В день його смерті чеські газети вийшли під заголовками: «Людина, яка змінила націю». Так, він змінив свій народ і свою країну: за президентства Вацлава Гавела Чехія дуже швидко пройшла шлях від тоталітаризму до демократії та перетворилася на європейську правову та економічно розвинену країну, але без перебільшення він був також великим європейцем і громадянином світу. Його внесок у розпуск Варшавського договору, керованого Москвою військового альянсу, – неоцінимий. З усією щирістю долучився до об’єднання Німеччини, а потім і всієї Європи. Беззастережно вітав нашу Помаранчеву революцію і, захищаючи від можливих розчарувань, застерігав від боротьби суто людських амбіцій. На жаль, його тоді не почули.
Коріння трагедії України добре відоме – воно в підкоренні українського народу комуністичним режимом, у політичних репресіях і голодоморах, під час яких загинули найбільш свідомі, розумні та працьовиті люди. Українцям можна багато в чому повчитися у чехів, перейняти їхній досвід державотворення та реформ.
Придивляючись до життєвого шляху Вацлава Гавела, розумієш, що стати політиком не було його мрією чи метою. Його яскрава творча індивідуальність спершу розкрилася в десятках драматичних творів, що відзначалися гострою реакцією на людський біль та несправедливість, в них знайшли відображення проблеми, що стосувалися всього людства. Ці п’єси широко ставилися у багатьох театрах Чехословаччини й принесли драматургу чималий успіх, та коли у 1968 році радянські танки придушили Празьку весну, він кардинально змінив жанр, почавши писати пристрасні публіцистичні твори на захист паростків демократії, проти репресій, що прокотилися країною. Випущені в самвидаві та закордоном, вони миттєво поставили Вацлава Гавела у світовий авангард борців проти комунізму, проти його руйнівної дії як на суспільство в цілому, так і на свідомість та життя кожної окремої людини.
Саме тоді, керуючись міжнародними угодами щодо прав людини, в ЧССР виникла група, що мала на меті обороняти свій народ: не якась політична партія чи підпільна організація, а громадське об’єднання, програмним документом якого стала вже легендарна Хартія-77. Один з авторів тексту – Вацлав Гавел. За свою правозахисну діяльність він заплатив обшуками, допитами, після одного з яких він не повернувся додому. Його було заарештовано, а згодом засуджено за «підривну діяльність».
У1978 році – у часи найсильнішої комуністичної диктатури з’явилося його есе «Сила безсильних». В цьому творі Вацлав Гавел розмірковує над проблемами влади і опозиції, зради і достоїнства, честі і порядності. Він пише про те, що означає «жити в брехні» та що означає «жити у правді». Для старшого покоління – тих, що жив у далекі сімдесяті та вісімдесяті – «жити у правді» було не просто. То були часи переслідувань та арештів тих, чия позиція не співпадала з позицією влади. Можливо, подібний вибір у тій чи іншій формі існуватиме у всі часи, і правильне рішення приходить тільки тоді, коли замислюєшся над тим, як живеш та куди йдеш.
Переконаний, що мужня громадянська позиція та прекрасна творчість Вацлава Гавела назавжди увійдуть у світову скарбницю духовності та додаватимуть впевненості у житті ще багатьом поколінням людей у різних куточках світу
Про автора: автор книжки «Вацлав Гавел. Політичний портрет»