Кожен роботодавець платить обов’язкові внески в Пенсійний фонд за кожного працюючого. Більше дванадцяти мільйонів людей поважному віку отримують пенсію. Якщо ж особа не працює, а наприклад, вчиться, то рівень фінансування освіти, як і рівень життя людини, все рівно залежать від стану державних фінансів, який тісно пов’язаний із станом пенсійної системи. Загальні видатки на виплату пенсії цього року передбачені у сумі 256 млрд. грн.., в тому числі за рахунок держбюджету 145 млрд. грн.., що в рази більше, ніж будь яка видаткова стаття держбюджету, включно із обороною та національною безпекою.
Саме тому пенсійні питання, які комплексно зачіпають всі сфери суспільного життя, відносяться як до найскладніших, так і до найуразливіших. Вони викликають резонансні дискусії, гучні заяви політиків, інтриги, кулуарні домовленості, громадські протести та демонстрації як в підтримку, так і проти пенсійних змін.
Україна – не виняток і, особливо, сьогодні.
Початок
Фактично ми продовжуємо послуговуватися пенсійною системою (ПС), основи якої були закладені у 1889 році в Німеччині канцлером Отто фон Бісмарком та через 70 років скопійовані радянським керівництвом у часи УРСР (у 1956 році в СРСР уперше було введено пенсію для робітників та службовців, а в 1964-му – для колгоспників).
Ця ПС називається Солідарною і її суть у тому, що всі нині працюючі сплачують обов’язкові внески в єдиний державний пенсійний фонд, де гроші накопичуються і відразу ж у вигляді пенсій виплачуються тим, хто вже знаходиться у поважному віці. Система непогано функціонувала, доки кількість працюючих була великою, а пенсіонерів – незначною.
Читайте також: Пенсійна реформа: зупинка чи пауза?
Та в 1980–1990-х роках ситуація в Україні кардинально змінилася: завершився демографічний перехід до сім’ї з 1–2 дітьми; зросли тривалість життя й кількість пенсіонерів; зменшилася чисельність працюючих.
Потрібні були зміни і в системі пенсійному забезпечені. У 1998 році указом Президента «Про основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні» розпочалася пенсійна реформа (ПР).
За прикладом інших країн було розроблено і у 2004 році законодавчо проголошено трирівневу пенсійну систему у складі Солідарної система пенсійного страхування (перший рівень), Накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (другий) та Накопичувальної системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень). Це стало першим етапом ПР на якому було внесено багато новацій у Солідарну систему та започатковано третій рівень ПС – недержавне пенсійне забезпечення. Наступним етапом мало бути запровадження другого, активний розвиток третього рівнів ПС, продовження комплексних змін в першому рівні, а з тим і вирішення проблеми достойного пенсійного забезпечення громадян, справедливої ПС, ліквідація дефіциту Пенсійного фонду, створення потужного національного інвестора з довготерміновими інвестиціями, якими є приватні кошти громадян накопичувальної ПС.
Профанація
Та з часом пенсійна реформа перетворилася на профанацію: зміни першого рівня звелися лише до «закручування гайок» всім і всюди і безкінечних розмов про підвищення чи не підвищення пенсійного віку. Другий рівень – загальнообов’язкову накопичувальну систему – планувалося ввести ще в 2007 році, потім у 2009-му, в 2011-му, 2012, 2013-му, 2016-му, але так і не було введено – все «не на часі».
Наразі функціонують перший і третій рівні ПС, другий –відсутній, хоча основні засади його роботи завдяки зусиллям громадськості та небайдужих фахівців закріплені у законах України. Реформа першого рівня так і не завершена, третій рівень без підтримки держави та відсутності другого рівня розвивається дуже повільно.
Як і в інших сферах суспільного життя, в реформі пенсійного забезпечення у 2004–2014 роках на тлі махрового популізму мали місце зволікання і саботаж. Тому за час другого етапу «реформи» пенсійна ситуація в країні лише погіршилася: пенсійні видатки виросли до 16% ВВП (2014р.), що стало найбільшим показником у Європі, при тому що рівень пенсій залишався одним із найменших (в 2015 році середній розмір призначеної пенсії в доларову еквіваленті склав 72,4 дол. в місяць). Пенсійна система стала не тільки неефективною і обтяжливою для суспільства, а й фактором загрози соціальній стабільності та національній безпеці країни.
