Виявляється, свою пропозицію Тимошенко висунула заради того, щоби забезпечити Вікторові Януковичу перемогу на виборах, ліквідувати будь-яку опозицію, гарантувати Путіну приєднання України до Росії та винищити весь український народ. Ось така хижа і підступна Юлія Володимирівна: навіть сидячи за ґратами, вона найбільше прагне не тріумфально вийти звідти на чолі українського народу, а знищити цей народ. Раз і назавжди. А самій поїхати за кордон.
Не вірите? Перевірте самі. Текст короткий. Наводжу його повністю.
«Вибори-2015 за сценарієм Юлії Тимошенко
«Хочу чітко заявити, що я проти висунення від опозиції єдиного кандидата в президенти, якщо вибори відбуватимуться в два тури. Вважаю, що висунення єдиного кандидата від опозиції на президентські вибори не тільки не потрібне, але й украй шкідливе для перемоги».
Ой! Забула додати: «для перемоги Януковича».
Це Юля заявила 29 травня. Її хлопчик на побігеньках (паж) Турчинов заявив це саме ще 18 травня.
Отже, на посаду президента висуваються:
Кличко, Симоненко, Тягнибок, Янукович, Яценюк і дюжина Козачків (для підтанцьовок).
Банди бритоголових міністрів і гопників організовують переконливу перемогу Януковича в першому турі. (Запасний варіянт: пахан у другому турі тріумфально перемагає комуніста Симоненка.)
Тріо сліпих кошенят у складі Кличко, Тягнибок і Яценюк жалібно нявчать пісеньку «Піду втоплюся у річці глибокій». Народ допомагає їм здійснити цей шляхетний намір, попередньо здерши з них патріотичні шкури.
Янукович звільняє невинно потерпілу Ю. Тимошенко (з видворенням у найкращу німецьку лікарню) і видає останній указ про присвоєння звання Героя України Кличку (посмертно), Тягнибоку (посмертно) і Яценюку (посмертно) і Ю. Тимошенко (заживо).
Путін підписує два укази:
«Украину упразднить за ненадобностью» (навіки);
Присвоїти Януковичу титул «Ґенерал-губернатор Малоросії» (довічно, з правом успадкування сім’ї).
Майдан Незалежності щоночі наповнюється трупами самураїв з партій «Батьківщина», «Удар» і «Свобода», які масово вчиняють харакірі.
Недобитків українського народу з таврами на лобах «фашист» етапують на «стройкі єдіной і нєдєлімой» та на освоєння Сибіру.
Звільнені від українців землі заселяються громадянами Російської Федерації китайської та африканських національностей.
Українське питання вирішене повністю і остаточно».
І знову в голові крутиться: «Це ви серйозно чи по-вкраїнському?»…
Читайте також: Вона пише
Але утримаймось від емоцій. Розгляньмо твердження Василя Овсієнка суто раціонально. Тим більше, що є дані серйозних соціологічних досліджень щодо виборчих настроїв українських громадян.
Отже: Овісієнко стверджує, що відсутність єдиного кандидата у президенти вже у першому турі матиме той наслідок, що державний апарат та голомоза публіка «організовують переконливу перемогу Януковича» у цьому турі. Чи можливо це? «Ядерний», «непохитний» електорат чинного глави держави сьогодні не сягає навіть 20% усіх виборців України. Згідно з опитуванням, яке провів Центр Разумкова в останні декаді квітня цього року, якби вибори відбувалися найближчим часом, відносна більшість виборців проголосувала б за Віктора Януковича (18,3% усіх респондентів або 22,9% тих, хто збирається взяти участь у виборах). Далі у рейтингу розташувалися Віталій Кличко (13,5% усіх респондентів або 16,4% тих, хто збирається взяти участь у виборах), Юлія Тимошенко (10,4% та 13,7%, відповідно), Арсеній Яценюк (6,4% та 8,6%, відповідно), Петро Симоненко (5,4% та 6,4%, відповідно). За Олега Тягнибока готові проголосувати 4,6% усіх респондентів або 5,9% тих, хто збирається взяти участь у виборах. Ну, а далі в анкеті йдуть аутсайдери, причому переважно опозиційного характеру, електорат яких навряд чи за будь-яких обставин підтримає Януковича. Інакше кажучи, для «переконливої перемоги» голомозі міністри й гопники мають якимось чином збільшити електорат В.Ф. більш, ніж удвічі. А це не вдавалося навіть Адольфу Гітлеру за допомогою штурмовиків… Простіше взагалі не проводити вибори, ніж стільки «накрутити». Чи проводити їх узагалі без опозиціонерів.
Ну, а вихід у другий тур Петра Симоненка – це взагалі ненаукова фантастика. Надворі не 1999 рік. Немає жодних механізмів прирощення його рейтингу.
