Політики цитують документи ООН про 8 тис. загиблих в Україні від початку конфлікту. Вони ж наголошують на необхідності відновити цілковитий контроль з боку Києва на українсько-російському кордоні. «Оскільки німці з французами примусили Порошенка ухвалити закон про децентралізацію, вони тепер вимагають від Москви гарантій, що вибори на окупованих територіях відбудуться в один день з українськими та за українським законом, — розповів Тижню один із працівників французького зовнішньополітичного відомства. — З консультацій у Берліні команда міністра Фабіуса повернулася із запевненнями, буцімто «розмова з Лавровим дає підстави для обережного оптимізму».
Це все слова. Приємні аж до самотерапії. Ми не самі, світ нас підтримує та засуджує агресивне зло в особі неадекватного північного сусіда.
Правильна риторика заколисує, керівник Міжнародного валютного фонду Крістін Лаґард сипле компліментами київським реформаторам, а між тим два німецькі, австрійський, англо-нідерландський та французький енергетичні концерни підписали нову угоду з Газпромом — про будівництво «Північого потоку-2» — нового газогону, який перекачуватиме російський газ по дну Балтійського моря до Німеччини, вдруге оминаючи Україну. Чи слід розуміти, що бізнес та політика в Європейському Союзі існують у паралельних, розконтачених реальностях? «Рішення про побудову нового газопроводу перебуває виключно в компетенції підприємців, на які уряд не має жодного впливу», — поспішив відхреститися від суперечливої новини міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр. А от керівництво провідного газпромівського партнера BASF, навпаки, пишається замисленим. «Ми співпрацюємо з Газпромом рівно 25 років і переконані, що надійне забезпечення Європи газом мусить здійснюватися обов’язково в партнерстві з Росією», — цитує France Press офіційний прес-реліз фірми. Майже в унісон П’єр Шарейр, віце-президент концерну ENGIE, французького партнера з побудови «Північого потоку-2», також повідомляє світу, що «дуже радий» новому контракту.
А як же антимонопольне розслідування Європейської комісії проти Газпрому? Воно розпочалося п’ять років тому з подачі Литви та Польщі. Документи Єврокомісії свідчать, що в останні дні серпня російський газовий гігант мусив дати відповіді на черговий перелік запитань. Оце й усе з актуального у відкритому доступі. Одні розслідують, інші підписують. Одні перевіряють та обурюються, інші будують. Схоже, ніхто нікому не заважає. Бюрократ продукує довідки, авантюрист п’є шампанське. Брюссель стурбований, а бізнес під шумок звично загрібає нафтодолари…
12 вересня Figaro оприлюднила перелік потужних французьких фірм, які не просто й далі активно працюють на російському ринку, а прагнуть «зробити все можливе, щоб на ньому залишитися». Vinci та Alstom, Total та L'Occitane, Pimkie та Bonduelle… Усі вони сподіваються не тільки зберегти, а й розширити виробництво в Росії. «Не так, як американці, — зауважує голова Асоціації європейського бізнесу в Москві француз Філіпп Пеґор’є. — Штатівські фірми майже всі пішли, крім GM та HP»…
Читайте також: Світ про Україну: Проблеми Києва зникли з риторики Обами
Пан Пеґор’є в 1990-х працював у французькому посольстві в Києві. Зараз він про цей свій дипломатичний досвід у публічних інтерв’ю не згадує. Лаконічно представляється керівником «найбільшої європейської фірми в Росії АЕВ». Питання про доцільність санкцій проти Кремля оминає, відповідаючи про інше, цікавіше для себе, — необхідність, на його думку, домовлятися з Путіним, «бо в Росії всі справи вирішуються тільки так».
«У середовищі керівників великого французького бізнесу, що працює в РФ, є чимало тих, хто спить і бачить, як скасують санкції, — вважає Крістоф, працівник підприємства Alstom. — Їм байдуже, ціною скількох життів і скалічених доль відновиться їхній виробничий комфорт. Те саме можна сказати про учасників побудови нового газогону в обхід України. Світ стоїть на тому, що є відсоток людей незалежно від базової культури та паспорта, який узагалі не знає, що таке совість».
Гендиректор Газпрому Алєксєй Міллєр переможно обіцяє «подвоїти поставки газу до Європи» до 2020-го. Загальний річний обсяг прогону нового газопроводу планується на рівні 55 млрд кубів газу. BASF, провідний німецький партнер угоди, оформляє купівлю акцій із розробки нафтогазового родовища в Сибіру. А що санкції? Енергетика під них не потрапила. Дарма що новий польський президент Анджей Дуда обурюється. Фахівці з питань комунікацій та піару легко спишуть його гнівні інвективи проти «Північного потоку-2» на внутрішній політичний контекст країни. Брюссель спить, а справи робляться.