“Головний факап вакцинації – те, що ми, як країна виявилися неспроможними на організацію кампанії, що хоч якось схожа на кампанію європейської країни. Починаючи з планування, точніше, не планування вакцинації — коли більшість цивілізованих країн вже почали масове щеплення населення, Україна була тільки на стадії переговорів про закупівлю вакцин. І закінчуючи “мертвонародженим” планом, який неможливо втілити у життя в наших реаліях, – пояснив Тижню Павло Ковтонюк.
Він вважає, що справжня вакцинальна кампанію в Україні почалася тільки влітку. Через це ми втратили дорогоцінний час і залишили більшу частину населення абсолютно незахищені перед наступними хвилями COVID-19. Наразі, повністю вакциновані у нас не більше 3% громадян. Ковтонюк відзначає, що Україні зараз відбувається парад популізму, коли паралельно з реальністю проголошуються нереалістичні заяви, відбуваються жонглювання цифрами, Президент малює якісь казкові фантазії у вигляді 70% щеплених до кінця року, медики звітують про певні проценти, з якими ми наближаємося до колективного імунітету. Тим часом за показниками ми виглядаємо на рівні бідних країн африканського континенту.
Так, згідно з даними Our World in Data, Україна станом на 17 липня 2021 року знаходиться нижче за рівнем вакицнованості населення, ніж Узбекистан та Підвенно-Африканску Республіку.
Але він не схильний списувати низький процент щеплень тільки на несвідомість та зашореність населення. “Ми повинні розуміти, що антивакцинаторські тенденції на разі не унікальні. Подібний рух прокотився по всіх країнах, коли щепитися відмовлялися навіть медичні працівники. Я пам’ятаю таку новину про британських, французьких чи голландських лікарів, що не хотіли щепитися певними вакцинами. І це все можна зрозуміти: вакцини були розроблені дуже швидко, не закінчені всі дослідження, бо ще не пройшло багато часу. Такі сумніви були у всіх країнах, але тільки Україна вакцинує так повільно: ми маємо найнижчий рівень вакцинації в Європі, рахуючи статистику включно з країнами, які не є членами ЄС. Я кажу про такі країни, як Молдова, Албанія, інші балканські країни, де рівень щеплення населення набагато вищій”. Ковтонюк пояснює, що це означає, що справа не у якомусь “не такому” населенні, це показує, що держава не спромоглася створити умови, при яких люди мали б можливість та бажання щепитися від небезпечної хвороби.
Читайте також: Вакцинація задля агітації
Там, де досягли вищих результатів, відбувалась правильна комунікація ще до початку вакцинації. “До прикладу, ми почали щепити вакцинами з Китаю та Індії, знаючи, що в Україні, згідно з соціологічними опитуваннями, довіра до вакцин з цих країн надзвичайно низька. Ми не готували населення, тому отримали повну недовіру і фактично провалили першу хвилю щеплення. Зараз ми підійшли до такої ситуації, що міжнародна спільнота, яка не зацікавлена у не щепленій великій території в центрі Європи, буде “тягнути нас за вуха”: допомагати через міжнародні організації, передавати партії вакцин. Ми так і не стали країною, яка самостійно забезпечує собі колективний імунітет” – стверджує Ковтонюк.