Оробець Тетяна студентка

Палаци шлюбів

Суспільство
25 Березня 2011, 14:28

Дедалі більше майбутніх подружніх пар починають ретельно добирати місце проведення шлюбної церемонії. Здебільшого це будівлі цікавої архітектури зі шлейфом легенд та історичних постатей

Житомир. Медаль за відвагу

Будинок урочистих подій Житомира розміщений в архітектурній пам’ятці минулого століття – маєтку нотаріуса Філіппова, зведеному в стилі необароко 1903 року. Він стоїть на перетині Великої Бердичівської та Шевченківської вулиць. Як стверджує Майя Гунька, директорка Палацу одружень, охайна і витончена, їхня садиба немов зберегла шарм попереднього власника – юрист був знаним ще й як житомирський дон жуан, він неабияк поціновував жінок.

Перчинкою церемонії реєстрації шлюбу є символічні ритуали, що супроводжують народження нової сім’ї.

«Нареченій ми обов’язково даруємо віночок-оберіг із семи квіточок, тому що в кожній із нас живуть сім жінок: красуня, мати, господиня, рукодільниця, хранителька роду, цілителька і бабуся. Нареченому – булаву, позаяк це символ голови маленької держави», – розповідає пані Майя та обіцяє, що тих, хто бере участь у шлюбному дійстві самостійно, нагороджують особливою медаллю «Одружені в Житомирі».

Херсон. Поцілунки у бібліотеці

Херсонський центральний РАЦС обіцяє своїм клієнтам весілля по-південному пристрасне. Особливо у теплу пору року, коли в місті пахне морем, а сонце дедалі сильніше розпалює полум’я кохання і бажання належно його зареєструвати.

Будівлі РАЦСу на колишній Старообрядській площі (нині – вул. 21-го січня. – Ред.). Білосніжна, з витонченими колонами та фронтоном на тлі ультрамаринового неба, ця пам’ятка архітектури й сама нагадує панянку, вбрану у шлюбну сукню. Хоча будинку – понад 100 років.

Однак роль «нареченої» будівля відіграє лише останніх піввіку. Перших 50 років вона мала трохи інше призначення. Зведена з ініціативи херсонської інтелігенції на чолі з Григорієм Ґе (брат відомого живописця Миколи Ґе. – Ред.), публічна бібліотека вперше відчинила свої двері для спраглих до премудрості відвідувачів 1897-го. Нині ж у колишніх читальних залах цілуються, не боячись зауважень пильних бібліотекарок, – обласну книгозбірню перенесли в інше, просторіше приміщення.

Львів. Будинок культури кохання

Років 20 тому Львівський палац розміщувався в родинному палаці Потоцьких. Та на зламі тисячоліть пам’ятку передали Львівській галереї мистецтв.

Нинішній Палац шлюбів, що стоїть на вулиці Івана Франка, – це колишній Клуб енергетиків. Стандартна будівля сталінської епохи. Та розміщення цього звичайного будинку культури саме у Львові – визнаному місті закоханих і туристів – майже автоматично забезпечує зарахування його до переліку кращих РАЦСів.

Хмельницький. Військово-весільний штаб

Для стратегів і тактиків сімейної справи – військовий штаб, у якому й можна розпочати безпосередні «бойові» дії… Це Хмельницький, колишній Проскурів. Стіни місцевого Палацу урочистих подій і досі пам’ятають екстрені наради та палкі суперечки під керівництвом відомих воєначальників ХХ століття. Найвідоміший із них – генерал Олексій Брусилов, який увійшов в історію своєю унікальною операцією, відомою як Брусиловський прорив (прорив австро-німецького фронту 1916 року. – Ред.). 

Та попри свою «бойову» славу, будинок №4, що на вулиці Гагаріна, є ще й однією із найкрасивіших старовинних споруд міста. Двоповерховий особняк у стилі бароко збудований 1903 року. І належав він одному із проскурівських лікарів. Перед початком Першої світової війни власник здав свій дім у оренду військовому відомству. Так і розпочалася «служба» будівлі. Вже 1914-го в ньому розташовується штаб 8-ї армії Південно-Західного фронту. Через сім років садибу передали у розпорядження дивізії Червоного козацтва під проводом Віталія Примакова. Після Другої світової в будинку жили обласні компартійні номенклатурники, та згодом тут облаштували міську дитячу лікарню.

Палац урочистих подій працює тут всього десятиліття. Та військове минуле додає будівлі неабиякої популярності.   

Черкаси. Хрещений батько Хрещатик

Здавалося б, навіть звиклі до оригінальної архітектури РАЦСу мешканці Черкас уповільнюють ходу, щоб зайвий раз помилуватися тендітними, наче зі слонової кістки, колонами, химерними розетками, вигадливими арками.

