Це викликало в мене низку спогадів. Зі сльозинкою в оці я згадав шкільні роки, коли пара справжніх джинсів була об’єктом мрій і водночас підставою для гордощів. У ранньому дитинстві джинси малого розміру прибували цілими пачками від канадських родичів, але тоді я, вочевидь, не знав, що їх наявність — це щось більше, ніж наявність ще однієї пари штанів. Зрозумів це років у 13, коли мати купила мені в доларовій крамниці з дивною назвою PEWEX пару справжніх і тоді єдиних доступних у Польщі джинсів. Блакитні штани італійського виробництва мали назву Super Rifle і коштували, наскільки пам’ятаю, трохи більш як $7, але за середніх заробітків на рівні $15–20 за місяць – це чималі витрати для сімейного бюджету. То був кінець 1960-х років, і західний світ, а надто Америка, були вдягнені в джинси від ніг до голови. За залізною завісою наявність справжніх blue jeans була перепусткою до пожаданого для молоді свята моди та доброго стилю.
Напевне, всім моїм читачам відоме ім’я Леві Стросса, бо саме від нього та його фірми Levi Strauss & Co років 140 тому почалася історія джинсів. Однак справжню популярність вони здобули в 1920-х, із розвитком фабрики мрій у Голлівуді та створенням у ній образу ідеалізованого ковбоя, одягненого, річ очевидна, у blue jeans. Відтоді вони не тільки запанували в Америці, а й почали нестримно завойовувати світ і стали одним із найвідоміших американських брендів. Із часом змінилися крій і різновид тканини, але становище джинсів як маніфесту демократичності одягу лишилося непорушним.
Читайте також: Десинхронія
У 1960-х роках з’явилися джинси-кльош, у 1980-х експериментували з фарбуванням (промивали кислотним розчином) і звуженими холошами, у 1990-х прийшла мода на просторі та високі в поясі джинси, а після 2000-го на дуже вузькі й украй низько опущені.
З меншим або більшим ентузіазмом я теж дотримувався цих змін. Нині ходжу щодня в уже досить запраних штанах із простими, скромно обшарпаними холошами з чудової єгипетської бавовни з лайкрою, напрочуд м’яких та комфортних, подібних до спортивного одягу. На літо маю тонесенькі італійські джинси з високим вмістом льону, на осінь товщі, але м’які й напрочуд зручні True Religion, а на зиму досить вільні й утеплені джинси з начосом Eddy Bauer.
Маю у своїй колекції ще й штани відомих марок: Boss, Rag & Bone, 7 For All Mankind, Armani та Levi’s Original Fit 501. Усе це з часів, коли моїм нью-йоркським щоденним «мундиром» були гранатовий однобортний піджак із тонесенької шерсті мериносів, що застібався на два ґудзики, біла сорочка улюбленої лондонської фірми Charles Tyrwhit і ретельно дібрана пара джинсів. Зрештою, як і годиться присяжному червоному консерваторові (red tory), я одягаюся так і донині, додаючи з найважливіших нагод барвисту шовкову хусточку до бутоньєрки.
Останні 10 років популярної моди — цілковите домінування стилю, який називають athleisure. Це ніби спортивний одяг, у якому ми ходимо на дозвіллі. Але тут ідеться не про спеціальний одяг, необхідний для власне спорту, а про щось, що важко до кінця охарактеризувати й ще важче зрозуміти. Важливо, що це модно і всі ходять у цьому. Натомість панування тісно прилеглих до тіла легінсів виявилося короткочасним. Через кілька років люди, переважно жінки, усвідомили, що еластичні штани — це, мабуть, не ідеальне рішення на всі випадки, не кажучи вже про те, що вони демаскують і увиразнюють недосконалість будови нашого тіла. Склавши докупи всі вади чорних прилеглих легінсів, не треба було надто довго чекати, щоб джинси стали відвойовувати свою територію, здавалося б, утрачену на користь легінсів і штанів для йоги. Продавці в крамницях fast-fashion (швидкої моди) ненастанно оновлюють свої колекції, а це означає, що мало не всі різновиди матерії денім доступні одночасно.
Читайте також: Визначення
Залежно від того, кого ми запитаємо, що тепер у тренді, почуємо різні відповіді. Наприклад, у цьому сезоні добре продаються так звані мама-джинси; або ходять у джинсах широкого крою, або ж у досить вузьких. То можуть бути навіть не штани, а куртки, сорочки чи комбінезони з деніму. Завдяки новим технологіям і новим еластичним тканинам дуже вузькі штани вдається якось натягнути, і при цьому вони мають вигляд як найсправжніші у світі джинси пана Леві Стросса.
Сила джинсів полягає в тому, що, купуючи їх, ми купуємо водночас цілу історію цих штанів, розповідь про їхню опірність до зношуваності, плин часу та мінливість моди. Можливо, навіть купуємо з ними їхнє безсмертя. Адже ми, як їдці хліба щоденного, полюбляємо гарні розповіді, які несуть неминуще послання. Кожен із нас може розповісти чимало історій про себе та свої джинси в головній ролі. Здається, ніби люди з компанії Levi Strauss & Co знали щось про це, коли випустили на ринок міцні, опірні до всього, навіть до минущості, наші blue jeans.