Понад шість годин провів у полоні на автомобільній стоянці журналіст Дмитро Федоренко. Паркувальники вимагали в нього 50 грн за стоянку, при цьому відмовляючись надати будь-які документи, на підставі яких він мусив платити. Лише пізно вночі після втручання наряду міліції його відпустили. Наш колега ще легко відбувся: подекуди паркувальний «сервіс» включає в себе і побиття непоступливих автомобілістів. Трапляються курйози, коли охоронці не випускають зі стоянок без оплати машини рятувальних служб. Такі інциденти – наслідок непрозорих схем у паркувальному бізнесі. Розроблені ще «молодою командою» мера Леоніда Черновецького, вони вірно служать новим господарям Києва.
Куди зникають гроші
Офіційно єдиним оператором паркування в Києві з 2007 року є комунальне підприємство «Київтранспарксервіс». Тобто збирати гроші з водіїв, які залишають свої автівки під відповідними знаками на узбіччях та тротуарах чи на так званих нічних паркувальних майданчиках, має право тільки це КП. Його тариф за використання нічних паркінгів становить 11–13 грн на добу залежно від зони. Денні міський монополіст має право обслуговувати тільки самостійно, а нічні йому дозволено передавати у платну експлуатацію підприємцям. У додатку до міськбюджету столиці на 2011 рік вказано, що всього на балансі КП «Київтранспарксервіс» перебуває 1166 паркувальних майданчиків, з яких 649 – нічні. Загальна кількість машино-місць, які, згідно з рішенням Київради, має експлуатувати це підприємство, сягає 100 тис.
Щороку Київтранспарксервіс, річний оборот якого, за оцінками експертів, протягом кількох останніх років сягав 160 млн грн, до бюджету міста чомусь перераховував не більше ніж 5–6 млн грн на місяць. Керівництво комунального підприємства пояснювало це тим, що реально організація обслуговує менше майданчиків, ніж за нею закріплено. Мовляв, усі вони перебувають на її балансі лише номінально, оскільки, ігноруючи рішення Київради, свої паркінги Київтранспарксервісу не передають районні комунальні КП. До того ж, за словами чиновників Київської міської державної адміністрації, які курирують це питання, столичні автомобілісти ніколи не заповнювали стоянки на 100%, не завжди платять за їх використання, а Київтранспарксервіс має великі експлуатаційні витрати. Донедавна до бюджету Києва фактично потрапляв лише паркувальний збір (місцевий податок), який, згідно з чинними на той момент нормативними актами, платили самі водії в розмірі 0,51 грн за годину використання машино-місця на обладнаному майданчику. Решту грошей, зароблених на паркуванні, Київтранспарксервіс як самостійний суб’єкт господарювання витрачав на якісь власні потреби. Порахувати, скільки коштів за одиницю часу реально збирають із водіїв працівники цього підприємства було практично неможливо. Адже про те, щоб перейти на безготівкові розрахунки за паркування, ніхто не попіклувався. Наразі на 1166 паркінгах Київтранспарксервісу встановлені й працюють лише 57 паркоматів.
Нові правила
Правила гри на ринку істотно змінив новий Податковий кодекс. З 1 січня оператори цього бізнесу мають сплачувати авансом до міськбюджетів незалежно від використання чи невикористання майданчика збір за паркування в розмірі від 0,03% до 0,15% мінімальної зарплати на добу за експлуатацію одного квадратного метра. Тобто 0,28–1,41 грн. У столиці депутати міськради наприкінці минулого року встановили для Київтранспарксервісу максимальні ставки цього збору, зобов’язавши підприємство сплачувати до бюджету 2,8–6,7 грн (залежно від зони) за машино-місце на добу. Та КП і далі перераховувало вчетверо-вп’ятеро менше від розрахункових сум.
