Губенко Дмитро редактор відділу "Світ"

Передбачувана Америка

ut.net.ua
25 Червня 2010, 00:00

У США розпочався сезон праймеріз – внутрішньопартійних виборів, на яких демократи й республікан­­ці мають визначити своїх кандидатів на листопадових виборах, коли обиратимуть нових членів Палати представників, третину сенаторів, а також  місцеві законодавчі органи та губернаторів у деяких штатах. Ці вибори ще називають проміжними (midterm election), тому що вони відбуваються рівно посередині президентського терміну.

Про перші результати праймеріз, а також подальші політичні перспективи республіканців та демократів Тиждень спілкувався з політичним істориком Аланом Ліхтманом. Ваги словам науковця додає той факт, що розроблена ним система політичного прогнозування «Клю­­чі до Білого дому» передбачала результати всіх президентських виборів у США з 1984 року.

У. Т.: Очікують, що листопадові вибори призведуть до зменшення переваги демократів у Конгресі. Наскільки великими будуть ці втрати?

– В історії США після громадянської війни майже завжди партія, що утримувала Білий дім, втрачала місця в Палаті представників та Сенаті після проміжних виборів. Було лише кілька винятків: у 1934 році під час Нового курсу Франкліна Рузвельта, в 1998-му під час спроб оголосити імпічмент Біллові Клінтону та в 2002-му під час патріотичного піднесення після терактів 11 вересня 2001 року. Поза сумнівом, демократи втратять деякі місця, але розмови про те, що вони втратять більшість у Палаті представників або Сенаті, на мою думку, є несерйозними. Сьогодні навіть найкращі стратеги республіканців не вірять у те, що їхня партія здобуде в Сенаті більше ніж сім додаткових місць, чого недостатньо для більшості. У Палаті представників вони можуть розширити свою присутність приблизно на 25 місць. Якщо ви поглянете на результати опитувань, то переконаєтесь, що республіканці деякий час ішли попереду, але демократи їх наздоганяють.

У. Т.: Як засвідчило квітневе опитування USA Today-Gallup, тільки 49% респондентів вважали, що їхні представники у Конгресі заслуговували на переобрання. Водночас опитування ABC-Washington Post виявило, що лише 32% мали намір пере­обрати своїх конгресменів, ­­а 57% планували шукати альтернативу. Чи будуть листопадові вибори спрямовані проти чинних парламентаріїв?

– Я дуже скептично ставлюся до цих опитувань. Вони дуже подібні до опитування стосовно третьої партії. Значна кількість американців часто заявляють, що хотіли би мати альтернативу республіканцям та демократам, але вони не голосують за цю альтернативу. Те саме стосується й настроїв проти чинних парламентаріїв. Так, усі хотіли б мати альтернативу, але думаю, що більшість законодавців буде переобрано. Дехто може програти, але ми не побачимо масової зміни конгресменів.

У. Т.: На нещодавніх праймеріз несподівано потужно виступили політики-жінки, особливо в Каліфорнії. Чи означає це, що американська політика наближається до гендерного балансу?

– До гендерного балансу в політиці США й близько не підійшли. 80% конгресменів – чоловіки. І 2010-го не трапиться нічого, що могло би вирівняти баланс. Може минути 100 років, доки це станеться, і це дуже погано. Але частину провини за це я покладаю на жіночий рух у США, що не залучав і не тренував жінок, які могли би боротися за виборні посади.

У. Т.: Деякі експерти вважають, що назріла реформа праймеріз. Чи ви згодні, що внутрішньопартійні вибори мають бути відкритими для всіх громадян, оскільки це зробить можливим відбір поміркованіших кандидатів?

– Це прерогатива окремих штатів. Деякі з них мають відкриті, деякі закриті, інші частково відкриті й частково закриті праймеріз. Це була б складна реформа, бо різні штати мають власні інтереси. На мою думку, найважливішою політичною реформою, якої зараз потребують США, є реформа громадського фінансування виборів. У політиці домінують гроші. Під час президентської кампанії 2008 року ми витратили майже $2 млрд. Це абсурдно. У каліфорнійських праймеріз на губернаторську посаду витратили понад $100 млн. Навіть щоб претендувати на нижчу посаду, треба бути або багатієм, або продатися групам інтересів. Але не думаю, що ця реформа відбудеться. Це просто одна з моїх мрій.