Третя спроба
Після падіння клептократичного режиму Януковича та проведення парламентських виборів, в Уряді у співпраці з громадськістю розпочалась робота з підготовки нового пакету пенсійного законодавства. В кінці квітня 2015 року Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради(ВР) проект закону, який мав знаменувати собою продовження пенсійної реформи (проект 2767).
Прийняттям закону мало бути завершене розпочате в 2004 році формування інституційних компонентів трирівневої пенсійної системи та здійснено перехід до єдиних принципів нарахування пенсій в Солідарній системі. Передбачалось, що проект буде невідкладно розглянуто парламентом. Власне й інакше не могло бути, бо на необхідності продовження пенсійної реформи наголошувалось і в парламентській Коаліційній Угоді, і в Щорічному посланні Президента України і в Програмі дій Уряду. А трохи згодом ще й у двох рішеннях Національної ради реформ, прийнятих під головуванням Президента та у присутності Прем’єр-міністра та Голови ВР України.
Однак, як не дивно, передбаченого цими «високими рішеннями» продовження пенсійної реформи не відбулося.
Читайте також: Пенсійна реформа: спроба № 3
За рік що минув, пенсійний законопроект навіть не було внесено на сесію Верховної Ради. Причиною такого потужного його блокування були як традиційний «пенсійний популізм» та інтриги, так і не розуміння частиною народних депутатів важливості пенсійної реформи для суспільства, держави та економіки.
Як наслідок, пенсійна реформа, як і це було і раніше, так би мовити «при злочинних режимах», в 2015 – 2016 роках знову зупинилася. Зрештою в кінці квітня цього року новостворений Уряд відкликав з ВР проект закону про пенсійну реформу.
Нова спроба нового Уряду
І ось – нова спроба, тепер вже нового Уряду.
Уряд Володимира Гройсмана двадцять днів тому вніс до Верховної Ради проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій» (проект 4608).
В ньому враховано зміни, що сталися в суспільстві за рік із часу подання попереднього проекту, а також пропозиції, що надійшли до проекту від громадськості, фахівців, народних депутатів.
Що чекає українців у разі прийняття цього законопроекту?
Насамперед, нас чекає справді інша, трирівнева, значно краща, сучасніша та більш ефективна пенсійна система, яка дозволить із часом вирішити питання достойного пенсійного забезпечення громадян та стане одним із фактором економічного зростання країни.
Подивимось, як працюватиме кожен із трьох рівнів нової ПС.
Солідарна система
В Солідарній складовій пенсійної системи передбачено повністю ліквідувати спецпенсії. Пенсія всім громадянам, незалежно від того, ким і де вони працювали та який статус мали, із досягненням ними пенсійного віку буде нараховуватися за єдиним законом, за єдиними правилами.
Це стосується і депутатів, і суддів, і прокурорів, і державних службовців, і «простих» працівників. Як приклад, цитата із проекту 4608: «Пенсійне забезпечення членів Кабінету Міністрів України (а також народних депутатів, суддів, прокурорів, дипломатів, державних службовців, інших – ВМ) здійснюється відповідно до Закону України «Про систему пенсійного забезпечення та загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Принцип нарахування пенсії в Солідарній системі буде один для всіх: для розрахунку береться заробітна плата, з якої сплачувалися внески до Пенсійного фонду і загальний стаж роботи особи.
Читайте також: Пенсійна реформа. Що треба зробити
Законодавчо встановлено також максимальний (10 мінімальних) та мінімальний (встановлюється ВР на кожен рік разом із затвердженням держбюджету, із 1 травня складає 1130 грн.) рівень пенсій.
Деяким вразливим категоріям громадян, таким як чорнобильці, діти війни, інваліди війни, матері, що народили п’ятеро і більше дітей, а також особам, які мають особливі заслуги перед Україною, будуть встановлюватися надбавки до пенсії із Солідарної системи.
Та, по-перше, ці надбавки не є великими, бо встановлюються у розмірі від 10 до 30 і максимум 40 відсотків прожиткового мінімуму. А по-друге, вони будуть виплачуватися із держбюджету, що не впливатиме на баланс Пенсійного фонду, який сьогодні є дефіцитним, а отже і на пенсії іншим категоріям. А по-третє, згадані категорії громадян є мало чисельними; скільки у нас, наприклад, матерів, які народили п’ять і більше дітей, чи Героїв України? Небагато.
