Усе це довелося пережити цьому органу, як і шукати відповіді на геть непрості питання. Однак остання зимова сесія ввійде в історію як початок, мабуть, найскладнішого періоду існування ПАРЄ, коли вибір між цінностями, правом, інтересами та фінансами набув найцинічніших форм. І хоч би як сумно це звучало, Україні доводиться переживати наслідки цього цинізму на собі.
Зимова сесія ПАРЄ 2020 року розпочалася з обрання нового президента. Ним став представник групи Альянс лібералів і демократів за Європу (АЛДЄ) Генрік Дамс. Він представляє Бельгію в ПАРЄ з перервою з 2007-го. Щодо українсько-російських питань раніше політик мав стриману позицію. Так, під час голосування 25 червня 2019 року за резолюцію, що ускладнювала процедуру застосування санкцій і повертала право голосу Росії в ПАРЄ, Дамс був серед 15 депутатів, які утрималися.
РФ позбавили права голосу в ПАРЄ 2014-го як наслідок анексії Криму та початку російської збройної агресії проти України. Окрім того, санкції поширювалися на керівництво комітетами та участь у керівних органах ПАРЄ і спостережних місіях. Наступного року ці санкції поновили. У відповідь Росія розпочала бойкот Асамблеї, а з 2017-го відмовилася платити свій щорічний внесок у сумі €33 млн що становив приблизно 7% усього бюджету Ради Європи. Торік РФ виступила з погрозою взагалі покинути членство в організації, якщо її делегації не нададуть права голосувати за нового генерального секретаря. Врешті, 25 червня 2019-го ПАРЄ ухвалила резолюцію, чим внесла зміни до своїх правил та ускладнила процедуру застосування санкцій, зокрема щодо Росії. Усе це означало повернення крани в Асамблею. Українська делегація тоді спробувала заблокувати цей процес, однак невдало, після чого оголосила, що не братиме участі в осінній сесії.
Читайте також: Ефект російської присутності
Однак на цьогорічну зимову сесію українська делегація все ж таки вирішила повернутися. Україна намагалася оскаржити участь росіян і наполягала на тому, щоб знову застосувати санкції. Причин більше ніж достатньо. Зокрема, це рішення Венеціанської комісії від грудня минулого року, яке наголошує, що включення до російської делегації депутатів, обраних із урахуванням голосів громадян, що проживають в окупованому Криму, може бути підставою для санкцій. Однак настрій у ПАРЄ нині панує такий, що, незважаючи на кричущі порушення принципів Ради Європи, делегацію країни-окупанта вирішили залишити у стінах Асамблеї. І щоб зовсім заблокувати будь-які намагання її звідти усунути, ПАРЄ ухвалила нову санкційну процедуру. Притягнути порушника до відповідальності за нею майже нереально. Тобто за «легкі» порушення можна, для цього діє та сама процедура. А ось тих, хто справді порушив ключові принципи демократичного існування, треба буде «виховувати» протягом дев’яти місяців. І щоб затвердити нарешті санкції, потрібна згода ПАРЄ, Комітету міністрів та генсека Ради Європи. Усе це робить запровадження санкцій майже нереальним.
Хоч усе, що відбувалося в залі засідань ПАРЄ під час зимової сесії, скидалося радше на паралельний світ до реалій міжнародного права, певно, чи не найбільшими ляпасами можна вважати доповідь нідерландського депутата й «друга Росії» Тіні Кокса, голосування, що відбулося після того, і призначення російського пропагандиста-антисеміта Пєтра Толстого віце-президентом ПАРЄ від Росії.
Тіні Кокс є головою групи «Об’єднані європейські ліві» у ПАРЄ. Вона має неабиякий сентимент до Росії. Моніторинговий комітет ПАРЄ призначив його доповідачем у питанні рішення ПАРЄ щодо російських санкцій. Ніхто не очікував критичної риторики щодо Кремля від цього депутата, однак у виправданні Росії він перевершив самого себе: серед причин «покращення» поведінки Кремля він назвав обмін полоненими, прогрес у впровадженні мінських домовленостей і… погашення Росією заборгованості зі сплати внесків, що накопичилася з 2017-го. Щоправда, в ухваленій після його доповіді резолюції не оминули того факту, що пеню за несвоєчасну сплату внесків РФ досі не виплатила й це є «предметом обговорення Комітету міністрів Ради Європи».
Серед тих, хто під час дискусії щодо згаданої резолюції підтримав Кокса, був депутат Бундестагу й також член групи «лівих» Андрей Гунко. Обмін полоненими та зустріч у «нормандському форматі» він називав важливими аспектами покращення ситуації з червня (коли РФ повернулася в ПАРЄ). До речі, Андрей Гунко, маючи українське коріння (його дід воював в УПА), є одним із найзапекліших адвокатів Кремля в Бундестазі. У січні 2016 року СБУ навіть порушила проти нього кримінальну справу через в’їзд на окуповані території Донбасу з боку Росії. Там він, як стало відомо пізніше, навіть мав зустріч із тодішнім лідером «ДНР» Олександром Захарченком.