У. Т.: Як вплине на кампанію і на американську політику загалом «Чайна партія» (Tea Party)?

– «Чайна партія» є рухом консервативних, переважно білих людей середнього та старшого віку, які дуже не задоволені Бараком Обамою. Вони думають, що він соціаліст. Багато хто переконаний, що він проти християнства. На їхню думку, Обама порушує Конституцію і створив надто великий уряд, витрачає забагато грошей. Отже, вони організували щось на кшталт масового політичного руху, який, схоже, стане частиною Республіканської партії. Він уже бере участь у республіканських праймеріз і висуває своїх кандидатів. «Чайна партія» нагадує християнську коаліцію 1990-х, вона теж може посунути республіканців вправо – і не лише вправо, а в непередбачуванішому напрямку, роблячи партію більш популістською. Я думаю, це велика проблема для Республіканської партії.

У. Т.: Хто може стати кандидатом від республіканців на наступних президентських виборах?

– На мою думку, цього разу республіканські праймеріз будуть ще відкритішими, ніж минулого разу. Тоді був один кандидат від істеблішменту, який і виграв номінацію, – Джон Маккейн. Республіканці зазвичай номінують кандидатів від істеблішменту: Боба Доула, Джорджа Буша, Рональда Рейгана, Річарда Ніксона, а не аутсайдерів. Цього разу в них навіть немає кандидата від істеблішменту. Якщо поглянути на відомих кандидатів, то всі вони вже не мають роботи в політиці. Майк Гакабі вже не губернатор Арканзасу, Мітт Ромні уже не губер­­натор Массачусетсу. Сара Пей­­лін уже не губернатор Аляски. І жоден із них насправді не має шансів на перемогу. Сара Пейлін, на мою думку, має дуже маленькі шанси – навіть багато республіканців не вважають, що вона володіє достатньою кваліфікацією для того, щоб обійняти президентську посаду. Мітт Ром­­ні – мормон. Багато правих християн не люблять мормонів, а чимало консерваторів не вважають його справжнім консерватором. Майк Гакабі – ексцентрик, має багато божевільних ідей щодо економіки. Отже, поки що республіканські праймеріз абсолютно відкриті.

У. Т.: А які перспективи Барака Обами щодо переобрання?

– Дуже ймовірно, що Барака Обаму переоберуть. Моя система прогнозування результатів президентських виборів «Ключі до Білого дому» зараз вказує на нього як на переможця. Він чинний президент, не матиме суперників усередині партії, на виборах не буде представника третьої партії, він не замішаний у скандалі, вже має результати реформування, за кордоном усе більш-менш стабільно. І просто немає харизматичного опозиційного кандидата.

У. Т.: У багатьох країнах політичних лідерів не вважали б відповідальними за технологічні аварії. Чому ж рейтинг Барака Обами постраждав від нафтовиливу в Мексиканській затоці?

– У США президента вважають відповідальним абсолютно за все. Республіканець Герберт Гувер, який був президентом у часи Великої депресії, якось сказав: «Президент відповідальний за сонячну погоду та винний у дощі». Причина – в Америці президент є водночас і главою держави, і керівником уряду, тож усе падає на нього. Але проблеми на кшталт нафтовиливу минущі, й у 2012 році на це не зважатимуть, бо люди розуміють, що не він спричинив цей вилив і він не міг йому запобігти.

[4063]

 
БІОГРАФІЧНА НОТА

Алан Ліхтман
Американський політичний історик. Народився 1947 року в Нью-Йорку.

У 1973-му закінчив Гарвардський університет із докторським ступенем. Відтоді працює в Американському університеті (Вашингтон). Опублікував сім книжок та кількасот статейк.