“Cценарій завжди незмінний, — розповідає Сіріл, мешканець одного з південних містечок Франції, який приймає на тимчасове проживання українських біженців. — Чотири родини за п’ять днів зазнали залякувань від “Російського Червоного Хреста”, який базується у 15-му паризькому окрузі. Цих людей не варто плутати зі справжніми волонтерами зі світової мережі Червоного Хреста. Росіяни, які не здатні кількох слів сказати французькою, виловлюють з юрби українських біженців та починають переконувати їх, нібито ті “не мають права” їхати відразу в провінцію, буцімто вони “зобов’язані” залишатись у Парижі тиждень, щоб “зареєструватися в префектурі”, “сісти в автобус, який їде до передмістя Баньо”… Все це — цілковиті вигадки, й родини, яких організовано чекали на Півдні, зуміли відбитися.”
Згідно зі свідченнями, події відбувалися на Ліонському вокзалі. Чому працівники “Російського Червоного Хреста” заповзялись полювати на українців, в офісі структури, дійсно зареєстрованої в Парижі в статусі громадської організації, розповідати не побажали. Дуже сухо відповіли, що активісти “допомагають всім, хто потрапляє в тяжку ситуацію, без огляду на громадянство та походження”, і що про жодні “автобуси до Баньо” не чули. Куди заманювали українців псевдоволонтери, так і залишилося таємницею. “Все може бути в нинішні часи, від будь-яких незрозумілих маніпуляцій до торгівлі людьми, — зазначив у розмові з Тижнем знайомий паризький поліцейський. — На жаль, без задокументованого звернення ми не маємо права викликати до відділку працівників цієї громадської структури, щоб вимагати пояснень. Закликаю українців, котрі потраплять у непевні ситуації, не гаяти часу та негайно звертатись до поліції.”
Читайте також: Сергій Сумлєнний: «Гадаю, що Анґела Меркель особисто винна у цій війні, і в тому рівні жорсткості, який ми маємо сьогодні»
Настирливість росіян на всіх паризьких вокзалах, куди прибувають українські біженці, не має меж. Хтось пропонує переклад, хтось — екскурсії російською, хтось пончики, хтось — одяг з іграшками… Не можна сказати, щоб від цих пропозицій відмовлялись усі. З-поміж тих, хто пропонує допомогу, безперечно, трапляються й справжні добрі самаритяни, але також не варто недооцінювати прокремлівське лоббі. Його найгучніші голоси сьогодні дещо принишкли: дикість “орків” на тимчасово окупованих теренах є надто очевидною. Проте наївно було б уявляти, ніби промосковська камарилья прозріла та розкаялась. Проєкт “задуши українця у братерських обіймах” успішно триває. Активну участь у ньому бере той же Червоний Хрест з давніми потужними російськими впливами та чимало інших аналогічних “позаполітичних” структур.
У 14-му муніціпальному окрузі Парижа не бракує “пунктів допомоги Україні”. Щоправда, добра половина з них весь час зачинена, а вказані на оголошеннях телефонні номери не відповідають. Випадковість? Все може бути, але варто звернути увагу на один збіг: офіс Червоного хреста у цьому окрузі очолює така собі Наталі Смірнов, яка поширює в соцмережах статтю під назвою “Конфлікт в Україні: як говорити про це з дітьми та молоддю?”. Автор тексту пропонує розповідати, що в Україні триває “збройний конфлікт, в якому обидва учасники мусять дотримуватися принципів міжнародного права… Щоб пояснити дітям, що відбувається в Україні, можете провести паралель з правилами шкільної поведінки або дорожнього руху: не можна робити все, що спаде на думку!”
Читайте також: Філіп Сендс: «Напад Росії перевіряє силу волі британського та інших урядів»
Мила порада, що елегантно ставить агресора та його жертву на один рівень. Будьте чемними, окупанти, коли ґвалтуєте та коли вбиваєте мирних мешканців, коли виморюєте маріупольців облогою та викрадаєте активістів і родичів українських військових! Як би то домовитись з Червоним хрестом на відповідні плакатики російською? Може, придадуться в Ростові, де планується відкриття сумнівної місії. Позиція “поза політикою” в часи війни — це насправді позиція поза відповідальністю. Велика нещирість та велике боягузтво, якщо не прихована колаборація з агресором.
Всі ці помічники “поза політикою” не заперечували у 2014-му ані проти аннексії Криму, ані проти окупації частини Донбасу. Вони відмовляються замислюватись над причинами війни, натомість радо співчувають “простим росіянам, які ні в чому не повинні, але потерпають від санкцій”. Пропаганда бездумності також сприяє інтересам Кремля. Легенди про “один народ”, “спільну історію” та “спільну колиску трьох братерських народів” є однією з форм інформаційної зброї, яку Москва застосовує на заперечення української ідентичності, щоб виправдати агресію. Приймати допомогу від ворога — ще той компроміс із совістю.