За численними прогнозами, заразніший штам «Дельта», що вже кілька місяців шириться планетою, мав досягнути України тільки наприкінці серпня — на початку вересня. Під час відносного покращення ситуації влада намагалася підготувати медичну систему, взявши до уваги наявні недоліки: закуповувала обладнання, встановлювала кисневі станції, ремонтувала приміщення лікарень. Але дуже гострим залишається питання дефіциту кадрів і дотримання лікарями на місцях медичних стандартів. До того ж досвід країн, які першими опинилися на шляху «дельта-хвилі», засвідчив: навіть стійкіші медичні системи не витримують різкого напливу критично важких пацієнтів, якщо дії персоналу не довести до усвідомленого автоматизму.
Також в Україні фактично не спрацював суспільний договір між громадянами та владою щодо спільних зусиль для протистояння пандемії. Попри максимально спрощену й до того ж безплатну пропозицію щепитися кількома вакцинами на вибір, державі не вдалося використати епідемічне затишшя для здійснення масової вакцинації. Традиційна недовіра до влади та поширення руху «антивакцинаторів» призвели до того, що Україна залишається аутсайдером серед країн Європи за кількістю повністю вакцинованого населення. Нові накази, які роблять щеплення обов’язковими для представників певних професій, можливо, збережуть життя конкретним людям, але навряд чи суттєво змінять навантаження на медичну систему цієї осені. Бо для вироблення імунітету потрібен час, якого вже немає через значне поширення коронавірусної інфекції в популяції. «Тільки за останні два тижні кількість нових випадків і смертей подвоїлась. Якщо такі темпи зберігатимуться — до кінця жовтня буде встановлено рекорд щодо кількості випадків, — вважають в Українському центрі охорони здоров’я (UHC). — Кількість госпіталізованих пацієнтів до лікарень також зростає. Порівняно з двома тижнями раніше, госпіталізації зросли на понад 70%. Темпи зростання вказують на високу ймовірність досягнення пікових значень попередніх хвиль уже найближчим часом».
Читайте також: Die Welt: Наскільки заразні вакциновані?
Наполягаючи на пріоритеті права особистого вибору, більшість громадян так і не усвідомила колективної відповідальності. Досі переважає думка, що захист від COVID-19 — справа приватна, і не щеплена людина аж ніяк не обмежує прав інших: мовляв, вакциновані також можуть інфікуватися й поширювати вірус. Але водночас у суспільстві знову наростає обурення, що через перевантаженість медичної системи хворими з важким перебігом вони не отримують вчасної та якісної допомоги. І сумні реалії «втомленої медицини» початку цієї осені мало хто пов’язує з низьким рівнем вакцинації та недотриманням елементарних правил безпеки під час літнього відпочинку й масових заходів. У великих чергах під кабінетами, відсутності потрібної кількості вузьких спеціалістів, не надто оперативному реагуванні сімейних лікарів, доволі жорстких критеріях, за якими людину можуть госпіталізувати до стаціонару, та вимушених відтермінуваннях планових операцій, на думку пересічних громадян, винні «ледачі лікарі, недолугі реформи та неспроможна влада». І такий погляд, що не змінюється навіть за наявності очевидних контраргументів, не дає підстав для оптимізму щодо подальшого сценарію подолання пандемії в Україні. Принаймні якщо йдеться про відсутність значних людських утрат та економічних збитків. Тому важко прогнозувати, що в найближчому майбутньому епідемія в нашій країні закінчиться.
Окремою проблемою є також низький рівень вакцинації серед осіб віком 60+. Як і торік восени, саме на цю категорію пацієнтів припадає найвищий відсоток госпіталізацій серед усіх інфікованих. Саме пацієнти літнього віку з важким перебігом хвороби є причиною швидкого завантаження лікарень і зростання дефіциту профільних ліжок, обладнання й медичних фахівців. За даними Міністерства охорони здоров’я, 98,3% тих, хто помер від COVID-19 у віці старше за 60 років, — невакциновані, а 97% госпіталізованих з COVID-19 серед цієї вікової групи не пройшли повного курсу щеплень. І саме ця категорія наразі вакцинована найгірше — менш ніж третина українців віком від 60 років отримала дві дози вакцини.
Регіони під загрозою
Уже наприкінці серпня стало зрозуміло, що Україна входить у чергову хвилю епідемії. Опорні лікарні в більшості областей почали стрімко заповнюватися. І якщо влітку лікарі намагалися відправляти в стаціонар пацієнтів, які теоретично мають ризик важких наслідків, то зараз уже йдеться про хворих, стан яких оцінюють як важкий. А специфіка перебігу коронавірусної хвороби, спричиненої штамом «Дельта», не залишає багато часу на пошук вільних місць у стаціонарі — нерідко сімейні лікарі фіксують різке зниження сатурації до критичних цифр упродовж кількох годин, інколи — безпосередньо на прийомі в амбулаторії. Так, майже блискавично погіршилася ситуація в Харківській області, через яку йде великий потік тих, хто перетинає кордон з Росією, де нова хвиля епідемії почалася значно раніше. З перших днів жовтня статистика фіксує там понад тисячу інфікованих щодня, а через максимальне завантаження опорних лікарень для пацієнтів з COVID-19 відкрили Обласний диспансер радіаційного захисту населення, який за добу повністю заповнили хворі з важким перебігом. Під час перших хвиль його відкриття намагалися відтермінувати до критичної ситуації, яка цієї осені настала менш ніж за місяць від початку збільшення захворюваності.
