16 червня Верховна Рада прийняла в першому читанні урядовий законопроект про пенсійну реформу. 245 голосів «за» дали регіонали, 13 «нашоукраїнців», кілька позафракційних та всі 20 представників Блоку Литвина (а от сам спікер утримався). Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів пропонував відправити проект на доопрацювання, але провладна більшість мала підстави квапитись. Два альтернативні проекти не ставились на голосування взагалі.
З формальної точки зору, влада зробила перший крок у напрямку однієї з найважливіших для країни реформ. Хочане надто великий, враховуючи, що повноцінний «ремонт» вітчизняної пенсійної системи можливий лише після серйозних позитивних змін в економіці загалом.
На останньому представники всіх без винятку парламентських сил наголошували й під час обговорення в сесійній залі, і в бесідах із журналістами. Рецепти, щоправда, різнилися. Комуніст Петро Симоненко вимагав націоналізувати стратегічні підприємства й відмовитись від співпраці з МВФ, БЮТівець Андрій Павловський доводив, що в усьому винні антинародний режим і персонально президент Янукович, а «фронтовик» Арсеній Яценюк наполягав, що урядовий законопроект приймати не можна, бо є значно кращий законопроект – авторства Арсенія Яценюка.
Як і слід було очікувати, дебати швидко перетворились на взаємні політичні звинувачення. «Ви хочете отримати ще кредит МВФ!», – викривав колег з провладної більшості полум’яний Яценюк. – «Ви вже взяли сьогодні 57 мільярдів доларів кредитів… Ці кредити якраз рівні сумі тих коштів, якими володіють олігархи Партії регіонів. Ви як, берете кредити і зразу переводите їх на свої компанії?!»
«Арсеній Петрович, ви різницю відчуваєте? Ви нас критикуєте за будь-які кроки, за діяльність, а ми вас критикували за бездіяльність!», – відповідав не менш полум’яний регіонал Ярослав Сухий. Утім, він теж погоджувався, що ситуація з пенсійним забезпеченням склалась катастрофічна, і обговорюваний законопроект радикального покращення не дасть.
А віце-прем’єр Сергій Тігіпко, презентуючи законопроект перед депутатами, дохідливо пояснив, чому. За озвученими ним урядовими даними, сьогодні в Україні 13 млн. 766 тис. пенсіонерів, і лише 14 млн. 400 тис. платників внесків до Пенсійного фонду (ПФ). Уже в 2014 році це число зрівняється, тобто кожен працюючий з «білою» зарплатнею муситиме утримувати одного пенсіонера. Далі буде ще гірше.
Пенсійні внески працюючих (35 %) та видатки держави на пенсії (17,6 % ВВП минулого року) в Україні залишаються одними з найвищих у Європі. Але при цьому понад 60 % українських пенсіонерів отримують менше 1 тис. грн. З них, за даними голови профільного комітету Валерія Сушкевича, близько 4 млн. осіб взагалі отримують мінімальну пенсію – 764 грн.
Хронічно низькі українські пенсії, окрім усього іншого, пояснюються хронічно високим дефіцитом ПФ. За словами БЮТівця Сергія Терьохіна, торік на покриття дефіциту ПФ держава виділила «майже 35 млрд. грн». В цьому році – 18 млрд. грн. Причому, за даними заступника голови профільного комітету ВР Миколи Кульчинського (НУНС), реально дефіцит ПФ сьогодні може сягати 28 млрд. грн.
Словом, картина зрозуміла й неекономістам. Що пропонує уряд для її покращення? Перелічувати всі нюанси попередньо схваленого документу можливості немає. Але головні його риси назвати можна й потрібно. Отже, за пунктами:
– Збільшити з 5 до 15 років мінімально необхідний страховий стаж, який у принципі дає право на пенсію;
– Стаж для одержання пенсій за віком підвищити з нинішніх 20 років до 30 років для жінок та 35 для чоловіків;
– Пенсійний вік жінок і чоловіків зрівняти – щоправда, не миттєво, а протягом десяти років (для цього нинішній пенсійний вік жінок підвищуватимуть щороку на 6 місяців).
