Відсутність на зібраному для Януковича з’їзді у Сєвєродонецьку Ріната Ахметова. Підкреслено формальна участь у тому ж зібранні його правої руки Бориса Колеснікова. Вихід Віктора Балоги та наближених до нього депутатів з «Нашої України». Не дуже помітні конкурентні течії всередині БЮТ. Склавши усі ці пазли, можна побачити досить цікаву картинку під назвою «переформатування політичного простору під майбутні президентські вибори». Сьогодні по суті вирішується: хто з ким і проти кого піде у бій за право сидіти в кабінеті на Банковій після 2010 року.
Центральне питання – як подавати себе і з яких позицій починати електоральний наступ чинному главі держави. Звичайно, міфологему 2004 року про «сили добра, прогресу і Європи проти бандитів» можна спробувати ще раз, але ефект буде наближений до нуля – відсутність кардинальних зрушень після Майдану зводить нанівець будь-які спроби експлуатації ентузіазму помаранчевих активістів.
Натомість, з точки зору піар-технологій, ще до кінця не відпрацьовано гасло «Схід і Захід разом», хоча підготовчі вправи вже робилися. Саме на його запуск і спрямовані неформальні домовленості помірковано-бізнесового крила Партії регіонів (яке щораз більше конфліктує з Януковичем) на чолі з Ахметовим, Колесніковим, Богатирьовою, з одного боку, та керівником президентського секретаріату Балогою – з іншого.
Досвід двох попередніх президентів показує, що виграшним варіантом для переобрання на другий термін є зміна базового електорату й акцент на темі «меншого зла». Кравчуку проти Кучми це зробити не вдалося, але згадують іншу відому пару – Кучму і Симоненка. На других своїх виборах екс-президент переміг як кандидат Заходу, а його опонент зіграв роль абсолютного комуністичного зла.
Пакт Ахметов – Балога
В українському політикумі вже давно говорять про таємний пакт Ахметов – Балога. Його суть така: начебто Рінат Ахметов робить усе можливе, аби Янукович не висувався кандидатом у президенти, а роль «меншого зла» відводиться Тимошенко.
Першим публічним свідченням про початок реалізації цих домовленостей став вихід із партії «Наша Україна» групи близьких до Балоги депутатів (вони наразі залишаються у фракції НУ-НС) та активізація організації «Гарт», на базі якої, як вважають деякі оглядачі, може бути створена нова пропрезидентська партія. Хоча, швидше за все, ця структура стане тіньовою основою для президентської кампанії Ющенка в 2010.
Те, що Ахметов не взяв участі у з’їзді в Сєвєродонецьку, посилаючись на хворобу, а при цьому публічно з’явився на матчі «Шахтаря»,
який грав з аутсайдером внутрішнього чемпіонату, є ще одним публічним підтвердженням його домовленостей із Банковою. Хоча, як завжди, «говорячі голови» ПР це заперчують: “Ви шукаєте «чорну кішку» там, де її нема. Рінат Ахметов… Він у той час був у відрядженні. Напевне, у закордонному. А на матч «Шахтар» – «Закарпаття» він, певне, залетів, коли повертався з відрядження. От, і на сьогоднішньому (3.03) засіданні фракції ПР Рінат Леонідович був», – заявив Тижню заступник голови фракції ПР, один з організаторів з’їзду в Сєвєродонецьку Олександр Єфремов. Попри таку впевненість, конфлікт у стані регіоналів вийшов на новий рівень і став справою вже лідерів, а не їх васалів, як це було із призначенням Секретарем РНБО Раїси Богатирьової.
Цілком прогнозованою відповіддю на вихід розкольників з партії стали дії керівництва «Нашої України», а саме – нарочита демонстрація її суперлояльності до Президента. Обрання Ярослава Ющенка, племінника глави держави, членом президії і заступником керівника партії має довести персональну відданість її керівництва своєму почесному голові та послугувати своєрідним страховим полісом для «Нашої України». Сам Ярослав Ющенко в коментарі Тижню категорично заперечив, що його призначення якимось чином пов’язане з виходом Балоги. Сьогодні племінник президента демонструє повний оптимізм стосовно швидкого створення на базі НУ об’єднаної партії та збирається «розповсюджувати позитивний досвід роботи харківської партійної організації на всю Україну».
Вибір Юлі
Потужність, яку набрала Тимошенко, змушує всіх політиків відповідати на одне питання – ти «за» Юлію Володимирівну, чи «проти». За оцінками багатьох експертів, саме стосовно чинного прем’єр-міністра намагатимуться розіграти сценарій, який не спрацював щодо Ющенка в 2004 році, – «всі проти одного». Враховуючи авторитарний стиль правління і безкомпромісну вдачу лідерки БЮТ, багато «сильних світу сього» мають усі підстави боятися її перемоги на наступних президентських виборах.
Небезпечність опинитися в ролі «меншого зла» не могла не спровокувати дискусію і в таборі БЮТ. За інформацією «Тижня», частина політиків – давніх прихильників пані Юлії на чолі з Олександром Турчиновим – пропонують піти на порозуміння і широкі домовленості з Президентом і його оточенням і не висувати кандидатуру Юлії Тимошенко в президенти й забезпечити собі збереження вже досягнутих позицій протягом найближчих 7 років. Натомість «младоб’ютівці», які приєдналися до Тимошенко після Помаранчевої революції, зокрема Сергій Осика, Богдан Губський, Йосип Вінський та інші, прагнуть не стільки до збереження, як до примноження успіхів (і статків), і, відповідно, схиляють свого лідера до боротьби за пост глави держави. До того ж самого підштовхують її і постійні публічні шпильки з боку Президента і його секретаріату, які втикаються із завидною регулярністю. Втім, рішення приймати самій Юлії Володимирівні, і тут їй не позаздриш.
Наслідок
Для країни реалізація пакту Ахметов – Балога матиме неоднозначні наслідки. З одного боку, проросійські сили всередині країни позбавляються вагомої фінансової та організаційної підтримки, Янукович і його проросійське оточення опиняться в становищі маргіналів. Це плюс. Мінус полягає в тому, що економічні, соціальні та культурні реформи, реалізації яких очікувала від Ющенка найактивніша частина суспільства, знову відкладаються в довгий ящик. Цілком ймовірно, що в рамках нового політичного проекту з новою силою буде пропагуватися теза про те, що олігархи переросли себе і відтепер хочуть будувати цивілізовану країну. Але приклад війни за «Дніпроенерго» (детальніше читайте на стор. 30) категорично спростовує це твердження. Ще гірше те, що політичні домовленості під наступні президентські вибори не передбачають стратегічного реформування країни, а спрямовані лише на збереження влади.