З’ясувати, що насправді відбувається в цій галузі, спробували депутати міськради. У березні вони створили тимчасову депутатську комісію з питань контролю цільового та ефективного використання коштів Київтранспарксервісу. Звіт цієї комісії з’явився в липні. Згідно з ним міський оператор паркування не може сьогодні на належному рівні платити до міськбюджету, оскільки реально обслуговує лише 20% паркінгів. На квартал КП вносить близько 12 млн грн збору за паркування. Відповідно до висновків депутатської комісії це означає, що міська скарбниця недоотримує з цього джерела 150–170 млн грн на рік. «80% паркувальних майданчиків перебувають сьогодні в тіньовому секторі, – каже голова контрольної комісії Київради депутат Юрій Дмитрук. – Їх і далі контролюють або районні парксервіси, або СПД (суб’єкти підприємницької діяльності), які збирають із водіїв гроші за паркування, не маючи при цьому жодних дозвільних документів на свою діяльність. Вони нікому не перераховують жодної плати за експлуатацію автостоянок. Чому так виходить – питання до податкової інспекції та правоохоронних органів».
Поза законом
Новий керівник КП «Київтранспарксервіс» Андрій Дудко стверджує, що підприємство вже активно працює над збільшенням надходжень від паркування до бюджету. Але чи піде далі розмов? Складно логічно пояснити, чому районні парксервіси не ліквідовано, наприклад, одразу ж після розпуску в Києві райрад (чотири таких районних КП і далі працюють й, за словами членів контрольної комісії, не сплачують до бюджету жодної копійки). На думку більшості експертів, Київтранспарксервісу їхнє існування потрібне, щоб пояснити свої скромні офіційні прибутки. Спеціалісти також сумніваються, що міський монополіст паркування почне на належному рівні поповнювати міськбюджет і після ліквідації районних парксервісів. Тим паче що депутатська комісія не зафіксувала в діяльності організації взагалі жодних порушень, що вельми дивно.
«Керівництво цього комунального підприємства протягом кількох років нічого не робило для того, щоб офіційно закріпити за собою паркувальні майданчики на підставі землевідведень, як того вимагає Земельний кодекс, і тільки обіцяло перейти на безготівкові розрахунки, – стверджує голова громадської організації «Комітет прямої дії» Дмитро Гнап. – Жоден із 1166 майданчиків за КП землевідведенням офіційно не закріплений. До того ж починаючи з 2007 року воно закупило 57 паркоматів коштом бюджету, причому за кілька приладів платило по €9 тис. за штуку, тоді як компанія «Баррел-Україна», що встановлює їх в усіх містах країни, крім Києва, оцінює ці апарати у $800 за одиницю».
Київрада, затверджуючи звіт депутатської комісії, чомусь не зажадала від міського монополіста перейти на безготівкові розрахунки з водіями й оформити землю під паркінгами на підприємство. Зараз ця земля перебуває в комунальній власності. Нові правила паркування, затверджені Кабінетом Міністрів, дозволяють операторові паркування не переводити її на себе. Та це, на думку експертів, суперечить Земельному кодексу і здоровому глузду. Адже в такому разі КП може і далі, посилаючись на самозахоплення його майданчиків, не платити паркувального збору до бюджету й приховувати реальну кількість машино-місць. «Тобто ґрунт для корупційних схем у Київтранспарксервісу залишається», – підсумовує Дмитро Гнап.
З ним погоджується екс-заступник начальника Головархітектури КМДА Віктор Глеба. «Майданчик, закріплений за підприємством на основі землевідведення, у нього ніхто відібрати не зможе, – пояснює колишній чиновник. – А так у Київтранспарксервісі завжди мо-жуть сказати, що міліція їм не допомагає звільняти майданчики від несумлінних конкурентів, а прокуратура ще й «дахує» підприємців, які зайшли на них із власною охороною і шлагбаумами шляхом самозахоплення».
Водночас отримати офіційне землевідведення під 60% паркувальних місць у Києві неможливо. За словами Віктора Глеби, їх заборонено використовувати під паркування, оскільки всупереч будівельним нормам і правилами недотримані відстані цих майданчиків від фасадів будинків та зупинок громадського транспорту, вони розміщені на інженерних комунікаціях або тротуарах, ширина яких цього не дозволяє, тощо. Такі землевідведення ні Санітарно-епідеміологічна служба, ні МНС не погодять. Тобто більшість столичних парковок – поза законом.