Хоча… Можливість, хоча й абстрактна, вивести вождя КПУ у другий тур може з’явитися. Але тільки у разі, якщо опозиція зробить те, чого так прагне Василь Овсієнко: висуне єдиного кандидата вже у першому турі. Алгоритм тут дуже простий: за невеликий час до голосування з цим кандидатом щось трапляється. Чи то ісламістський терорист-фанатик підриває себе на зустрічі з виборцями, чи то автомобільна (авіаційна) катастрофа відбувається, чи то рідкісне африканське захворювання до України проникає… Одне слово, досить згадати деякі події минулого двадцятиліття, щоб переконатися: таке у нас уже траплялося. Але навіть у такому разі опозиційні виборці радше виведуть у другий тур і зроблять президентом когось на кшталт Олега Ляшка (хіба він промине нагоду висунутися?), ніж проголосують за Симоненка чи пасивно складуть руки.
А от висунення опозиційного тріумвірату практично анулює можливість виникнення якихось трагічних «випадковостей». Погляньмо на опитування, проведене спільно Центром Разумкова і Фондом «Демократичні ініціативи» в останній декаді травня: на першому місці Янукович (23,1% від числа учасників голосування), друге місце посів Кличко (17,9%), Яценюк отримав 15,9% і третє місце, далі йдуть Тягнибок (7,8%) і Симоненко (6,4%). І якщо у другому турі щось стається з Кличком, його замістить Яценюк – і так далі. Що ж стосується «випадковостей» з усіма трьома… Простіше зовсім не проводити вибори і встановити відверту диктатуру. Принаймні, імідж в очах і зарубіжних політиків, і власного народу, і навіть Путіна буде кращим.
До речі, про Путіна. Чому дисидент зі стажем Овісєнко такої низької думки про український народ? Невже ж мільйони українців без спротиву з їхнього боку хтось зуміє «з таврами на лобах «фашист» етапувати на «стройкі єдіной і нєдєлімой» та на освоєння Сибіру»? Невже у разі тотального фальшування виборів українці кинуться топити в річці опозиційних лідерів, а не бандюків? І невже члени «Батьківщини», УДАРу та «Свободи» (а це разом сотні тисяч не найгіршого люду) тільки й здатні на те, щоби зробити собі харакірі – на радість Путіну і його протеже та симпатикам в Україні?
Принагідно: якщо вже намагатися проаналізувати політичні події та вести мову про східний вектор інтеграції України (аж до поглинання її Московією), то хіба припустимо не згадати лідера «Украинского выбора», путінського кума та «князя темряви і темників» Медведчука В.В.? Це щонайменше непрофесійний, якщо не сказати – безвідповідальний підхід.
Одним словом, безберега юлефобія та послідовне «противсіхство» до добра ще нікого не довело. Навіть якщо у тебе до цього була гідна біографія…
Це не означає, що пропозиції Тимошенко (як і будь-кого з опозиційних лідерів) не можна критикувати. Можна і потрібно – обговорювати, всебічно аналізувати, критикувати, заперечувати і доповнювати. Але раціонально, серйозно, відповідально, кваліфіковано, щоби ніяка новітня тьотя Мотя не могла запитати на всю країну під час телевізійного ток-шоу:
«Це ви серйозно чи по-вкраїнському?»
Я вже не кажу про те, що лексика дисидента Овісієнка, стилістика його випадків проти Тимошенко, інших опозиційних лідерів, та й усієї політичної опозиції загалом більше б пасувала Олесеві Бузині чи В’ячеславу Піховшеку, а не українському інтелігентові. І про те, що коли колишній політв’язень по-хамському ставиться до нинішнього політв’язня, це тішить хіба що чинний режим та його прихильників та оспівувачів.
Читайте також: КС як існтрумент узурпації влади
…Текст Василя Овсієнка з’явився в інтернеті одночасно з тим, як було оприлюднене рішення Конституційного суду (який уже перехрестили на «кишеньковий суд» – абревіатура та сама, а зміст правдивий) про долю київських виборів. Ба більше: це рішення стало відомим за добу до його оприлюднення, тобто Василь Овсієнко не міг його не знати, формулюючи свої інвективи на адресу Тимошенко і всієї опозиції. Як зауважив один з авторів чинної Конституції Віктор Мусіяка, рішення КС прямо суперечить щонайменше чотирьом статтям Основного Закону. І нічого! А про постійне ґвалтування Конституції Януковичем та фракцією «регіоналів» у Раді й нагадувати, мабуть, не варто. Інакше кажучи, самі президентські вибори – це річ проблематична, адже на них виграти чесно чи навіть за допомогою «корекції» у 10-20% чинний глави держави не має жодних шансів. Ось де проблема, яку не бачать ані Овсієнко, ані Тимошенко. В цьому контексті її пропозиції видаються відірваними від реальності – не про число кандидатів ідеться, а передусім про збереження недосконалих, непрозорих, але більш-менш реальних механізмів виборчої демократії. Адже у разі, якщо опозицією не будуть знайдені засоби збереження цих механізмів, на Україну чекатимуть тяжкі політичні та соціально-економічні катаклізми з непрогнозованими наслідками. Ось що мало би постати в центрі серйозної публічної дискусії.