Найсерйозніші з питань, на які довелося відповідати президенту, стосуються його відносин з верховним лідером Ірану аятолою Алі Хаменеї. Також йому довелося давати пояснення про свою економічну політику. На думку багатьох депутатів, помилкові рішення Махмуда Ахмадінеджада привели до фінансової кризи в країні. Є у депутатів претензії і з зовнішньої політики президента. Також його звинувачують в розтраті держкоштів.
Ахмадінежад кілька годин відповідав на питання, але по суті не відповів ні на один з них, обмежившись обтічними фразами і бравурними репліками у притаманному йому стилі.
Так, він ухилився від конкретної відповіді на питання, чому він 11 днів не виходив з дому після конфлікту з Хаменеї.
Інцидент стався в квітні минулого року, коли Ахмадінежад зробив невдалу спробу домогтися відставки міністра у справах розвідки Хейдар Мослехі, який вважається близьким соратником Хаменеї. З тих пір, за повідомленнями західних ЗМІ, стосунки Хаменеї з Ахмадінежадом залишаються напруженими.
«Багато людей тоді говорили (після суперечок про Мослехі), що мені варто було відпочити і зайнятися собою», – пояснив президент Ірану.
Роботі свого уряду сам він дав найвищу оцінку.
«Досі мій уряд не вчинив жодних серйозних порушень. Якщо ви оціните нашу ефективність менш ніж на 100%, це буде проявом несправедливості і боягузтва», – заявив Ахмадінежад депутатам.
Відповідаючи на деякі питання, президент Ірану відверто насміхався над членами парламенту.
Главі держави доводиться тримати відповідь перед парламентаріями вперше в історії Ісламської республіки з моменту її створення в 1979 році. Втім, Ахмадінеджад напередодні слухань зазначив, що депутати лише реалізують своє конституційне право. Однак цей інцидент може кроком до можливого оголошення імпічменту президенту, вважають західні ЗМІ.
Протистояння аятолі Хаменеї – це серйозний державний злочин в Ірані. Керівна роль духовного лідера гарантується конституцією Ісламської республіки. Подібні звинувачення коштували посади першому президентові країни – Аболхасану Бонісадру, якому в 1981 році довелося втікати з Ірану.
В Ірані діє політична система, яка не має аналогів в світі. Над усіма гілками влади стоїть духовний лідер з величезними повноваженнями, що обирається не народом, а радою вищого духовенства.