Сьома дискусія проєкту «Versus перекладацький» присвячена розмові про «вперту систематичну роботу» неокласиків та інших фахівців наших 1920-х.
Перекладачі Максим Стріха та Максим Нестелєєв, а також літературознавиця Богдана Романцова міркують про те, чому Зеров, Драй-Хмара, Филипович, Рильський зосереджувалися насамперед на перекладах античних авторів, зокрема римлян.
Кому з грона неокласиків вдалося вижити і які переклади з’явилися з-під пера зацілілих.
Розмова точиться навколо перекладознавчих праць і їхньої актуальності сьогодні.