Через організаційні та політичні труднощі дослідження всієї акваторії моря провести не вдавалося. Тож встановити точну кількість тварин усіх видів досі не було змоги. Та цього року українські дослідники взяли участь у великому авіаційному обліку, що виконувався під егідою Єврокомісії в межах її стратегічної морської директиви. Тиждень поспілкувався з головним учасником обліку від України, кандидатом біологічних наук та провідним науковим співробітником Інституту зоології НАН України Павлом Гольдіним про вивчення морських ссавців у Чорному морі, екологічні проблеми моря, а також про те, як далекі від науки громадяни можуть допомогти дослідженням.
Як вивчають дельфінів Чорного моря та навіщо це потрібно?
— Я сам спеціалізуюся на еволюційних дослідженнях. Ми вивчаємо еволюцію, анатомію, біологію у вузькому сенсі: ріст, живлення, розмноження, тривалість життя тварин. Вивчаємо популяційну біологію, особливості просторового розподілу тварин у морі. Вивчаємо міграції, оцінюємо чисельність видів як у регіоні загалом, так і в окремих акваторіях. Ми, наприклад, знаємо, що в районі острова Джарилгач зосереджена мікропопуляція афалін чисельністю лише від 40 до 50 тварин. Щоліта вони повертаються, із року в рік ми бачимо тих самих тварин. Загальну популяцію, просторовий розподіл вивчають за допомогою авіаційних і суднових обліків. Також багато інформації дають викидання тварин на берег. Завдяки ним ми можемо оцінити масштаби загибелі, дізнатися причини смертей, зробити висновки й дати суспільству рекомендації щодо зменшення масштабів смертності тварин.
Читайте також: Світлана Благодєтєлєва-Вовк: «Нашою діяльністю ми хочемо показати, хто насправді господар в українській науці»
Чому відбуваються такі викидання? Яких масштабів вони траплялися на території України?
— Зазвичай на берег викидаються мертві особини. Вони помирають із різних причин. В одних це природна смерть, через хвороби, зокрема інфекційні, в інших насильницька. Наприклад, тварини випадково гинуть у рибальських сітках, які рибаки ставлять на камбалу або осетрових. Часто ці сітки браконьєрські. Серед причин загибелі й «фантомний лов»: рибалка поставив сітку й забув про це, а до неї роками потрапляють тварини й задихаються. Дельфіни дихають легенями, як і ми, тож повинні виринати час від часу. Найбільше викидання з тих, що я бачив, сталося 2012-го в Криму. Більше ніж сотня тварин на кілька кілометрів пляжу — це навіть для підготовлених людей важка картина.
Чи є статистика щодо насильницьких смертей?
— Такі розрахунки ще до війни зробила для Азовського моря моя учениця Карина Вишнякова. Певними роками понад половина випадків загибелі тварин — від сіток. Це може бути 10–20% усіх тварин. По Чорному морю ми поки що не маємо надійних даних. Проект, у межах якого відбувся авіаоблік, якраз має закласти методологію розрахунків, що застосовуватимуться в усіх країнах.
Ви нещодавно повернулися з авіаційного обліку дельфінів, і це, як мені відомо, унікальний для України захід.
— Це справді так. Нам вдалося протягом літнього польового сезону реалізувати одночасно судновий облік у територіальних водах України в північно-західній частині Чорного моря та авіаційний у межах польотної зони «Одеса». Це було частиною більшого обліку, що охопив води України (без Криму), Румунії, Болгарії, Туреччини та Грузії, тобто все море без Росії та Криму. Авіаоблік такого масштабу, площі, покриття — безпрецедентна подія на Чорному морі. Схожа робота проводилася й раніше, ще за радянської влади. Тоді щороку робили облік у територіальних водах СРСР й інколи Румунії та Болгарії. Із перервами вони проводилися з 1967-го по 1987-й. Утім, методика спостережень була іншою з огляду на технічні можливості тих часів. І цифри були дуже приблизними. Після того багато років жодних обліків не проводилося, окрім локальних — в Азовському морі та Керченській протоці у 2001–2002-му. 2013 року облік охопив зону за межами територіальних вод України: знову ж таки північно-західну частину моря, Румунію та Болгарію. Він був досить масштабним, але без прибережних вод. Таким чином, усі попередні обліки не охоплювали турецьких вод і відбувалися в одній екологічній зоні, адже північно-західна частина моря — це шельфові води з відносно невеликою глибиною.
