Харлан Уллман — старший радник аналітичного центру Атлантична рада (Atlantic Council) та дописувач рубрики Opinion на The Hill у колонці для видання стверджує, що хоча Україна бачить своє існування лише за умов незалежності та суверенності, цілі президента Володимира Зеленського повертути більше 20% окупованої Росією території та репарації з Москви є, на його думку, недосяжними. За винятком ситуації, якщо відбудеться зміна режиму в Росії чи масове повстання російських військ.
Автор стверджує, що великою мірою на можливості України вплинуло стримування підтримки від США та Заходу як спроба не спровокувати ескалацію Росії. «Це призвело до військового глухого кута, який може стати постійним або перерости в заморожений конфлікт. І малоймовірно, що Україна отримає кошти для створення ефективного загальновійськового наступального потенціалу, щоб повернути всю свою втрачену землю», – йдеться у колонці.
Прагнення зберегти повний контроль над Кримом і окупованим Донбасом розглядається як ймовірна мотивація Путіна до переговорів, де може прозвучати ультиматум щодо зазначених територій. При цьому, Москва намагається посилити свої позиції через нещодавнє збільшення чисельності російської армії на 137 000 людей. Уллман переконаний, що це мало б зробити переговори прийнятним варіантом для Києва, однак все це лише попередні заяви, адже для створення та підготовки більшої армії потрібен час, а багато росіян не сприймуть зростання призову.
Також старший радник Атлантичної ради поки не береться стверджувати, чи спонукає Україну до дипломатичного врегулювання або капітуляції ядерний шантаж.
На думку фахівця, щоб змусити Росію вести переговори або принаймні погодитися на припинення вогню, недостатньо просто продовжувати нищити російську живу силу. При цьому він припускає, що знекровлення Росії може бути однією з цілей Заходу подібно до того, як метою США в Афганістані було послабити СРСР і ,зрештою, змусити його вивести війська.
Читайте також: На Заході досі пояснюють війну в Україні «боротьбою проти демократії». Нам це невигідно
На користь ідеї про перемовини Харлан Уллман згадує і енергетичну кризу, яку Росія може використовувати для роз'єднання Заходу і разом з тим – консолідованої підтримки України: «Оскільки війна вступає в сьомий місяць (або восьмий рік, якщо вважати, що початком стала анексія Криму в 2014 році) і наближається зима…Путін використовуватиме енергетичну зброю, щоб послабити коаліцію. Допомога Путіну в цьому – висока інфляція та політична нестабільність на Заході. [Виникає] Питання, як довго зберігатимуться західний консенсус і узгодженість щодо підтримки України, особливо якщо війна буде ескалувати або демонструватиме ознаки постійного глухого кута».
Автор підсумовує, стверджуючи, що єдиним «розумним результатом» є окрема форма переговорів, яка мала б почати діяти з обов'язковим припиненням вогню. Найкращим шляхом є переконати або змусити Путіна та Зеленського шукати врегулювання. «Путін може бути відкритим до цього, а може і ні. Зеленський – ні», пише автор, не пояснюючи, втім, як можна відновити довіру до будь-яких домовленостей з Росією, втрачену ще задовго до спекуляцій під час вивезення зерна з українських портів на експорт.
«Зеленський має зрозуміти, що припинення війни є необхідним, якщо Україна хоче вижити як незалежна держава», – узагальнено провадить Уллман.
Так як попередній досвід нав'язування НАТО і США своєї думки у вирішенні конфлікту демонструє не надто позитивні результати за прикладом В'єтнаму, Афганістану чи Іраку, Харлан Уллман приходить до висновку, що зараз це також може бути ризиковано. «Як досягти припинення цієї війни – це сізіфове питання. Оскільки президент Байден назвав Путіна військовим злочинцем, можливо, президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган може бути найкращим посередником у відносинах з Москвою… а Захід має гарантувати достатню довгострокову підтримку та допомогу для України, щоб забезпечити її незалежність».