Такими є головні пропозиції, спрямовані, за чесним визнанням уряду, на те, щоб українці працювали довше, а на пенсію виходили пізніше. На те ж спрямовано й більшість інших, не таких важливих пунктів – наприклад, підвищення віку чоловіків-держслужбовців до 63 років. Про тотальне підвищення пенсійного віку всіх громадян, зауважмо, поки не йдеться. Що не завадило опозиції назвати законопроект «проектом пенсійного геноциду».
Окремо варто згадати нашумілу історію з VIP-пенсіями, які в деяких усім відомих випадках сягають десятків і десятків тисяч гривень. З одного боку, за словами Тігіпка, «персональних пенсіонерів» в Україні не так багато – неповних 14,5 тис. осіб. Кабмінівський проект пропонує обмежити їхні пенсії десятьма мінімальними, що дасть економію приблизно в 330 млн. грн. Цифра солідна, хоч і бліда на тлі нинішніх системних проблем.
З іншого боку, існує два рішення Конституційного суду, які прямо забороняють обмеження надвисоких пенсій – адже Конституція не дозвляє «звужувати права громадян». Змінити ситуацію могла би політична воля Банкової, завдяки якій КС уже приймав рішення, що суперечили його ж ранішим вердиктам (згадаймо хоча б торішнє «тушковане» формування парламентської більшості). Проте в наявності цієї волі існують сумніви.
Принаймні, Сергій Тігіпко офіційно заявив з парламентської трибуни, що уряд на обмеженні пенсій «наполягати не буде». Як і на пропагованій уже згаданим Яценюком ідеї обкласти надвисокі пенсії надвисокими ж податками. З цього приводу теж є рішення КС, яке вказує, що пенсії в Україні оподатковуватись не повинні.
Як будуть викручуватись депутати, серед яких зовсім не спостерігається бажання урізати власні майбутні пенсії, покаже вже найближчий час. За словами голови фракції Регіонів Олександра Єфремова, парламент може остаточно затвердити законопроект вже в перших числах липня. При цьому депутати, можливо, підуть на пом’якшення найрадикальніших урядових пропозицій. Зокрема, в кулуарах говорять, що початок підвищення пенсійного віку для жінок можуть відсунути на 5 років.
Проте задіяні в підготовці другого читання законотворці не приховують, що все це – «косметичні» заходи. Для ефективного реформування пенсійної системи необхідна безкомпромісна боротьба з тіньовою економікою й неодмінним зарплатами в «конвертах», створення реально діючої накопичувальної системи (коли працюючі зможуть відкладати гроші на старість у спеціальних фінансових установах) і багато чого іншого.
Власне, тут і починається найцікавіше. Як пообіцяв Тігіпко, уже в червні Кабмін подасть пропозиції про «осучаснення пенсій» – тобто створення системи підвищення їх до такого рівня, який дозволяє пенсіонерам не втрачати на постійінй інфляції. У вересні, запевнив віце-прем’єр, урядовці відзвітують про свої успіхи в боротьбі з «чорними» зарплатами. Нарешті, до кінця року вони що-небудь придумають для створення багаторівневої пенсійної системи й законодавчого забезпечення накопичувальних пенсійних рахунків.
Наполеонівські плани, особливо враховуючи, що «до кінця року» всі ці проблеми, дуже ймовірно, стоятимуть уже перед іншим складом Кабміну. Тоді як одне з головних завдань нинішнього уряду – підтримка співпраці з МВФ, для чого може дуже знадобитися швидке прийняття законодавства про підвищення пенсійного віку.
За збігом обставин, саме у четвер, коли депутати обговорювали «пенсійний» законопроект, міністр фінансів Федір Ярошенко відбув до штаб-квартири МВФ у Вашингтон. Як скупо сказав журналістам прем’єр-міністр Азаров, «для проведення консультацій». Попередній транш МВФ, отриманий Україною 12 травня, склав $2,6 млрд.