Багато пророків від інформаційних технологій вважають, що наступним проривом у галузі стане інтернет речей. Він, як сподіваються, забезпечить комунікацію між об’єктами, до котрих раніше не дотягувалися щупальці ІТ. У результаті ваш диван зможе надіслати вам сигнал на телефон про те, що ви забули вдома гаманець. А холодильник — замовити продукти без запрограмованого переліку того, що треба купити. Але це означає, що в диван, гаманець, холодильник і телефон треба буде вмонтувати чипи, аби вони змогли комунікувати з рештою світу. Для цього чипам щонайменше знадобиться живлення.
Іноді його можна буде діставати з електромережі або від батареї. Однак це не завжди зручно. Шайям Ґоллакота та його колеги з Університету Джорджа Вашинґтона в Сієтлі гадають, що частково знайшли вирішення проблеми. Вони пропонують конфігурувати чипи так, щоб вони майже не потребувала енергії для з’єднання з іншими об’єктами.
Здебільшого принцип роботи інтернету речей уявляється так: чипи в диванах, гаманцях, холодильниках тощо з’єднуватимуться за допомогою технологій на кшталт WiFi та Bluetooth безпосередньо на коротких відстанях або через базові станції, під’єднані до зовнішнього світу, на довгих. Традиційний чип може передавати сигнал через WiFi за двох умов. Він має генерувати вузькосмугову хвилю, а крім того закладати в неї цифровий сигнал, що його здатен прочитати пристрій-отримувач. Згідно із законом Мура компоненти, відповідальні за закладання сигналу, останніх кілька десятиліть ставали дедалі менш енергоємними. А от ті, що відповідали за генерування хвиль, — ні.
Ґоллакота та його команда подумали, що повинна існувати можливість розділити функції створення хвиль і закладання в них цифрової інформації, тобто аналогову та цифрову частини схеми. Вони розробили систему, до якої належить центральний трансмітер (може бути вбудований у WiFi-роутер): він транслює чисту хвилю. Нові чипи, розроблені командою Ґоллакоти, закладають бінарні дані у цю хвилю способом їх відбивання (у випадку одиниць) або поглинання (нулів). Відбивання або поглинання чипом сигналу залежить від того, чи заземлена його антена. Ця функція, своєю чергою, контролюється простим комутатором.
Читайте також: Розмовляємо мовою, «чатімся макаронамі»
Якщо чип сам не продукує власних хвиль, то він споживає у 10 тис. разів менше енергії, а комутатор потребує мізерної кількості струму. Прототипи Ґоллакоти поки працюють на батареях, але необхідний для комутатора струм можна діставати від частини хвилі-передатчика, яка поглинається.
Чипи в цій системі, котру Ґоллакота планує продемонструвати 17 березня на Симпозіумі з розробки та реалізації мережевих систем USENIX у Санта-Кларі (Каліфорнія), як стверджує автор новинки, транслюють дані зі швидкістю до 11 Мбіт/с на смартфони чи ноутбуки більш ніж на 30 м (100 футів), зокрема й крізь стіни. Це поки що гірше за стандартний WiFi, але вдесятеро краще за енергоощадний Bluetooth, який наразі є найбільш поширеним засобом передачі інформації в інтернеті речей.
Ґоллакота допоміг створити компанію Jeeva Wireless, яка має комерціалізувати його дослідження. Він прогнозує, що WiFi-чипи — так їх називає — вийдуть у виробництво менш ніж за два роки. Винахідник сподівається, що врешті-решт концепцію централізованого генерування хвиль-передатчиків, яка лежить в основі розробки, можна буде адаптувати під мобільні телефони. Це означатиме, що базова станція генеруватиме хвилю-передатчик, а користувачі телефонів дзвонитимуть, надсилатимуть повідомлення й під’єднуватимуться до інтернету без необхідності постійно перезаряджати мобільні пристрої.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com