Другий рівень
Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – другий рівень пенсійної системи – у разі прийняття закону почне діяти із другої половини 2017 року.
Із її запровадженням всім працюючим громадянам, віком до 50 років, за їх вибором в спеціально створеному державному Накопичувальному фонді або в обраному особою недержавному пенсійному фонді (НПФ) будуть відкриті індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки. На ці рахунки щомісячно в обов’язковому порядку будуть надходити гроші, які на користь працюючих громадян сплачуватимуть їх роботодавці: в 2017 році в розмірі 2% від нарахованої працівнику зарплати, із збільшенням щорічно на 1%, до 5% у 2020 і в наступних роках.
Ці гроші із моменту їх зарахування стають приватною власністю громадян із правом їх успадкування. Вони є джерелом для майбутньої (другої) пенсії особи, яку вона отримуватиме із Накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Для надійного збереження та примноження, пенсійні кошти другого рівня будуть інвестуватися в найкращі, строго визначені законом класи активів.
Із введенням в дію другого рівня пенсійної системи громадяни старші 50 років, а точніше, як це сказано в проекті Закону, особи яким залишилось до пенсії 10 і менше років, мають право добровільно за рахунок власних коштів та використовуючи для цього встановлені законом податкові пільги, накопичувати на власну користь гроші на індивідуальному рахунку в пенсійній системі другого рівня.
Професійна пенсійна система
Професійна пенсійна система, принципово нова для країни, створюється у складі другого рівня пенсійної системи.
Коротко про її суть.
Частині наших співвітчизників доводиться працювати на роботах з шкідливими і важкими умовами праці. Їх робочі місця знаходяться в так званих Списку №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад, зайнятість на яких дає право виходу на пенсію раніше встановленого законом пенсійного віку. Інші працюють в умовах, які теж негативно впливають на здоров’я людини. Це, наприклад, робітники локомотивних бригад, водії міського пасажирського транспорту, робітники, майстри зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, плавсклад морського та річкового флоту, бортпровідники, жінки, які працюють трактористами – машиністами, робітниці текстильних виробництв та інші за переліком робіт і професій, встановлених Урядом, який також дає право виходу на пенсію раніше встановленого пенсійного віку.
Для таких працівників в рамках професійної пенсійної системи, аналогічно того як це робиться для обов’язкової накопичувальної системи, відкриваються індивідуальні професійні пенсійні рахунки.
На ці рахунки роботодавці, в віданні яких знаходяться робочі місця, де працюють згадані категорії працівників, щомісячно в обов’язковому порядку будуть сплачувати певний, встановлений законом платіж у вигляді відсотка до нарахованої працівнику зарплати (від 15% до 7%). Варто зазначити, що роботодавці і сьогодні сплачують такі внески, але не на індивідуальні рахунки громадян, а в «загальний котел» Пенсійного фонду. Відсоток залежить від категорії робочого місця за принципом «чим воно гірше, тим більше роботодавцю треба платити». Таким чином для тих, кого це стосується, створюється третя їх пенсія – із професійної накопичувальної ПС.
Є ще дві категорії громадян, майбутніх учасників цієї системи. Це працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення за переліком, затвердженим Урядом, а також державні службовці та особи, прирівняні до них.
Принципи формування професійної складової їх пенсії аналогічні попереднім, єдина відмінність – значно менший відсоток професійного платежу (для держслужбовців – 2,5%). Водночас мотиви, за якими ці категорії внесені до професійної системи – інші. Це спроба роботодавця, яким тут виступає у більшості випадків держава, створити більш стабільні умови праці, ніж в інших суспільних секторах, що власне і зрозуміло, в тому числі за прикладом інших країн, де ця система давно працює.
Третій рівень
Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) представлена в Україні ринком послуг недержавних пенсійних фондів (НПФ), внески до яких добровільно сплачуються роботодавцями або самими громадянами – учасниками НПФ із використанням системи податкових пільг.
Із прийняттям законопроекту 4608 третій рівень ПС чекає активний розвиток, оскільки тепер українці-учасники другого (обов’язкового) рівня накопичувальної ПС, а це абсолютна більшість працюючих, матимуть можливість добровільно обрати для особистого пенсійного накопичувального рахунку будь який НПФ, що має ліцензію для роботи на другому рівні. А це потребує більшої інформації про роботу цього рівня.
