Учителі в Україні, як і більшість бюджетників, – люди підневільні. Цю не хитру істину знову підтвердило нещодавнє скандальне засідання Київради, на яке освітян зігнали ще за кілька годин до початку буцімто під благородним приводом виділення муніципальних доплат до зарплат. Насправді ж педагоги забезпечували масовку, щоб легітимізувати в очах суспільства ручну міськраду, термін повноважень якої сплив іще 5 червня. Опозиція повідомила, що столичні вчителі дістали відповідну вказівку від КМДА. Освітян не тільки використовують у провладних акціях, а й змушують голосувати «як треба» та агітувати за Партію регіонів (про такі інциденти та наявність плану з кількості осіб, які мають віддати голос за ПР, повідомляли, зокрема, луцькі вчителі) чи навіть вступати до неї. На «примусово-добровільний» вступ скаржились і педагоги Чернівецької області, і Тернопільської, і їхні колеги з Волині. Те, що вони під примусом поповнюють лави біло-блакитних під загрозою звільнення на Харківщині, визнав (точніше, «не виключав») навіть голова тамтешньої облдержадміністрації Михайло Добкін.
Тиск на освітян посадовець пояснив кадровими проблемами в ПР і бажанням деяких партійців вислужитися перед своїм керівництвом. Утім, збільшенням кількості партійців та агітаторів справа не обмежується. Нерідко ідеологічні вказівки згори зачіпають і дітей, і шкільну програму. Тиждень спробував з’ясувати, які неофіційні «політичні» розпорядження дістають учителі в різних регіонах країни. Зачистка історії Одеса – місто, яке першим в Україні зробило «язик» регіональним одразу після ухвалення Закону «Про засади державної мовної політики», – залишається «впєрєді планєти всєй» і в інших аспектах. Так, незаконні вказівки, які в багатьох регіонах даються пошепки, тут не соромлячись озвучують уголос. Приміром, питання вилучення зі шкільних бібліотек матеріалів, які не відповідають гуманітарній політиці нинішньої влади, тут відкрито розглядали на березневій нараді управління освіти та науки Одеської міської ради. За словами вчителів, його керівник Зінаїда Цвірінько прямо наказала педагогам вилучити зі шкільних бібліотек усі матеріали (літературу, плакати, реферати тощо), які суперечать «політиці партії». Зокрема, треба було прибрати «всех Бандер и Шухевичей, которые остались от прошлой власти», як підкреслила пані Цвірінько. Висловивши думку про те, що деякі «незручні» теми досі є в шкільній програмі, педагоги дістали просту відповідь: «Те, кто составлял программу, тоже могли не досмотреть. Вы все тут умные люди, вы все сами понимаете…». Тим, хто «сам не розуміє», у місті традиційно допомагають. Як раніше писав Тиждень (див. № 37/2012), на початку навчального року батьків одеських першачків змушували писати заяви про перехід на російську мову навчання. Крім того, за рішенням місцевого управління освіти, російські класи в місцевих школах мають отримувати «опытные и известные учителя», що стимулюватиме батьків віддавати дітей саме до таких. Директорів шкіл, у яких немає згаданих класів (не набралися), звинувачують у «саботажі».
Читайте також: Київ стає полігоном для відпрацювання сценаріїв втримання влади
Портрети «вождя» Торік у Полтавській області звільнили директора Трудолюбівської середньої школи Анатолія Карбана. За його словами, він утратив посаду через суто політичні мотиви, адже відмовився повісити портрет Віктора Януковича, як того вимагали чиновники з райадміністрації. «Я їм пояснював, що, згідно з Конституцією, портрет президента не належить до державних символів. З цього все й почалося. Знайшли зачіпку, мене звинуватили в негараздах, які самі ж і породили, – пояснив колишній директор. – Мені закидали, що температура в класах восени знизилася до 10–12 градусів. Але райвно дозволило увімкнути опалення тільки з листопада. Звинувачували, що не звертався. А я ж робив це не раз, є й письмові заяви». У своєму прагненні вислужитися перед «центром» місцеві чиновники не зупиняються й донині. Нещодавно з вимогою «прикрасити» школи портретами Віктора Федоровича зіткнулися освітяни Херсонщини.
Як розповіла пресі на умовах анонімності місцева вчителька, педагогів усіх шкіл Каховки (у місті їх шість та одна гімназія) зобов’язали прикріпити зображення гаранта на вході до кожного загальноосвітнього навчального закладу та в кожному класі. Його, згідно з вказівкою керівництва, освітяни мали «роздрукувати або купити» та повісити в рамочці до 14 серпня. За словами вчительки, до скандального розпорядження вчителі прикрашали класи на власний розсуд. Портрет президента їм доречним не здавався, натомість скрізь мала місце українська символіка. Агітаційні уроки Сумнівів у тому, що більшість дітей, які після канікул побачать усміхненого гаранта, добре знатимуть, хто це, немає жодних. Адже Віктор Федорович, на відміну від «всех Бандер», давно присутній у шкільній програмі. Зокрема, у рідній області президента – Донецькій. Як засвідчують учителі, тамтешні школярі час від часу мають писати твори про Януковича та Ахметова. «Моя давня знайома розповіла мені дивовижну історію з життя. Її дитина перейшла в 2-й клас однієї зі шкіл Кіровського району Донецька, і 1 вересня відбудеться урок, присвячений видатним мешканцям Донбасу. Її доньці дістався Рінат Ахметов, – звітував про торішню ситуацію у своєму блозі координатор руху «Ми – європейці» Євген Іхельзон. – Інша дівчинка має розповідати про Януковича. Учителька категорично наполягає, щоб розповідь складалася лише з позитивних моментів».
Читайте також: Учителю, вас підставили
Прикметно, що випадок на Донеччині не поодинокий у спробі відновлення культу особи. Схожі історії траплялися і в інших регіонах. Так, на Сумщині під час обласного конкурсу творчих робіт діти мусили писати про здобутки сучасної української влади за останні роки. Як приклад учителі наводили дітям «звершення» місцевих регіоналів Єпіфанова та Чмиря. Вивчатимуть досягнення регіоналів і кримські школярі. Як нещодавно повідомила на засіданні Радміну АРК міністр освіти, науки, молоді та спорту Наталія Гончарова, уже у вересні, до початку нового навчального року, діти автономії «абсолютно безплатно» отримають щоденники з інформацією про успіхи соціальних ініціатив президента України. Ініціатором їх видання, а загальний тираж сягнув 180 тис. примірників, виступив кримський прем’єр Анатолій Могильов. Певна річ, під час агітації в українських школах діють подвійні стандарти.
Так, у лютому в Одесі громадським активістам не дозволили провести уроки, присвячені героям Крут. «Проведення таких агітаційних занять суспільно-політичними формуваннями в школах заборонено законом», – підкреслила заступниця начальника міського управління освіти Вікторія Іщенко. Утім, ці заборони не стосуються провладних ініціатив. Так, ще на початку каденції нинішнього президента МОН наказало підготувати уроки на тему «Україна для людей», які надавали школярам «унікальну можливість ознайомитися з основними положеннями програми Віктора Януковича». «Таке заняття сприятиме вихованню стійких громадянських позицій, розвиткові культури спілкування й здатності критично мислити, – було зазначено в наказі Міністерства освіти. – А те, що учні, батьки, громадськість зрозуміють основні положення, завдання, окреслені програмою президента України «Україна для людей», стане запорукою адекватного сприйняття дійсності, консолідації українського народу, стабільної розбудови нашої держави». Вперед і з піснею Окремий «урок життя» учні отримують поза стінами навчального закладу, однак під пильним керівництвом педагогів і директорів шкіл. Це примусова участь у мітингах, радянських «святах» та інших заходах. Приміром, цього року запорізьким педагогам наказали відправити дітей на парад 9 травня для відзначення «Дня побєди». За автобус, який для цього найняли вчителі міської школи № 15, платити мали батьки учнів. За словами матері одного з них, обійшовся транспорт у 16 грн з особи.
А торішній День Незалежності сумські діти віком 12–13 років були змушені відзначати під прапорами ПР. Їх одягли в жилетки із символікою правлячої партії. Крім того, у тому-таки місті школярі разом із кадетами брали участь у нещодавніх «антифашистських» мітингах. Нерідко розважати публіку повинні самі діти. Так, у Черкасах того дня, коли мала проводитись опозиційна акція «Вставай, Україно!», міська влада запланувала концерт на Соборній площі в той самий час. У навчальні заклади міста зателефонували з обласного управління освіти з вимогою забезпечити виступи учнівських та студентських колективів на щойно змонтованій сцені, оточеній наметами Партії регіонів. «Якщо не співатимуть школярі – співатимуть художні керівники», – повідомили вчителям. «Підневільність» освітян-бюджетників лише на перший погляд здається тотальною, адже дехто спускає «політику партії» на гальмах. Так, одна з київських учительок, із якою поспілкувався Тиждень, переконує: розпорядження згори були завжди, але не кожна освітня установа поспішає їх виконувати. «Здебільшого все залежить від керівництва школи, – каже педагог. – Один директор може мріяти вислужитися перед владою, а інший уже не має великих амбіцій». Людський фактор ніхто не скасовував, тож «прислужувати» чи «саботувати» вказівки влади є вибором конкретної людини.