Читайте також: Валіза Шредінґера
На цьогорічній зимовій сесії ПАРЄ, окрім повернення Росії повноцінного права участі, Україна мала ще один виклик. 28 січня ввечері, другого сесійного дня, Асамблея також ухвалила резолюцію про функціонування демократичних інституцій у Польщі. Згідно з положеннями цього документа Польща стала єдиною країною ЄС, що опинилися під моніторингом ПАРЄ (там, де перебувають Азербайджан та Росія). Це насправді нечуваний крок, адже вступ та членство в ЄС передбачає демократичність країни. Однак судова реформа, яку чинна польська верхівка впроваджує з часу свого приходу до влади у 2015-му й за яку її систематично критикує Євросоюз, порушує, на думку експертів, засадничі принципи демократії та свободу судової гілки.
Не можна сказати, що в Польщі не очікували на такий розвиток подій. Утім, реакція з боку польської влади була не надто різкою, а депутати від проурядової партії ПіС, здається, і не вдавалися до особливої боротьби. Окрім того, польська делегація розділилися у своєму голосуванні за згадану резолюцію. Представники опозиційної до чинної влади партії підтримали її і у своїх виступах обстоювали необхідність моніторингу дотримання верховенства права в Польщі.
Така ситуація для української делегації могла б стати чималим викликом, адже Польща в ПАРЄ підтримує Україну. Якби наша делегація проголосувала «за», то, ймовірно, втратила б там ще одного союзника. Якби «проти», то це була б образа для польської опозиції. Усе це забило б додатковий цвях в українсько-польські відносини, які все ще не в найкращому стані. Утім, більшість представників української делегації взагалі не голосували за польську резолюцію. «За» віддали свої голоси тільки два представники: Сергій Соболєв від БЮТу та Юлія Льовочкіна від ОПЗЖ (вона ж єдина в нашій делегації проголосувала за підтвердження повноважень РФ у ПАРЄ). Олексій Гончаренко від «Європейської солідарності» проголосував проти.
Результати зимової сесії ПАРЄ змушують задуматися над причинами такої диспозиції в цій структурі. Хто винен і чому так? Чи це російське лобі? Чи впливають російські гроші, зокрема внески, які країна платить організації? Чи, може, старій Європі, бо саме її представники майже одностайно проголосували за повернення РФ повноважень у ПАРЄ, просто набридла українська тема й здається неважливою і далекою?
Читайте також: Необачність чи поблажливість?
Представниця української делегації в ПАРЄ, депутат від партії «Голос» Леся Василенко в коментарі Тижню наголосила, що і «фінансовий» аспект, і «втома від України», про яку дедалі частіше говорять у ЄС, дуже вплинули на голосування за повернення РФ до ПАРЄ. Росія платить найбільші внески, і її відмова це робити стала несподіванкою. «Парламентська асамблея не була готова до такого повороту», — каже вона. Без внесків, за словами депутатки, було важко утримувати цю організацію.
«Втома від України є, але не як від держави. З нами готові співпрацювати. Коли ми запропонували проекти резолюцій у ПАРЄ, так звану positive agenda, щодо питань гендерної рівності, захисту довкілля, транскордонного забруднення, то, звісно, є жвавий діалог і зацікавленість. А от що стосується протидії російській агресії, то виникають суттєві проблеми й там справді не хочуть про це чути», — зазначає Василенко.
Однак є не лише втома. Дедалі частіше з’являється інформація про те, що делегати ПАРЄ з країн старої Європи є лобістами на користь авторитарних режимів. 30 січня в Німеччині почали розслідування щодо двох делегатів Бундестагу в ПАРЄ, яких підозрюють у лобіюванні інтересів Азербайджану. У березні 2017-го делегація депутатів ПАРЄ з Чехії, Бельгії, Сербії та Італії на чолі з тодішнім головою Асамблеї Педро Аґрамунтом літала російським військовим літаком разом із російськими депутатами до Сирії. Фото Аґрамунта з Башаром Асадом тоді облетіло всі світові медіа. Голова найвищого органу, що відповідає за моніторинг дотримання прав людини, на спільному фото з винуватцем найкривавішого конфлікту XXI століття міг викликати щонайменше шок. Майже одразу депутати ПАРЄ висловили вотум недовіри своєму президентові.
Такі факти, як і останні голосування щодо статусу РФ у ПАРЄ, свідчать про те, що далеко не всі там нині керуються беззаперечними демократичними цінностями.