Ринок послуг недержавних пенсійних фондів почав діяти у 2005 році після прийняття закону про недержавне пенсійне забезпечення. Тут функціонують НПФ та професійні компанії, які надають їм послуги: адміністратори недержавних пенсійних фондів, компанії з управління активами, а також банки, які зберігають активи НПФ. Вибираючи НПФ треба звертати увагу, які компанії та банк надають йому професійні послуги.
На початок 2016-го в Україні було зареєстровано 72 НПФ, зокрема 61 відкритих (їхнім учасником чи вкладником може стати будь-яка юридична чи фізична особа), 6 корпоративних (створених юридичною особою для забезпечення додатковою пенсією своїх працівників), п’ять професійних (створених профспілками чи їхніми об’єднаннями для своїх членів). На цю ж дату діяло 23 адміністратори недержавних пенсійних фондів, які надають професійні послуги НПФ.
Кількість учасників НПФ, тобто громадян, які уклали пенсійні контракти з фондами та є майбутніми пенсіонерами НПФ, на початок 2016-го – 837 тис. осіб.
Активи недержавних пенсійних фондів на 1 січня 2016 року склали біля 2 млрд. грн. Із 61 відкритих НПФ, тринадцять мають чисті активи більші за 20 млн. грн. (цифра, яка поряд із іншими вимогами, дає право НПФ відкривати пенсійні рахунки громадян для другого рівня ПС). Ще чотири НПФ наближаються до цієї цифри (таблиця). Серед корпоративних найбільші фонди: КНПФ Національного банку з активами більше 1 млрд. грн.., корпоративний фонд Укрексімбанку 137 млн., КНПФ «Стірол» (5 млн.) Серед професійних найбільші: ПНПФ профспілки енергетиків(81 млн.), ПНПФ профспілки залізничників «Магістраль» (24 млн. грн.).
Для захисту від втрат, збереження та примноження активи НПФ розміщуються (інвестуються) у різні фінансові інструменти. На початок 2016 року активи НПФ були інвестовані в державні та корпоративні облігації, в акції українських емітентів, в грошові кошти, розміщені на депозитах банківських рахунках, в банківські метали, об’єкти нерухомості.
Найбільші відкриті недержавні пенсійні фонди України, за вартістю чистих активів, на 1 січня 2016 року, тисяч грн..
Майбутній стан недержавного пенсійного забезпечення в Україні перебуває у прямій залежності від запровадженням другого рівня пенсійної системи.
Альтернативний законопроект Комітету ВР
Та пенсійні питання не були б пенсійними, якби навколо них не було інтриг. І вони є, та й не маленькі.
В останній день, коли згідно Регламенту ВР, суб’єкти законодавчої ініціативи мали право вносити законопроекти, у ВР було зареєстровано як альтернативний законопроект 4608-1, авторами якого є група народних депутатів на чолі із головою Комітету ВР із соціальної політики Людмилою Денисовою.
Власне, проект 4608-1 не є альтернативним, а скоріше доповнюючим. Він пропонує вирішити кілька важливих питань, які «випали» з Урядового проекту. Перше – врегулювання правової колізії, що виникла 1 березня 2015 і діяла до 1 червня 2015 року стосовно тих, хто мав право на пільги в рамках спеціальних пенсій у зв’язку із прийняттям незбалансованого законодавчого акту. (при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян, встановлених Конституцією України). Такі громадяни, яки виходили на пенсію в ці три місяці зможуть тепер вибрати або спецпенсію, або звичайну пенсію, а не звертатися до Суду, що практикується сьогодні. Що стосується пенсійне забезпечення державних службовців, народних депутатів, суддів, прокурорів та інших категорій, то цей законопроект, як і Урядовий, передбачає здійснювати його на загальних засадах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Друге, що пропонується, це відновлення механізму осучаснення пенсій, яке було призупинено в 2014 році «задля запобігання фінансової кризи», тобто відновлення індексації пенсій для всіх категорій громадян, оскільки, на думку авторів законопроекту економічні умови для цього вже є, з чим важко не погодитись.