Прогнозовано, що швидко поширюватиметься нова хвиля й у прифронтових регіонах — на Луганщині та Донеччині. Хоча більшість КПВВ закриті, зв’язки місцевого населення з Росією та окупованими територіями залишаються тісними. Повернення громадян звідти після канікул і відпусток спричинило значне збільшення кількості інфікованих у регіоні. Наразі прифронтові території перебувають між «жовтою» та «помаранчевою» зонами. До прикладу, на Донеччині станом на початок жовтня фіксують перевищення рівня захворюваності на 100 випадків на 1000 населення, однак решта показників перебуває в межах, допустимих для «жовтої» зони. «У 17 закладах охорони здоров’я, які визначені для профільної госпіталізації пацієнтів з COVID-19 у Донецькій області, завантаженість ліжок у середньому становить 55%», — розповів на щотижневому брифінгу начальник відділу стратегічного розвитку охорони здоров’я та забезпечення лікарськими засобами управління організації та розвитку медичної допомоги населенню департаменту охорони здоров’я ОДА Олександр Педенко.
Напередодні чергової хвилі змінилися й алгоритми надання НСЗУ «ковідних пакетів». З червня 2021 року в Україні затверджено новий перелік закладів, яким держава фінансує лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою. До нього належать 257 лікарень, частина яких забезпечує інфекційну готовність на постійній основі, інші залучають до надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19 у разі збільшення показників захворюваності. Багатьом лікарням, які приймали пацієнтів під час весняної хвилі, зокрема на Донеччині, у такому фінансуванні взагалі відмовили. І вже незабаром ми зможемо побачити, як на прифронтовій території спрацює таке нововведення під час чергової хвилі. З одного боку, неможливо якісно лікувати без необхідного обладнання та з дефіцитом спеціалістів. Тому краще відправляти хворих у заклади сусідніх міст, у яких усе це наявне. Але з другого — у разі критичного збільшення пацієнтів під час «дельта-хвилі» потужностей лікарень першої та другої черги точно не вистачить — бо їх не вистачало ні навесні, ні торік восени. І на Донеччині, й на Луганщині йшлося про можливе відкриття спеціальних центрів лікування — навіть тоді, коли хворих приймали маленькі й не дуже забезпечені заклади.
Читайте також: Ізраїль вакцинуватиме третьою дозою Pfizer громадян віком понад 60 років
Водночас лікарні, які за два роки вже накопичили досвід і встигли закупити хоча б частину необхідного обладнання, оскільки були змушені лікувати місцевих мешканців, можуть виявитися не готовими виконувати свою функцію сповна — як це було б, якби вони зустрічали нову хвилю епідемії, поступово збільшуючи кількість хворих зі своїх громад. «Нам відмовили в «ковідному пакеті», хоча нині ми маємо дві будівлі, пристосовані для лікування хворих на COVID-19, вісьмох анестезіологів, апаратуру й річний досвід, — пояснює Тижню директор міської лікарні Торецька Сергій Халаїмов. — Зараз інфікованих з Торецька відправляємо в стаціонари сусідніх міст». У чому справжня причина відмови, Халаїмов може тільки здогадуватися, адже навесні цей заклад подавав скаргу до суду, бо НСЗУ відмовилась оплатити вже надані послуги з лікування коронавірусної хвороби за кілька місяців, хоча лікарня приймала пацієнтів за наказом обласного Департаменту охорони здоров’я. Тоді суперечка завершилася виплатою десятої частини потрібних коштів, але медичний персонал, за рішенням керівника, отримав доплати коштом інших пакетів. На практиці позірно оптимістичні показники завантаження ліжок в опорних лікарнях Донбасу означають, що для надання допомоги хворим на COVID-19 у більшості з них фактично закрили профільні відділення: неврологічні, хірургічні, кардіологічні. І їхні пацієнти з великих міст змушені їхати по допомогу в периферійні населені пункти, які часто мають нижчий рівень оснащення, кваліфікації лікарів і проблеми з транспортною інфраструктурою.
Таємна епідемія в окупації
Ще напруженіша епідемічна ситуація на окупованій території. «Інтеграція» «народних республік» з Росією виявляється зокрема й у синхронному поширенні COVID-19. Коли на підконтрольній частині Донбасу щоденно виявляли не більш ніж кілька десятків інфікованих, на окупованій лік уже йшов на сотні, відповідно до динаміки захворюваності в Росії. Великий спалах відбувся напередодні та після проведення виборів у російську Думу, до яких цього разу масово залучили й мешканців Донбасу з російськими паспортами. Їх постійно збирали у великі групи для агітації, а потім у значному скупченні вивозили до прикордонних російських областей для голосування. Звісно, до виборів ситуацію штучно «тримали під контролем» — не озвучували справжнього стану речей. Однак згодом навіть у тамтешніх «міністерствах охорони здоров’я» були змушені констатували, що російські вибори відіграли не останню роль у погіршенні ситуації з COVID-19.
