В неділю Пакистан зануриться у новий виток гострого політичного протистояння між колишнім та нинішнім прем’єр-міністрами: Імран Ханом та Шехбазом Шарифом. Хан, який 10 квітня цього року отримав вотум недовіри від парламенту, усіляко демонструє, що мирний відхід від влади його не влаштовує. І екс-прем’єр, що втратив підтримку у верхах, намагається звернутись напряму до народу, пропонуючи йому універсальні ліки від усіх проблем.
Злочинна посередність
Прихід Імран Хана до влади у 2018 році був тріумфальним. Його партія Техрік-е-Інсаф (Рух за справедливість), що до цього мала незначну фракцію в парламенті, здобула майже третину місць. Він не був новачком у політиці, але на фоні династійних партій його опонентів дійсно сприймався як людина, здатна все змінити. Чемпіон світу з крикету, благовірний мусульманин з кембриджською освітою – ідеальний лідер оновленої держави. Але надмірний оптимізм, як і завжди, призвів до розчарування.
Читайте також: Зміна влади в Пакистані. Що це означає для України та світу
І найбільшим ударом для пакистанців стало те, що новий прем’єр на ділі мало чим вирізнявся з-поміж своїх конкурентів. У внутрішній політиці не відбулось жодних революційних реформ, у зовнішній продовжилось балансування між Пекіном та Вашингтоном, корупція й кумівство не зникли від одного помаху чарівною паличкою. І те, що не дивувало в старих політиках, в розчаровувало в Імрані ще сильніше. Якщо змушуєш електорат повірити, що Пакистан входить у нову еру, маєш перед ним відповідати. На своїй першій промові в якості прем’єр-міністра, він дорікав політикам, що за 10 років державний борг країни зріс з 6000 млрд рупій до 28000 млрд. Мовляв, ці зрадники запродають країну та руйнують економіку! Але за 4 роки прем’єрства Хана борг зріс до 44000 млрд, випередивши навіть темпи зростання минулих років. І так вийшло з усім.
Імран Хан проти всіх
У сучасному світі є когорта політиків, яких часто називають правими популістами. Туди зазвичай відносять Дональда Трампа в США, Жаїра Болсонару в Бразилії, Віктора Орбана в Угорщині, тощо. У них є спільні та відмінні риси, але справжнім хлібом для них слугує конспірологія: наративи в стилі «євреї отруїли сало», відчуття загрози, що нависла над народом через підступних ворогів. В цьому Імран Хан, певно, переплюнув усіх. Мірою того, як до пакистанців приходило розуміння того, що він зовсім не месія, в його риториці ставало все менше пропозицій і все більше звинувачень. Зрозумівши, що застій потрібно чимось пояснювати, він швидко почав знаходити ворогів: діставалось США, Франції, Індії, сіонізму та п’ятій колоні. Апогей же настав зараз, уже після його звільнення з посади.
Читайте також: Сирійські паралелі
Колишній прем’єр у своїх нещодавніх промовах ніколи не говорив про вотум недовіри або політичних опонентів: його уряд наказав прибрати особисто Джо Байден, а зрадники в парламенті лише виконали волю свого господаря. Крім того, Імран Хан стверджує, що його намагались вбити, але він героїчно пережив замах. Опитування, проведене Gallup Pakistan одразу після зняття Хана з посади, демонструє, що близько 43% пакистанців досі підтримують його. Такий же висновок можна зробити й з того, що мітинги на захист прем’єра є достатньо велелюдними. Розуміючи, що ще не все втрачено, Хан шукає способи мобілізувати електорат у будь-який спосіб і має певний успіх.
Продажні політики саботують схід сонця!
Пакистан переживає не найкращі свої часи. Економіка країни постраждала через коронавірусну кризу, на цінах на товари відчутно позначаються постійні карантини у головного торгового партнера країни – Китаю. Зараз до цього доєднались ще й економічні наслідки російсько-української війни, які для Пакистану виявились в першу чергу у зростанні цін на паливо. Цього виявилось досить для того, щоб спровокувати масові протести, які тепер намагається очолити сам Імран Хан. При цьому міністр планування та розвитку Ахсан Ікбал зазначає, що саме попередній уряд домовився з Міжнародним валютним фондом скасувати субсидії на пальне, що стало помітно лише зараз.
Читайте також: На продовольчому фронті
Подібна ситуація склалась і з нещодавнім скандалом щодо двох індійських депутатів, які не в найбільш шанобливий спосіб висловились щодо пророка Мухаммада. Це викликало протести як з боку мусульманської общини Індії, так і в Пакистані. Імран Хан не змарнував шанс і теж висловився з цього приводу, очікувано натякнувши, що це не може не бути пов’язане зі зміною уряду. Таким чином експрем’єр поступово перетворюється на «імператора над хаосом», який нагадує про себе щоразу, коли народний гнів витікає на вулиці.
Порядок проти хаосу
Уряд Шарифа, для якого Хан продовжує становити певну небезпеку, в основу своєї риторики поклав «нормалізацію». Попередник Шарифа в такій системі розглядається в якості деструктивної стихії, на кшталт землетрусу. Мовляв, честолюбний авантюрист зруйнував економіку, але ми, досвідчені політики, зараз зробимо все, як було. Але новому урядові не можна відмовити в чесності. Не приховується, що ситуація є важкою: за словами прем’єра, уряду доведеться приймати «важкі рішення». З цього приводу один із міністрів навіть закликав пакистанців «пити менше чаю» для того, щоб врятувати торговий баланс країни. І хоч зазіхання на таку святиню, як чай, дійсно було зайвим та викликало критику, песимістично-реалістична лінія нового уряду сильно відрізняється від солодкої риторики Імран Хана.
Так само і з політикою. Мусульманська ліга постійно підкреслює свою готовність провести дострокові вибори, щойно ситуація стане трохи спокійнішою. Неготовність подолати політичну кризу швидко пояснюється двома речами. По-перше, необхідно почекати, поки народ дещо примириться зі зростанням цін на пальне. По-друге, вибори неодмінно призведуть до ескалації, яка вже може перерости у вуличне протистояння. Крім усього цього, не факт що нові вибори взагалі врятують ситуацію. Бо що завадить Хану звинуватити своїх політичних опонентів ще й у фальсифікаціях?
Читайте також: У вирі запитань без відповідей. Чому нас може навчити розслідування штурму Конгресу США
Враховуючи таку позицію експрем’єра, Шариф постійно намагається спіймати його за руку, звинувативши у брехні. У першій же своїй промові в якості голови уряду, Шариф закинув тому використання риторики про іноземне втручання заради своїх особистих амбіцій. Весь час з боку політичних противників Хана звучить вимога надати докази втручання американців у пакистанську політику, про яке розповідає Хан.
Надії на сірість
Ситуація залишається напруженою, але якщо місяць тому активно обговорювалась вірогідність початку в країні громадянської війни, то зараз градус тривожності дещо знизився. Прихильник Хана виявились не готовими переходити від вуличних протестів до прямого насильницького протистояння уряду та армії, тим більше, що вони перебувають у меншості. Вже більш ніж два місяці пройшло зі зміни глави уряду, а ситуація ще не втратила контрольованості. Закономірно, що за відсутності нового імпульсу, з часом конфлікт зовсім уляжеться та перестане загрожувати країні. І тоді, коли події почнуть забуватись, Імран Хан, як політик, що вирішив іти до кінця, цілком може до нього дійти. А враховуючи, що політичні традиції в Пакистані суворі, кінцем може стати ув’язнення, вигнання або раптове самогубство переможеного месії.