Час віжд часу журналісти помирають. Тому що така робота. Тому що журналісти – теж люди. Гинуть також війскові, міліціонери, пожежники, рятувальники. Професійний ризик у репортерів не більший, ніж у представників інших «гарячих» професій. Питання не у фаховому ризику. А у вдячності. П’ять років тому з інтервалом у один день загинули два журналісти. Телеоператор Тарас Процюк – від випадкового американського снаряда в Багдаді. Один із фундаторів сучасних українських медій Олександр Кривенко – у банальній ДТП неподалік Києва, на зворотному шляху з відрядження. Пам’ятати про загиблих колег потрібно передусім самим журналістам. Це дозволяє не втрачати орієнтири, коли жодні інші критерії якості, окрім сумління, не працюють.