Скандальна історія навколо російського торгівця зброєю Віктора Бута набирає обертів. 17 листопада його під вартою доправили до США з Таїланду викликало обурення в Москві: дехто з російських політиків закликав лідерів країни розірвати дипломатичні відносини як із Вашингтоном, так і з Бангкоком. Ця метушня цілком зрозуміла: якщо Бут почне говорити, то нинішній російській еліті буде непереливки, адже може відкритися особиста участь її очільників в «чорних» схемах з продажу зброї. У цих схемах є й київський слід, інша річ, як цим фактом скористається адміністрація Обами.
Таки попався
Один посадовець Міністерства оборони США якось сказав: «Віктор Бут – це Дональд Трамп чи Білл Ґейтс незаконного збройного бізнесу, найкрутіший хлопець у кварталі». Ця людина встигла стати елементом поп-культури. Саме Бут послугував прототипом головного героя в голлівудському блокбастері «Збройний барон».
Після розпаду Радянського Союзу, в 1990-х, кмітливий випускник Інституту військових перекладачів заснував декілька транспортних компаній, що спеціалізувались на авіаперевезеннях. Саме через них здійснювались поставки зброї (як стрілецької, так і важкої) у гарячі точки світу – від Латинської Америки до Африки. Вона стріляла в Колумбії, Афганістані, Анголі, Сомалі, Руанді та інших країнах третього світу. Серед покупців Бута такі розкручені «бренди», як «Талібан», FARC (революційні збройні сили Колумбії) та «Хезболла». Принаймні так вважають західні спецслужби, експерти ООН й Інтерполу.
Наприкінці 1990-х полювання за його головою розпочало ЦРУ. Згодом, у 2002-му, ордер на арешт Віктора Бута видала прокуратура Бельгії, на території якої певний час розташовувалась штаб-квартира бізнесмена. Наприкінці 2006-го всі активи Бута за межами Росії, які експерти оцінюють в $6 млрд, були заморожені з ініціативи США, яка внесла його до переліку особливо небезпечних осіб. Відтоді Віктор Бут не міг виїжджати за межі РФ без ризику бути арештованим.
«Збройний барон» лишався невловимим до 6 березня 2008-го, допоки агенти Управління боротьби з наркотиками США (DЕA), що видавали себе за представників колумбійських повстанців, не заманили Бута в Таїланд під приводом провести перемовини щодо постачання великої партії зброї. Там російського бізнесмена схопила місцева поліція.
Американська влада висуває йому чотири обвинувачення, за якими «світить» 25 років позбавлення волі або довічне ув’язнення: злочинна змова з метою убивства громадян США; злочинна змова з метою убивства посадових осіб, що перебувають на державній службі; злочинна змова з метою придбання і продажу ракет протиповітряної оборони; змова з метою поставок озброєнь терористичним групам.
За два з половиною роки, що пройшли від часу арешту до екстрадиції Віктора Бута у США, Кремль випробував всі засоби впливу на Таїланд, щоби той видав бізнесмена Росії. За даними The Washington Post, щоб не допустити видачі Бута американській владі, Росія пропонувала таїландському уряду нафту зі знижкою, погрожувала і Таїланду, і США різкими діями, обіцяла навіть скасувати широко розрекламоване «перезавантаження» у відносинах зі Штатами. Але не спрацювало.
Реакція Москви
«Викликає глибокий жаль, що влада Таїланду піддалась зовнішньому політичному тиску і здійснила протиправну екстрадицію Бута», – так стримано відреагували на видачу «збройного барона» в МЗС Росії.
У Москві не приховують, чому екстрадиція Віктора Бута на територію її геополітичного супротивника викликає «глибокий жаль». «Тут є інтереси ВПК, – зазначив перший заступник комітету верхньої палати з судових і правових питань Міхаіл Капура. – Бут – носій дуже важливої інформації, пов’язаної з постачанням російської зброї у різні куточки світу».
«Цікавість до «справи Бута» виникає не так через його зв’язки з тероризмом, як через його доступ до каналів пересування зброї та інших товарів у різних країнах, – підтверджує експерт російського Центру політичної кон’юнктури Дмітрій Абазалов. – Віктор Бут добре знайомий з військово-промисловим комплексом Росії та України».
