Гадаю, після ознайомлення з результатами володарку сайта заціпило. Уявіть собі, 83% опитаних відповіли «так», лише 16% – «ні» і 1% вагався з відповіддю. Вона, мабуть, подумала, що на її сайт частенько походжають якісь тягнибоківці, що марять тим, як усіх москалів повісити на гілляку.
Відкрию таємницю: результат, згідно з яким більшість схвалила насильницьку українізацію, забезпечила група фейсбуківських активістів за ініціативи керівника сайта «Дурдом» Романа Шрайка. Вирішили в такий собі прикольний спосіб відгукнутися на постановку запитання, маразматичність якого помітна неозброєним оком кожній адекватній людині.
Але керівники сайта Вітренко вийшли зі скрутного становища, як досвідчені наперсточники. Вони банально замінили результати опитування. Внаслідок їхніх маніпуляцій 83% відповіли «ні».
Крім веселощів, учасники проекту ламали собі голову над тим, коли ж це і де Вітренко так зґвалтували українізатори, що вона носить це в собі як родову травму? Де і коли, з’ясувати не вдалося, але дійшли спільного висновку, не інакше як українізація відбулася в якийсь особливо збоченій формі.
Словом, стало зрозуміло, що навіть після ухвалення закону «русскій мір» не вгамується. Адже розбушувалися також інші однодумці товаришки Вітренко. Скажімо, галасливий блогер Олександр Чаленко у своєму блозі та на FBзвинуватив кореспондента російської «Новой газеты» в Україні Ольгу Мусафірову у зраді. Він називав її дурепою, приправивши це кількома матами, закликав однодумців влаштувати їй повний ігнор, пропонував вимагати від неї, щоб та відмовилася писати російською мовою. Це сталося після того, як кореспондентка заявила публічно, що її права як російськомовної громадянки України не утискають і вона не потребує захисту від Ківалова і Колісниченка, які знову розколюють країну своєю законотворчою ініціативою.
Читайте також: Русскій мір як технологія
Взагалі-то Чаленко – неординарна постать, такий собі Анатолій Васерман донецького-київського розливу. Він стверджує, що української нації не існує, але водночас наголошує, що триває війна між українською і російською Українами. На нього не варто було б звертати уваги: балакає собі людина щось кумедне, то й нехай. Але він цікавий тим, що ретранслює думки представників в Україні «русского міра». Інакше кажучи, що у Володимира Корнілова на думці, те в Чаленка на язиці. І ні для кого не секрет, що ці добродії озвучують ідеї, до яких схвально ставляться в Кремлі.
Згадана чаленківська поведінка свідчить про те, що «русскій мір» в Україні вирішив відгравати роль єдиного захисника інтересів «русскіх людей». А якщо «русскіє люді» не потребують захисту, то отримають в пику. Наразі принаймні не буквально.
Так само Чаленко з матом і хамськими вигуками накинувся на громадянку Росії, заступницю головного редактора газети «Коммерсантъ-Украина» Аглаю Топорову після того, як вона надрукувала статтю на тему колісниченко-ківаловського закону, котра Чаленкові не сподобалася.
На відміну від Мусафірової, Топорова не стала мовчати і повідомила Чаленкові, що той аж ніяк не пов'язаний з російською культурою і є типовим хохлом-зрадником. Можна навіть припустити, що вона мала на увазі те, що Чаленко зрадив Україну.
Читайте також: Русскій мір у натурі
На перший погляд, хай би собі русскомірці розбиралися між собою у своєму вузькому колі, бо їх надто мало. Та й навіть російськомовні громадяни України не сприймають плоди їхнього розумування всерйоз. Але їхня активність і галасливість доводить, що і після ймовірного ухвалення закону вони не вгамуються. Галасуватимуть з приводу надання статусу другої державної мови російській. А якщо досягнуть цього, то порушуватимуть питання про те, щоб російська була єдиною державною.
А ще вони разом із кумом Путіна Віктором Медведчуком взялися пропагувати ідею федералізації. Мовляв, відфедералізуємо Україну – і буде всім щастя. Зрозуміло, що без реальних економічних реформ, без подолання корупції, реформи правоохоронної і судової систем ніяка федералізація нам не допоможе. Однак той самий Чаленко регулярно балакає про високу місію – розчленувати Україну. Отож від федералізації вони хочуть не покращання життя, а ослаблення країни з метою розподілу її землі. І докладатимуть шалених зусиль у цьому напрямі.
Зрозуміло, що ці ідеї проштовхнути на законодавчому рівні можна буде, застосувавши грубу силу або вдавшись до шахрайства, позаяк жоден притомний парламент цю нісенітницю ніколи не проголосує. Але у співавтора відомого законопроекту Вадима Колісниченка вже є досвід того, як розвести опонентів, як телят. Тож що його уміння ще стануть у пригоді.
Читайте також: Малороси б'ють на сполох
До речі, новина. Вадим Колісниченко заявив, що він підготує законопроект про відповідальність за насильницьку українізацію. За його словами, у разі схвалення його пропозиції насильники-українізатори будуть покарані позбавленням волі на термін від двох до п’яти років. У випадку насильницької українізації у збоченій формі зловмиснику світитиме десять років за ґратами.
Перед тим, як згадати про цю новину в статті, я запустив її у FB. Було десь із 30 відгуків. Хтось сумнівався, а хтось обурювався. Але жоден твердо не сказав: такого не може бути. Просто ми вже переконалися: немає такого маразму, до якого б не вдалася ця влада. Для того, щоб наголосити на цьому, я і вигадав цю новину.
Опублікував і боюся, що «рускій мір» візьме її на озброєння.