Депутатським, як і Урядовим проектом передбачено також запровадження другого рівня ПС із 1 липня 2017 року, хоча питання запровадження професійної накопичувальної ПС, як і джерела внесків до ПС тут не знайшли відображення, йдеться лише про «доручення Уряду щодо проведення низки заходів з його реалізації», що теж правильно.
Загалом депутатський законопроект доповнює Урядовий, його положення мали б бути враховані при підготовці Урядового проекту до другого читання.
Світовий досвід
Пенсійна реформа в країнах Європи і світу, що знаменувала собою створення накопичувальних ПС та перехід до трирівневих моделей, розпочалася не так давно. Однак за досить короткий час розвиненим країнам вдалося вирішити питання достойного пенсійного забезпечення громадян. Звичайно, великі пенсії отримують не всі, а тільки ті, хто накопичував собі на старість в недержавних пенсійних фондах та в пенсійних програмах, мінімальні та пенсії із Солідарної системи суттєво менші.
Одночасно суспільствам, які здійснили пенсійні реформи та створили накопичувальні рівні своїх пенсійних систем, вдалось акумулювати величезні довгострокові інвестиційні ресурси, які активно працюють на економіки цих країн.
Світові пенсійні активи накопичувальних фондів 16 найбільших ринків світу за останні 10 років збільшились майже вдвоє і на початок 2016-го склали $35,3 трлн. Така гігантська цифра відповідає 80% сукупного ВВП цих країн.
Провідну роль на глобальному пенсійному ринку відіграє США: на початок 2016 року обсяг пенсійних активів у Сполучених Штатах становив майже $22 трлн. До п’ятірки лідерів також входять Велика Британія ($3,2 трлн), Японія ($2,7 трлн), Австралія ($1,5 трлн), Канада ($1,5 трлн).
Всупереч кризі позитивна динаміка зростання пенсійних активів спостерігалася протягом усього останнього десятиріччя. Так, за період з 2005 по 2015 рр. середньорічні темпи зростання активів найбільших пенсійних ринків світу становили 5,1 %, а протягом докризових 2002–2007 років – 12 %. При цьому найвищі середні темпи приросту активів пенсійних фондів забезпечили «нові гравці» – Бразилія – 20,4 %, Австралія – 18,2 % та Гонконг – 14,4 %.
Таким чином, чутки про кризовий стан та неплатоспроможність світової пенсійної системи не відповідають дійсності: вона успішно подолала фінансову кризу і активно розвивається.
Соціальний та економічний ефект пенсійної реформи
Громадська думка та політикум України сприймають продовження пенсійної реформи більше, як крок соціальний, що полягає у запровадженні змін до Солідарної системи та створенні другої (з обов’язкової НС) і третьої (із НПФ) пенсії громадянам, як фактор соціальної стабільності і впевненості людини в завтрашньому дні.
Це правда, але не вся. Вважливим позитивним наслідком пенсійної реформи є і сьогоднішній реальний фінансово – економічний ефект, а не тільки майбутній соціальний.
Фактично кошти накопичувальної пенсійної системи (НС) – це єдине довгострокове (на 5-10-20-30 і більше років) джерело національних, внутрішніх інвестиційних ресурсів для розвитку економіки, підприємств реального сектору, фінансування державного бюджету, якого немає сьогодні, і власне, не буде й завтра, ні у держави, ні у комерційних банків, ні у страхових компаній, ні в інвестиційних фондів.
В сфері державних фінансів – це створення стабільного довгострокового джерела рефінансування державного боргу. Згідно із законодавством до 50% вартості всіх активів НС можуть бути розміщені в державні цінні папери. Це внутрішнє джерело забезпечить суттєве зменшення залежності держави від зовнішнього кредитування.
Участь у НС збільшує зацікавленість працівника у формуванні особистих пенсійних накопичень, які є їхньою власністю із правом успадкування, створює додаткова мотивацію до офіційного працевлаштування та легалізації доходів, а роботодавця до детінізації своєї діяльності з метою капіталізації бізнесу.
Тим самим забезпечується легалізація витрат на оплату праці, збільшення бази оподаткування та ЄСВ. А присутність у акціонерному капіталі підприємства частки власності, належної пенсійним фондам, за якими стоять законні інтереси багатьох мільйонів застрахованих осіб, створює для власника корпоративного бізнесу систему додаткового захисту від рейдерських захоплень та інших корпоративних конфліктів.