Черкаські молодята оформлюють шлюб у так званій садибі грабаря. Грабар – це землекоп або виконроб землерийних робіт. Черкаський інженер-грабар Афанасій Щербина свою садибу збудував наприкінці ХIХ століття. Згодом протягом 1907–1912 років приміщення на вулиці Садовій у тій частині, де до неї прилягає Хрещатик, орендувало повітове земське управління. В часи СРСР там розміщувалися партійні та радянські органи влади, за німецької окупації – жандармерія та поліція, після війни – палац піонерів. І лише 1970-го тут починає діяти інший, «дорослий» палац шлюбів.

У цегляному двоповерховому будинку раніше був зимовий сад із фонтаном. Подвір’я огороджував кутий паркан. Поруч із особняком містився комплекс зі стайнями для коней та флігелями для прислуги. Нині на місці цих прибудов позаду центрального об’єкта ансамблю – сквер із пам’ятником Василеві Симоненкові, руки скульптора Владислава Димйона. Тому світлина молодят поруч із замисленим ліриком – обов’язковий після запису в шлюбній книзі ритуал.

Чернівці. Під омофором Варвари

Палац урочистих подій у Чернівцях розмістився в будинку №29, що на вулиці Ольги Кобилянської – європейського вигляду авеню побачень, прогулянок та посиденьок на ошатних лавах. Магнетично-притягувальний феномен їхнього матримоніального закладу, на думку директорки Палацу урочистих подій Галини Сологуб, не лише в якісному сервісі проведення ритуалів, постійному оновленні сценаріїв, замовленні дизайнерських костюмів для ведучих, а й у географічному розташуванні. Навпроти офіційного шлюбного дому височіє головний храм Буковини – Святодухівський кафедральний собор, в якому зберігаються мощі великомучениці Варвари. Її вважають покровителькою сім’ї. Згадаймо традиційні ворожіння дівчат на святої Варвари. Зрізуєш гілочку вишні, кладеш у воду, до Різдва розквітне – заміж цього року вийдеш. «Наші пари благословляє Варвара», – переконана пані Галина.

Неподалік Палацу одружень на наречених чекає карета. Її місту на його 600-річчя подарували місцеві ковалі. І вже третій рік поспіль, покружлявши під музику вуличного оркестру, який і в сніг, і у весняний квіт зустрічає молодят мелодіями вальсів Штрауса, новонароджене подружжя сідає у символічний родинний екіпаж.

«Знаєте, граф Микола Василько (громадсько-політичний діяч, дипломат, депутат Буковинського сейму. – Ред.) – попередній власник будівлі – певне б, тішився, дізнавшись, яка установа тут зараз міститься», – впевнена Галина Сологуб.

Харків. Любов хоробріша за лева

Центральний палац одружень, що на вулиці Сумській, цікавий не лише з погляду архітектури. Будівля реєстрації шлюбів першої столиці України овіяна легендою про кохання. У часи Другої світової в цьому приміщенні був штаб гестапо. Один юний харків’янин, приведений туди на допит, додому вже ніколи не повернувся. Закохана в нього хоробра юнка пішла в гестапо визволяти судженого і теж залишилася у катівнях. Щоправда, ця трагічна історія документального підтвердження не має.

Що ж до офіційної версії, то будівлю зводили для одного з видавців-редакторів часопису «Южный край» Йозефовича. Територію загородили ажурними металевими ґратами. На подвір’я можна було потрапити лише через ворота, обрамлені прямокутними колонами. Та ще у 1960-х роках огорожу та браму розібрали, наблизивши пам’ятку архітектури до людей. Із зовнішніх прикрас садиби на згадку про її колишній статус приватної власності залишили на вході кам’яні фігури левів. Як стверджує одна із адміністраторів палацу одружень Оксана Радько, ці леви – охоронці будинку і його відвідувачів.

Київ. Бермудський трикутник

До столичного центрального РАЦСу кияни мають неоднозначне ставлення. З одного боку, прізвисько «Бермудський трикутник» супроводжує його повсякчас. І не завжди в контексті вигадливої архітектури – трикутник за периметром, а й з огляду на «безвісти зниклі» після шлюбу людські сподівання і прагнення. Однак статусна статистика зіркових, політичних, спортивних та звичайних одружень у «Бермудах» просто приголомшує. Та й внутрішній інтер’єр і пропонований сервіс – від шпильок для зачіски нареченої до музик на святковому бенкеті – повністю відповідають шлюбному палацу. Хай він доволі молодий (збудований 1980 року. – Ред.), та все ж головний у країні. Два поверхи мармурових підлог та сходів, різьблені двері, ковані художні елементи, килими, дизайнерські люстри, височенні 13-метрові стелі у залах реєстрації – тут є все для того, щоб весілля справді стало незабутньою подією в житті.

Позначки: