Рішення було ухвалене Вищою радою збройних сил, яка керує країною від часу відставки 11 лютого 2011 року Мубарака. Причому заплановано, що вибори до Народних зборів, нижньої палати Єгипту, відбуватимуться в три етапи, які будуть проводитися почергово у провінціях.
Відповідно до затвердженого графіка, 28 листопада голосування відбуватиметься у столичному Каїрі, Олександрії (другому за величиною єгипетському місті), Порт-Саїді та Луксорі. Другий етап заплановано на 14 грудня. Він охопить популярний район Гізу, прилеглий до єгипетської столиці, Суец й Ісмалію на півночі та Асуан на півдні країни. Третій етап закінчиться 3 січня 2012 року в дев’яти останніх єгипетських провінціях, зокрема у провінціях Південний і Північний Синай на Синайському півострові.
Не виключено, що Вища рада збройних сил тому вирішила так розтягнути їх у часі, що не впевнена, чи буде здатна контролювати ситуацію після оприлюднення результатів кожного з етапів виборів. Якщо ж вони такі «розтягнуті», то військовим буде легше досягти бажаного результату, намагаючись повністю контролювати ситуацію і провівши апробацію у великих містах. А далі їм буде куди простіше за тими самими схемами контролювати віддалені провінції.
Після закінчення голосування до Народних зборів відбудуться вибори до верхньої палати – Ради Шури (Сенату), які розпочнуться 29 січня 2012 року. На майбутній єгипетський парламент буде покладена відповідальність за розробку нової Конституції найбільш густонаселеної арабської країни, в котрій однією з перших у близькосхідному регіоні перемогла народна революція.
Проте досі невідома дата президентських виборів у Єгипті. Як вважають деякі експерти, наближені до військового режиму, найімовірніше, президентські перегони не відбудуться до кінця 2012 або початку 2013 року. Однак Амр Муса, колишній генеральний секретар Ліги арабських держав і, як очікується, один із кандидатів у президенти на наступних виборах, припускає, що ці вибори будуть уже в лютому 2012 року.
Власне, сьогодні багато хто в Єгипті переймається питанням – наскільки наступні парламентські вибори відрізнятимуться від попередніх, тих, які також відбулися у листопаді, але 2010-го? Рік тому режим Хосні Мубарака так явно сфальсифікував вибори, на яких із 508 місць до Народних зборів правляча Національно-демократична партія (НДП) здобула 420 місць, що ці побоювання досить переконливі.
Єгиптяни хочуть отримати підтвердження того, що диктатура а-ля президент Хосні Мубарак в їхній країні не повториться, і жодна політична сила у майбутньому не узурпуватиме так нахабно владу, як це робила НДП.
Безперечно, ці вибори здатні принести чимало несподіванок. Та й, власне, замало надії на те, що вони цілковито відбуватимуться за демократичними західними стандартами. Адже хто може гарантувати, що маршал Хусейн Тантаві, маючи нині необмежену владу над Єгиптом, захоче нею поступатися на користь когось іншого? З цього колись починав і генерал Хосні Мубарак.
Доказом цьому цілком може стати той факт, що кілька днів тому маршал Тантаві в цивільному одязі, без супроводу і без спеціального охоронця з’явився в центрі Каїра. Тут-таки зовсім «випадково» перебували журналісти, фотографи та оператори телебачення, які встигли зафіксувати для історії вихід військового лідера в люди. Пройшовшись пішки центром столиці, маршал відчув теплий прийом єгиптян і встиг поговорити з багатьма людьми. Цим він продемонстрував атмосферу безпеки і стабільності єгипетських вулиць та показав свою єдність із народом.
Тут варто звернути увагу на один цікавий момент. Саме маршал Хусейн Тантаві встановлюватиме дату наступних президентських перегонів. Так само він одноосібно вирішуватиме, якими мають бути правила політичної гри. Тому аж занадто великою є спокуса – зіграти за своїми правилами у свою гру, до того ж із наперед заданими результатами.
Власне, ця гра може стати цілком безпрограшною. Оскільки саме він у критичний момент єгипетської революції підняв підлеглих йому солдат і запевнив єгипетських громадян, що армія не ставатиме ні на чий бік. Слова свого Тантаві дотримав, щоправда, потім передав владу до своїх же рук.
Тому варто розглянути другу версію саме такого проведення майбутніх виборів до парламенту. Яке, можливо, заплановано в три етапи для того, щоб викликати більше невдоволення опонентів чинного режиму. У такому разі, відчувши небезпеку порушення стабільності в Єгипті через безлади і заворушення по всій країні, єгиптяни відчуватимуть потребу у сильній руці. А в кого може бути нині сильніша рука, як не у маршала Хусейна Тантаві?
Тож, чи не тому Тантаві намагається загравати з єгипетською вулицею, що пробує перевірити народ і дізнатися, як той сприйматиме його бажання балотуватися на посаду керманича Єгипту? І він намагається апробувати на єгипетських вулицях своє рішення, яке до певного часу не бажає оприлюднювати?
Ситуація з парламентськими виборами в Єгипті може бути нелегкою ще з тієї причини, що, за останніми статистичними даними, там рівень неписьменності є дуже високим – 25% всього 80-мільйонного населення країни. А враховуючи той факт, що лідери різних політсил дуже далекі від розуміння реалій єгипетської вулиці і села, то вкрай важко буде достукатися до сердець електорату Єгипту, який аж надто добре пам’ятає, що вибирай-не-вибирай, а чомусь увесь час вигравала правляча НДП.
Нова виборча система функціонуватиме з поправками до закону, за яким у виборах до Народних зборів і Ради Шури за партійними списками обиратимуться не 50%, а 66% кандидатів, а для позапартійних кількість мандатів зменшена з 50% до 34% (тобто третини місць). Хоча вже зараз деякі оглядачі в Єгипті висловлюють побоювання, що за обставин, коли кількість мандатів за партійними списками непропорційно велика, це відкриває реальну можливість повернутися до публічного політичного життя і «прорватися» до наступного парламенту членам керівних структур НДП.
Звісно, можливо, модифікована виборча система краща, ніж усі попередні, але в суспільстві явно визріла недовіра до політичних партій і їхніх програм. Не говорячи вже про те, що система вибору певних політсил не сприймається адекватно політичною культурою єгипетського народу, котра підсвідомо бачить в них вибір клонів Мубарака чи Національно-демократичної партії. Адже 30 років диктатури не зникли безслідно для колективної єгипетської політичної свідомості.
Важливим запитанням, котре неодмінно буде ставитися перед парламентськими виборами, є скасування Вищою радою збройних сил надзвичайного стану, котрий діє в Єгипті вже 30 років. Оскільки в очах пересічних єгипетських громадян продовження в часі надзвичайного стану означає, що останній демонструє неспроможність апарату безпеки контролювати ситуацію в державі. А також, що військовий режим наразі не виконує своїх зобов’язань передати владу цивільній адміністрації. І виправдовує свій контроль над країною нестабільністю, яку здатні спровокувати дії революційної опозиції чи релігійні фундаменталісти «Брати мусульмани».
Власне, продовження надзвичайного стану після перемоги революції засвідчує наявність кризи довіри між єгипетським народом і його правителями. А отже, блокує активацію верховенства закону та утверджує й надалі ситуацію, за якої громадяни не довіряють владі, яка не довіряє їм. А взаємна недовіра закономірно провокує взаємне відчуження і призводить до ще більшої кризи режиму, котрий не має можливості опиратися на народну підтримку.
Продовження у часі дії закону про надзвичайний стан в Єгипті викликає відчуття дискомфорту в населення і спонукає його до протистояння владі, хоч би якою вона була чи за яку намагається себе видавати.
Але водночас Вища рада збройних сил закономірно побоюється скасовувати вищезгаданий закон до закінчення парламентських виборів. Адже в разі його відміни владі буде непросто анулювати результати виборів, якщо, наприклад, перемогу одержать релігійні екстремісти «Брати мусульмани». Тому, найімовірніше, шанси на скасування цього закону є лише після оголошення результатів виборів до єгипетського парламенту.
Очевидно, ці вибори матимуть неабиякий вплив на розвиток політичної системи в Єгипті і визначатимуть, якими будуть відносини між законодавчою і виконавчою владою. Важливим критерієм цих змін стане рішення – чи буде в Єгипті президентська система правління, як у Сполучених Штатах, парламентська система, як у Великій Британії, або змішана, як у Франції.
Єгиптяни дуже втомилися від президентської системи, яка давала Хосні Мубараку необмежену фараонську владу протягом останніх 30 років і необмежені можливості контролю над усіма органами державної влади. Тому, швидше за все, політичний істеблішмент після завершення парламентських перегонів тяжітиме до формування змішаної моделі президентсько-парламентської системи влади і формування уряду на коаліційній основі. Оскільки можна впевнено прогнозувати, що за наявної політичної ситуації в країні жодній із партій не вдасться сформувати уряд самостійно.
Хоч би як там було, єгипетським політичним елітам варто зважати на те, що закон про надзвичайний стан був однією із головних причин революції в Єгипті. І якщо його не буде нарешті скасовано після парламентських виборів, то це в подальшому може призвести до політичної нестабільності. Адже за Хосні Мубарака надзвичайний стан використовувався для нейтралізації партійних активістів та інакодумців і унеможливлював для єгиптян реалізовувати їхнє право на свободу і вільне висловлювання своїх політичних поглядів.