Як проводився сам облік?
— Працювали два літаки. Це були Cessna 337, що мають по два двигуни, розташовані на носі й у хвості машини. Під крилами двигунів немає, що дуже добре для обліковців. У літака є спеціальні «вікна-пузирі», із них видно територію під літаком і збоку. Облік орієнтований на 500-метрову полосу. Жодних додаткових засобів фіксації не було, як-от фото- чи відеозйомка. Адже в деяких країнах, зокрема в нашій, потрібен дозвіл від військових на зйомку моря. Ми вирішили задля мінімізації бюрократії працювати тільки візуально. Реєструємо кут спостереження (із нього потім розраховуємо відстань), розмір групи тварин, наявність малечі, особливості поведінки: чи полюють звірі, куди переміщуються, позначаємо напрямок їхнього руху. Окрім дельфінів ми реєстрували птахів і морське сміття, а також скатів. Із птахів добре детектуються рожевий пелікан та лебідь-шипун.
Читайте також: Гуманітарна наука та її вартість
Ми летіли на висоті приблизно 200 м, зі швидкістю 180 км/год. Це дуже низько й повільно, не кожен літак може так рухатися. Зі стандартнішої висоти, скажімо, 1 км, не можна вже спостерігати найменших китоподібних — морських свиней. Їхні розміри лише 1–1,5 м, а дитинчат — 60 см. Їх просто не видно.
Чи є у вас оцінки кількості дельфінів у Чорному морі? І якими були ці оцінки раніше?
—Ми завершимо проект 2020-го, коли вийде офіційний реліз із усіма даними. Після обліку почне роботу аналітична група, їй потрібно дати кілька місяців. Старі дані дуже приблизні, засновані на припущеннях: білобочка — 100–400 тис. афаліна — кілька десятків тисяч, від 20 до 50 тис., морська свиня — приблизно 50 тис. Однак я не ризикую навіть вказати межі цих оцінок. За Радянського Союзу показники дуже різнилася з року в рік. Наприклад, одного було 100 тис., наступного 500 тис., потім знову 100 тис. Це свідчить про те, що частина звірів перебувала в турецьких водах. Нині ми також побачили велику різницю в розподілі дельфінів. Думаю, зі старих радянських досліджень щось можна буде вичавити в поєднанні з новими даними.
Від чого залежить кількість дельфінів у різних частинах моря? Мені здається природним, що в Туреччині їх має бути більше, там тепліше.
— Залежить від року та сезону. Для дельфінів важливо, де кормова база. Також на них впливають інші фактори: взимку — низька температура, влітку — цвітіння водоростей. Дельфіни — індикатори загального стану морського середовища. Якщо в якійсь зоні їм добре, отже, там цілком правильно працює морська екосистема. Є риба, планктон, повні харчові мережі.
Читайте також: Гра в науку
У чому особливості суднового обліку порівняно з авіаційним?
— Він дає змогу дати швидку екологічну оцінку нашим територіальним водам: яким дельфінам і де добре, яким погано, де потрібно зробити охоронну акваторію. Ми отримуємо більше деталей, і судновий облік прив’язаний до практичних екологічних цілей держави. Його треба проводити хоча б щороку, тоді як авіаційний щонайменше раз на шість років. У Румунії, наприклад, двічі на рік роблять судновий облік. Ми ж провели перший із початку війни.
Чому не вдавалося в попередні п’ять років проводити облік?
— Через захоплення Криму було знищено дослідницьку інфраструктуру. Ми втратили всі наукові центри, були розірвані всі наукові мережі, 2014-го ніхто не знав, що робити. Тепер ми відновили інфраструктуру в Одесі, там працює консорціум Український науковий центр екології та моря, а в Києві — Інститут зоології НАН України. Ми почали співпрацю з національними природними парками. І станом на сьогодні досягли більшого прогресу, ніж до війни. На мою думку, зоологія в Україні нині на підйомі.