Поява потужного внутрішнього інвестора сприятиме росту фондового ринку, залученню інших внутрішніх, а згодом й іноземних інвесторів. Інвестиції з НС здійснюються перш за все в фінансові інструменти фондового ринку (акції, облігації) та у банківські депозити. Наявність в країні крупного внутрішнього фінансового інвестора є дієвим стабілізуючим фактором для фондового ринку. В умовах кризи, на відміну від іноземних інвесторів, які виходять з країни, чи внутрішніх приватних інвесторів, які виводять капітали в офшори, кошти НС залишаються в країні за будь-яких умов.
Багатоплановий вплив запровадження накопичувальної ПС на всіх учасників – працівників, роботодавців, власників бізнесу, держави – створить позитивний суспільний ефект, підвищить імідж влади в очах українських громадян.
Проведення пенсійної реформи буде конкретним кроком з імплементації положень Угоди про Асоціацію з ЄС, додатковим визнанням міжнародною спільнотою проведення реальних економічних реформ та покращення інвестиційного клімату в Україні.
Як це все зрушити?
Як правило, пенсійні реформи були успішними лише в тих країнах, де мали місце політична воля, великі інтелектуальні та організаційні зусилля влади та громадськості, всупереч інтригам, які не тільки у нас супроводжують пенсійну реформу. Сьогодні в Україні інституцією, яка здійснює координацію зусиль влади і громадськості, є Національна рада реформ.
Потрібно негайно внести пропозицію Національній раді реформ терміново розглянути «багатостраждальний» та багаторічний хід Пенсійної реформи із презентацією паспорту реформи, проектів законів та загальною оцінкою прогресу реформи.
Треба також запропонувати Нацраді реформ внести Пенсійну реформу окремим пунктом до переліку пріоритетних реформ, чого до цього часу не було зроблено, хоча громадськість наполягає на цьому вже давно.
Потрібно визначити осіб персонально відповідальних за її проведення з боку Мінсоцполітики, Міністерства фінансів, НКЦПФР, Нацфінпослуг, Мінекономіки, НБУ, Уряду, ВР та призначити Національного координатора реформи.
І найважливіше.
Сьогодні в Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики знаходиться два законопроекти з однією назвою, які врегульовують подальше проведення Пенсійної реформи: проект Урядовий (4608) і проект внесений групою народних депутатів (4608-1).
Важливо негайно розглядати ці законопроекти, прийняти в першому читанні Урядовий і взяти кращі положення депутатського, про які йшлося вище. Так, проект урядовий небездоганний. Та стратегічні питання в ньому вирішені правильно, в доповнені із депутатським він значно кращий попередніх, є справді сучасним та актуальним. По-друге, всі інші пропозиції до проекту можна врахувати у роботі над другим читанням.
Вікно можливостей для продовження ПР знову відкрилося.
Потрібно діяти. Хоча…
Знову – «не на часі»?
Поки готувався цей матеріал, надійшла інформація, що Андрій Рева. новий міністр, який особисто підписав Урядовий законопроект і подав його на розгляд Кабінету Міністрів, хоче відкликати його із Верховної Ради, посилаючись на домовленість із МВФ і те, що питання «не на часі». Віце-прем'єр-міністр Павло Розенко, який спрямовує та координує діяльність соціального блоку Уряду, в свою чергу спростував наявність домовленостей з МВФ щодо відкликання проекту закону. За його словами, всі спірні питання, пов'язані з введенням другого рівня пенсійної системи та продовженням пенсійної реформи, Уряд узгодив з МВФ і врахував в доопрацьованій версії законопроекту 4608.
А що скаже Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який кілька тижнів тому за своїм підписом зробив подання до ВР на основі рішення Кабінету Міністрів України?
Громадськість ще не забули його справедливі слова, сказані в день призначення на високу державну посаду: "Цей уряд має стати владою нової якості, яка відповідає за свої дії та результат… Ганьба всім тим, хто за 24 роки не дали людям жити по-людськи».
І особливо фраза-відповідь, що вже стала хрестоматійною: "Я вам покажу, що таке управління державою".
Хочеться сподіватись, що Володимир Гройсман покаже що таке пенсійна реформа, з тим щоб закінчились нарешті інтриги і розпочалася реальна праця.
Для цього є все, потрібно лише бажання діяти заради спільної справи.