам, батьків, дружин, чоловіків, сестер, братів, дітей, які лишилися сиротами. Їм так важливо відчути, що смерть їхньої близької людини була недаремною», – сказала Олена Кондратюк, презентуючи проєкт закону в залі пленарних засідань ВР.
Звісно, її слова спонукали Тиждень звернутися до мами Ірини Цибух. Знайти правильні слова й попросити коментар. «А про що б ви хотіли мене запитати?» – відповіла спершу пані Оксана. А й справді, як пояснити матері, чия донька загинула на фронті, що нам важлива і пам’ять про Ірину, і кожне слово, яким вона загадає те, що було важливим Ірині за життя.
«Про вшанування полеглих ми з дочкою говорили ще задовго до того, як ця тема стала частою в медіа. В Іринки було глибоке розуміння того, що хвилина мовчання – це не про мовчання, а про вшанування, гідність і гордість. Звісно, що для мене як мами це важливо. Війна і боротьба за Україну – це звитяги. І важливо для мене, щоб у суспільстві було розуміння, що пам’ять – це не про смерть, а про життя», – зазначила Оксана Цибух.
М’яка адвокація vs спротив і примус
Зупиняти рух автотранспорту на хвилину, щоб вшанувати пам’ять загиблих за Україну. Такі рішення ухвалили місцеві органи влади, наприклад, у Чернівцях, Мукачеві та Запоріжжі. Столична влада також офіційно запровадила зупинку руху на Хрещатику щодня о 09:00. І зокрема в Києві на це по-різному відреагували: хтось беззастережно дотримується, а дехто називає «показухою» та «перетворенням України на цвинтар».
Співзасновниця ГО «Вшануй» Катерина Даценко пригадала, що певне нерозуміння потреби таких акцій спостерігала й серед львів’ян.
«От візьмемо, наприклад, Львів. Чи був там спротив на початку нашої діяльності? Деякою мірою, однозначно, був. Бо багато людей не розуміли, для чого ці акції, – зауважила вона, й додала: – Але достатньо хоча би раз побувати на хвилині мовчання, коли спиняється та завмирає все, тоді усвідомлюєш, для чого в принципі потрібен цей ритуал українцям».
Разом з тим нардеп Володимир В’ятрович припустив, що запровадження хвилини мовчання на загальнонаціональному рівні може попервах викликати певний спротив, але масове неприйняття традиції він таки виключає. «Зараз головним викликом у вшануванні пам’яті полеглих о дев’ятій ранку є байдужість. От можливо, якраз через підтримку збоку влади вдасться цього уникнути», – зауважив він.
Своєю чергою Катерина Даценко звернула увагу на те, що мета проєкту закону №14144 – не в примусі та покаранні. «Я би наголошувала на тому, що цей законопроєкт не про те, щоб за порушення хвилини мовчання притягувати людей до відповідальності, якщо вони не зупинятимуться», – уточнила вона.
На такому ж підході акцентувала й заступниця голови Верховної Ради Олена Кондратюк.
«Багато українських міст уже долучилися до ініціативи щоденної хвилини мовчання о дев’ятій ранку, так само, як багато бізнес-компаній, шкіл, установ, державних органів влади. Культура пам’яті шириться не примусово, а м’якою адвокацією, і це дуже правильно», – сказала віцеспікерка.
Так чи інакше, згаданому законопроєкту варто ще пройти друге читання в Раді. А це в ліпшому випадку зможе відбутися не раніше ніж за 14 днів (такою вже є регламентна процедура у парламенті). При цьому лишається сподіватися, що ця ініціатива не стане однією з безлічі завислих у ВР, на які забракне чи політичної волі, чи відповідальності.