Проте й зараз оцінити масштаби медичного колапсу на неконтрольованій території можна тільки за непрямими показниками. Окупаційна влада оприлюднює лише частину статистичної інформації та говорить далеко не про всі наявні проблеми. Через відсутність умов для масового ПЛР-тестування більшість діагнозів виставляють за клінічними симптомами. В Луганську тестують тільки тих, хто потрапляє до стаціонару, а в Донецьку роблять швидкі антиген-тести, що їх отримали всередині вересня як гуманітарну допомогу від Швейцарського агентства з розвитку та співробітництва (SDC). Влада «ДНР» звітує, що ці тести мають робити дільничні лікарі, а в соціальних мережах місцеві мешканці скаржаться, що вже кілька місяців не те що тестуватися, а й просто потрапити на прийом до дільничного лікаря чи викликати його додому неможливо, бо дефіцит персоналу цієї ланки просто катастрофічний. І це тоді, коли окупаційна влада вже давно видала накази, якими заборонила медичним працівникам будь-яких закладів виїжджати за межі «республік».
Щоб збільшити кількість лікарняних ліжок, в ОРДіЛО також перепрофільовують медичні заклади — тільки за останній тиждень тамтешня преса сповістила про відкриття спеціальних лікарень у пологових будинках різних населених пунктів Донеччини та Луганщини. Або, наприклад, про перепрофілювання ендокринологічного відділення Центральної лікарні № 3 в Донецьку під лікувальну базу COVID-19. Але це вже не рятує ситуацію: майже всі госпіталізовані, про яких звітують окупанти, не просто у важкому стані, а потребують кисневої підтримки. І саме ці півтори сотні випадків захворювання в день красномовно говорять про масштаби поширення коронавірусної інфекції. Бо це означає, що госпіталізують лише тих, хто перебуває у критичному стані, а кількість пацієнтів, яких варто було б лікувати в стаціонарі, не кажучи про загальну кількість інфікованих, у рази більша, ніж може забезпечити медична система Донецька чи Луганська. Хоча до війни вона, до речі, була в цих обласних центрах далеко не в найгіршому стані. Тому страшно навіть уявити, що відбувається, наприклад, у маленьких містечках на кшталт Ясинуватої чи Ровеньків, звідки з 2014 року через безвихідь виїхали майже всі лікарі. У соціальних мережах люди діляться ще одним неприємним показником епідемії: у моргах Донецька через переповнення доводиться кілька днів чекати на довідку про смерть людини. І навіть якщо йдеться не лише про смерть від COVID-19, тенденція до збільшення летальності в лікарнях міста очевидна.
Читайте також: Reuters: Антивакцинатори зірвали стратегію Байдена щодо COVID-19
Однак після успішно виконаного завдання російських кураторів, пов’язаного з виборами до Думи, окупаційна влада змушена звернути увагу й на епідемію. З 24 вересня лідер «ДНР» Денис Пушилін посилив карантинні обмеження й попередив про відповідальність за їх порушення. Особливо цинічним видається наказ про штрафи від 5 000 до 10 000 рублів і навіть кримінальну відповідальність за відмову від госпіталізації чи проходження тесту. Вочевидь, саме про це мають пам’ятати хворі, які по кілька днів чекають на свою чергу, щоб отримати кисень. І вже на початку жовтня чиновники «ДНР» відзвітували, що коронавірусна хвороба принесла скарбниці «республіки» 49 200 рублів. «Саме такою виявилася сума штрафів після 326 адміністративних протоколів», — написали в одному з донецьких телеграм-каналів.
Також на окупованій Донеччині карають за поширення в ЗМІ чи соціальних мережах «неправдивої суспільно значущої інформації під виглядом правдивих повідомлень». І це зайвий раз доводить, що, на жаль, ані Україна, ні світова спільнота не можуть достеменно знати, в яких епідемічних умовах перебувають українські громадяни під окупацією. А про страшну ситуацію в місцях позбавлення волі на Донбасі нещодавно розповіла Тетяна Матюшенко, дружина українського полоненого Валерія Матюшенка. «За нашими даними, більшість полонених мають симптоми гострої вірусної інфекції з сильно вираженою інтоксикацією, високою температурою, сильним кашлем, задухою, вираженою слабкістю, втратою смаку та нюху, що, найімовірніше, є виявом коронавірусної інфекції, — написала Тетяна Матюшенко у своєму звернені. — Перебуваючи в замкненому просторі, за відсутності витяжної вентиляції та свіжого повітря, полонені піддаються зараженню COVID-19». Вона розповіла, що полонені не отримують належного лікування, й зазначила: те, що з тяжкохворими полоненими відбувається зокрема в Макіївській колонії № 32, можна назвати цілеспрямованим знищенням громадян України.