“Прілєпін — убивця”, “Приліпін — терорист”, “Руки Прілєпіна — в крові українців”… Такі та інші плакати супроводжували російського літератора, який, за його ж словами “в останні два роки не написав ані рядочка, бо війна значно цікавіша за літературу”, під час всіх його публічних виступів на Книжковому салоні в Парижі.
Книжковий салон — найбільша літературна подія Франції, що збирає під спільним дахом сотні видавництв, тисячі письменників та десятки тисяч читачів. Цього року почесним гостем заходу була Росія. Попри санкції, анексію Криму, варварство в Сирії, війну на Донбасі та чергове політичне отруєння в Великій Британії, Париж не погребував надати найпомітніше місце саме цій країні. “Культура поза політикою”, – пояснюють організатори салону, хоча практичної реалізації цієї симпатичної на вид формули ніколи не існувало.
Натомість, політична експлуатація культурницького продукту, за всіх часів та народів є популярним та потужним знаряддям дипломатії. Найсвіжіший приклад — істерична реакція московських гостей на відмову Макрона підійти до російського стенду в Книжковому салоні. Хіба пролунало б стільки розпачливих зойків від російських письменників та французьких видавців, що їх перекладають, якби література та політика існували в паралельних реальностях?
Читайте також: Справа Анни Чесановської: віднадити від критики?
“Пане Президенте, Ваш бойкот російського павільйону, – країни, яка є почесним гостем Книжкового салону в Парижі, має прямі наслідки для моїх інвестицій, – написала у відкритому листі Макрону Наталія Турін, директорка книгарні Globe в Парижі та керівник видавництва Lousion »в одній особі. – Я витратила на стенд книгарні Globe – офіційної книгарні російського стенду — 100 тисяч євро. Ваш бойкот став для мене ляпасом, і моє підприємство опинилося під загрозою збитків”. Отже, “повністю позаполітичний” російський стенд відверто розраховував на дивіденди від рекламних фото з президентом Франції. Не склалося, як гадалося: надто збіглися в часі справа про отруєння Скріпаля та відкриття салону. Росіяни ж, на рівні дискурсу, звично обернувшись з агресора на жертву, вперто вдавали, що не розуміють, наскільки їхні проблеми створені їхніми ж власними руками.
Аналогічна ситуація склалася з запрошенням до участі в салоні одіозного літератора, а в останні два роки — заступника командира батальйону в армії так званої ДНР Захара Прілєпіна. Що є тероризм, найманство, участь у збройних операціях за межами власної країни в складі невизнаних світом військових формувань Франція знає зовсім не з чужих слів. Париж, не вагаючись, карає за подібну діяльність власних громадян, згідно з відповідними статтями Кримінального кодексу. Але, коли йдеться про найманство російського офіцера в збройних діях проти регулярної української армії, слід розуміти, спрацьовують якісь інші механізми. Або інтереси.
Залишається лише здогадуватися, чому французькі організатори пішли на цей відверто ризикований репутаційний крок. Поступаючись чиємусь потужному тискові? Бажаючи зробити приємну для Кремля дрібничку? На запитання, ким він себе ідентифікує, – письменником чи воїном, Прілєпін відповідає, що “безперечно, письменником”, очевидно, орієнтуючись на аудиторію. І не забуває поставити себе на один щабель з Достоєвським, Пушкіним, Лєрмонтовим… Втім, на своїй сторінці у Фейсбуку він фігурує саме як “офіцер армії ДНР”.
Українське посольство скерувало до Міністерства закордонних справ Франції ноту протесту. Голова Репрезентативного Комітету українських організацій Франції Тарас Горішний звернувся до французьких міністрів закордонних справ та культури з відкритим листом. "Ми висловлюємо своє глибоке здивування та цілковиту незгоду з участю Захара Прілєпіна в книжковому салоні та вважаємо, що керівництво Франції мусить заборонити його приїзд", – вказано в листі. Станом на сьогодні, обидва міністерства на лист та ноту протесту не відповіли. А сам Прілєпін без жодних перешкод, – хоч і в супроводі двох кремезних тілоохоронців, – взяв участь у “відокремленому від політиці” міжнародному культурницькому заході.
Читайте також: Свобода критики проти права на упередженість
В чому причина дивної невибагливості французької влади та організаторів Книжкового салону? В інфантильному засліпленні частини французького інтелектуального середовища, що побачило в Прілєпіні романтичного героя своїх мрій? У тому, що нинішній міністр культури Франсуаз Ніссен є колишньою керівницею видавництва Actes Sud, яке й відкрило французькій публіці Захара Прілєпіна? Політики загалом не дуже люблять визнавати свої помилки. Щоправда, згідно з інформацією Тижня, видавництво припинило співпрацю з одіозним автором, і навіть дискомфортно почувається через його останні публікації на теми Донбасу в іншому видавництві – Editions des Syrtes. Проте факт є факт: російський офіцер, що стріляє з території ДНР по українських позиціях, під час участі в Книжковому салоні зібрав непогану пресу, продав та підписав чимало книжок, а головне — самою своєю присутінстю втілив ту давню, закорінену двозначність у ставленні до московської агресії в Україні, що квітне буйним цвітом у бізнесових, політичних та культурницьких колах Франції.
“Ви отримуєте фінансування від російської амбасади? – запитав Тиждень у представника книгарні Globe – офіційної книгарні стенду Російської Федерації. “Ні, що Ви, у російського посольства немає грошей на культуру, – пролунала відповідь. – Ми політикою не займаємося, ми цікавимося виключно культурою”. Як це знайомо і наскільки ж це непереконливо! Той же російський стенд, змішуючи в спільному флаконі флер дисидентства, романтику Срібного віку та відверто імперіалістичний, пропутінський месідж, принаджує впливових політиків та бізнесменів культурним продуктом своєї держави. Інакше б Росія, виключно з любові до мистецтва, не заплатила за статус почесного гостя мільйони євро.
Читайте також: Комунікативна сировина Московії
“Ми прийшли дружньо поспілкуватися та домовитися про те, щоб цей захід всім нам запам’ятався світлим святом літератури,” – спробували розвідати ситуацію представники російської амбасади в день відкриття виставки, завітавши до українського стенду. Українська присутність відверто бентежила агресора. Стильний, цікавий, привітний український стенд збирав гостей, пропонував альтернативне бачення подій в Криму та на Донбасі та самим своїм фактом існування доводив, що Україна не просто є, а розвивається — літературно, образотворчо, економічно…
Додаткового дискомфорту додали декілька протестних акцій, зорганізованих українськими активістами в супровід заходів за участі Прілєпіна. “Чому Україна, маючи у себе вдома два провадження проти цього іноземного найманця, не подалася на нього до Інтерполу? – запитав знайомий правник. – Його можна було б тоді заарештувати в Парижі, от якраз на вході до літературного салону!” Відповіді на це запитання поки що нема. Генеральна прокуратура відповіла Тижню, що справа такого подання — не в її компенетнції, і що до Інтерполу могли б звернутися або МВС, або СБУ. Тиждень своєю чергою звернувся до МВС та СБУ з проханням надати інформацію щодо міжнародного розшуку Захара Прілєпіна.