Із яких джерел ви знаходите фінансування для досліджень?
— Судновий облік ми провели в межах EMBLAS — проекту екологічного моніторингу Чорного моря, що фінансується ООН. Авіаоблік також за гроші Єврокомісії, у межах виконання морської стратегічної рамкової директиви Євросоюзу в причорноморських членах ЄС та асоційованих країнах. Більша частина — Румунія та Болгарія, і як сусіди — Україна й Туреччина. Завдяки асоціації з ЄС ми в себе реалізовуватимемо цю директиву. Окрім того, частину грошей ми отримали від ACCOBAMS — міжнародної конвенції з охорони китоподібних Середземного та Чорного морів. Ми самі у 2016 та 2019 роках отримували гранти від них на дослідження дельфінів.
Читайте також: Екзопланета, блискавки в Бозе-конденсаті та квантовий комп’ютер
Що вимагається від України в межах морської директиви Євросоюзу?
— ЄС має великий пакет законів щодо охорони природи та регулювання морського середовища. Морська стратегічна рамкова директива встановлює показники доброго стану морського середовища, серед них біорізноманіття, інвазійні та промислові види, трофічні мережі, хімічне забруднення, акустичне забруднення — підводні шуми. Наприклад, чисельність інвазійних видів не може перевищувати певних показників. Такі види становлять значну загрозу біорізноманіттю, вони живуть поза межами своїх ареалів. Для Чорного моря це рапана — молюск, що змінив придонний біоценоз, знищив чорноморських устриць, зменшив чисельність мідій. Водночас вона стала важливим промисловим видом, її вилов провокує рибалок використовувати донні трали, що заборонені в нас. Часто такі види стають проблемою для морського середовища.
Директива змушує Україну реагувати на зміну цих показників, на відхилення від доброго екологічного стану, вживати природоохоронних і політичних заходів. Робота з імплементації директиви ведеться з 2016-го, але, на жаль, не все виконується на 100%.
Які джерела акустичного забруднення моря? Чи вимірюється його рівень у Чорному морі?
— Дельфіни «бачать вухами», і підводний шум їм шкодить. Вони можуть не знайти здобич, злякатися гучних звуків, пошкодити органи слуху. Класичний випадок: 1982 року вибухнула бурова платформа в Азовському морі, тоді загинуло щонайменше 2 тис. дельфінів. Джерелами акустичного забруднення можуть бути ті ж таки бурові платформи, земснаряди. Рівень такого забруднення Чорного моря ніхто не міряв, але ми плануємо це зробити. Є два основні підходи: активний і пасивний моніторинг. Активний виконується завдяки гідрофонам, дослідники пливуть на човні, записують усі звуки. Реєструючи сигнали в певному частотному діапазоні, можливо розрізняти навіть окремих тварин, адже їхні сигнали індивідуальні. Під час пасивного моніторингу в певних місцях встановлюють C-POD’и — пристрої, які записують під водою всі звуки.
Чи можуть прості люди, в рамках громадянської науки, допомогти вам із дослідженнями?
— Так, можуть! Ми дуже вдячні громадянам, які сповіщають нас про випадки гибелі тварин, коли їх викидає на берег. Звертаюся до всіх охочих: якщо ви побачили на березі мертвого або живого дельфіна, то зателефонуйте за телефонами, вказаними в нашій Facebook-спільноті «Дельфіни Азовського та Чорного морів», зробіть фотографію тварини та відмітьте координати якомога швидше. У нас тоді буде можливість виїхати, можливо, урятувати життя тварини. Ми відповідаємо дуже оперативно. Також популяризуємо підхід, щоб рибалки, у сітки яких потрапили дельфіни, не боялися повідомляти про це науковцям, ми таким чином можемо отримати багато цінних наукових даних.
——————————————–
Павло Євгенович Гольдін народився 1978 року. Кандидат біологічних наук (2006), український зоолог, палеонтолог, провідний науковий співробітник Інституту зоології НАН України. Галузь наукових інтересів — біологія морської свині та дельфінів Чорного, Азовського, Середземного морів, а також викопні види китоподібних