Приватні особи та навіть потужні корпорації в нинішніх умовах неспроможні самостійно грати на ринку озброєнь. «Після закінчення Другої світової війни торгівля зброєю – справа виключно держави, – пояснює Володимир Копчак, експерт Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння. – Навіть якщо це робиться під вивіскою комерційної компанії. Торгівля зброєю – це прекрасний інструмент державної політики та впливу. Ринок зброї не підпадає під дію правил СОТ, там діють свої правила. Тому очевидно, що Бут діяв не самостійно, а щонайменше за активного сприяння російської держави».
«Певно, що є прямий зв’язок між Бутом і Кремлем, – погоджується Віталій Кулик, експерт Центру дослідження проблем громадянського суспільства. – Бут був таким собі «Доктором Зло» Москви і торгував зброєю там, де держава не могла собі цього дозволити. Цим дуже специфічним бізнесом займаються всі: і Білий дім, і Кремль, і наша Банкова. Він був не просто «чорним» бізнесменом, а виконував певні завдання з просування інтересів як російських державних корпорацій, так і особистих інтересів деяких представників російського істеблішменту в цій надприбутковій сфері».
Відомий факт: наприкінці 1988 року тодішній військовий консультант Віктор Бут працював у столиці Мозамбіку Мапуту, де заприятелював із офіцером КДБ Іґорєм Сєчіним. Нині Сєчін – заступник голови уряду РФ. Тобто Владіміра Путіна. Чи був сам Бут працівником радянських/російських спецслужб, відповіді немає й донині, проте особисте знайомство з ним ніколи не заперечували ні сам Сєчін, ні пан Путін. «Зрозуміло, що торгувати зброєю в Росії можливо лише за наявності міцного «даху», – вважає Андрій Мішин, експерт Центру стратегічної політики. – Він (Бут. – Ред.) не може бути без погонів. У випадку з цією особою важливим є те, що він працював без легендування, під своїм реальним ім’ям, що свідчить про його значення, адже агентів з легендою при провалі швидко здихуються».
У Кремлі зараз демонстративно відхрещуються від «збройного барона». «Ми завжди говорили і говоритимемо надалі, що наркодилери, торговці людьми, незаконні торговці зброєю – це все в одній упряжці, ці люди безумовно заслуговують на покарання», – зазначив радник президента Росії Сєрґєй Пріходько, наголосивши, що у «справі Бута» жодної військової таємниці немає.
«Росія зараз намагається показувати хорошу міну при поганій грі, – стверджує Володимир Копчак. – Себто, міністр іноземних справ РФ Лавров спочатку для вигляду покритикував США за те, що вони, мовляв, притисли російського громадянина. Однак трохи згодом каже, що цей інцидент не зможе зіпсувати атмосфери потепління між Росією та Штатами. Насправді, потепління – це вигідний на цей час фон, адже тільки-но справа починає зачіпати реальні державні інтереси, всі ці балачки відкидаються. Що випадок з Бутом демонструє наочно».
Бомба уповільненої дії
«Якщо в США знайдуться аргументи для того, щоби Бут почав давати свідчення, то через низку комерційних посередників можуть випливти на поверхню імена Путіна і Ко, – припускає Віталій Кулик. – Штати зараз ведуть проти Москви тонку гру, спрямовану на виявлення її бізнес-інтересів та бізнес-інтересів особисто Владіміра Путіна, зокрема, через RosUkrEnergo й Абрамовича. Весь його бізнес перебуває під мікроскопом США. Тому якщо Бут почне говорити, то цей ланцюжок може привести прямо до ВВП. А це і є головною метою – перекрити фінансові потоки новітнім російським імперським амбіціям».
Головна цінність Бута для Білого дому – «імена-паролі-явки» його безпрецедентної дистрибуторської мережі з продажу зброї. «В разі отримання подібної інформації американці зроблять все, щоб вона не потрапила у вільній доступ, оскільки це може зашкодити багатьом, і не лише росіянам, – вважає Володимир Копчак. – Виключно вони вирішуватимуть, коли, як і проти кого її застосовувати. На сьогодні Вашингтон має не лише вагомий козир, а й варіант для маневру, яким він може скористатися в найвигідніший момент. Вони зараз на крок попереду».
Справа Бута може опосередковано вдарити й по нашій країні. Неодноразово в пресі з’являлася інформація про те, що цей бізнесмен активно використовував як українські літаки, так і військові летовища на нашій території, щоб незаконно доправити до країн третього світу зброю з українських же арсеналів. І невідомо, які прізвища громадян України і в якому контексті згадає Віктор Бут.