У неділю зранку сирійське телебачення в мільйонах домівок засвітилось червоним екраном з одним-єдиним гаслом: «Велика революція тріумфувала: режим аль-Ассада повалено», було написано на екрані.
Режим алавітського клану аль-Ассад, який, як здавалось, міцно тримав владу в Сирії цілих 53 роки, розлетівся на друзки всього за 11 днів. Саме стільки часу знадобилося опозиційним групам повстанців, щоб дійти переможним маршем до Дамаска, фактично не зустрівши спротиву від проурядової Сирійської Арабської Армії, офіційних збройних сил Сирійської Арабської Республіки. Менш ніж два тижні тому, 26 листопада сирійські повстанці розпочали масштабний наступ з північних районів Сирії в напрямку міста Алеппо.
Похід на Дамаск: як це було
Sky News локалізували майже 60 відео, які хронологічно відтворили події однієї з найблискавичніших офензив останніх десятиліть. В Алеппо, за яке режимні сирійські сили за допомогою наземних сил іранських Вартових Революції і російських винищувачів билися майже 2 роки, і яке було повністю взяте під контроль режимом в 2016 році, сирійські повстанці зайшли 29 листопада. Наступного дня це багатостраждальне місто контролювали повстанці. 2 грудня російські сили і війська аль-Ассада завдали авіаударів по місту Ідліб, яке й до того зазнавало постійних російських бомбардувань й було останнім оплотом антиурядових сил. Проте, вже 5 грудня сирійські повстанці були в місті Хама, стратегічному місті на шляху до Дамаска. Дейр ез-Зор, ключовий перевалочний пункт, через який іранські Вартові Революції перекидали зброю Хезболлі в Ліван, перейшов в руки повстанців 6 грудня. Наступного дня, 7 грудня, вони зайшли в Хомс, місто, яке Росія нещадно бомбила ще в 2015 році, й де режим аль-Ассада недноразово застосував хімічну зброю проти цивільного населення.
Далі події розвивались блискавично – через декілька годин повстанці були вже в передмістях Дамаска. Зʼявились спекуляції, що аль-Ассад покинув Дамаск, і перебуває в Тегерані, проте згодом сирійське телебачення, яке опублікувало такі твердження прибрало цю інформацію.
У суботу ввечері агентство Bloomberg опублікувало статтю, де йшлося, що Башар аль-Ассад через непрямі канали звʼязку спробував попросити Сполучені Штати про допомогу взамін на його обіцянку порвати відносини з Ісламською Республікою. Як написав ірансько-американський політичний коментатор Карім Саджадпур: «всі диктатори закінчують своє існування однаковісінько – коли вони сильні, вони не бажають йти на жоден компроміс, коли ж слабкі – в розпачі благатимуть про будь-який компроміс».
У ніч на 8 грудня в мережі почали масово зʼявлятись відео святкування на вулицях Дамаска й інших сирійських міст, а повстанці й прості сирійці з радістю збивали і трощили статуї Башара і Хафеза аль-Ассад. Близько 4 ранку за київським часом зʼявились повідомлення про те, що повстанці взяли контроль над аеропортом в Дамаску і над державним телерадіомовленням та готують відозву до сирійського народу, а вже через годину генерали урядової Сирійської Арабської Армії наказали урядовим підрозділам в Дамаску скласти зброю. «Я вдома, я залишився, бо ця країна – мій дім, я належу їй», заявив у відеозверненні премʼєр-міністр Сирії, Мохаммад Газі аль-Джалалі, наголосивши, що він готовий співпрацювати з будь-якими силами, які обере сирійський народ.
Зранку 8 грудня повстанці почали випускати бранців вʼязниці Седнайя, яка мала зловісну народну назву «людська скотобійня», й де сирійський режим утримував й катував тисячі політичних вʼязнів – одним з них був пілот Рагід аль-Татарі, який потрапив за ґрати ще в 1981 році за відмову виконувати наказ Хафеза аль-Ассада, батька Башара, й бомбити місто Хаму (в 1982 році Хафез аль-Ассад був відповідальний за найкровопролитніше придушення непокори в новітній арабській історії; за різними оцінками за майже місяць в місті було вирізано від 10 до 40 тисяч мешканців). Багато хто не вірив, що сирійський режим повалено. Звільнення вʼязнів продовжувалося й далі ввечері 8 грудня.
Що кажуть повстанці?
Увечері 8 грудня лідер Хаят Тахрір аль-Шам (ХТШ), Абу Мухаммад аль-Джулані, виступив в одній з настаріших мечетей Сирії, мечеті Омейядів в Дамаску.
«Режим несправедливо увʼязнив сотні своїх власних громадян, які не вчиняли жодних злочинів. Ми, сирійський народ, є єдиними володарями цієї [сирійської] землі. Ми боролися, й сьогодні ми здобули перемогу. […] це перемога для всіх сирійців».
В інтервʼю для CNN, аль-Джулані заявив, що ключем до успіху повстанців стало єднання і самоорганізація різних фракцій за останні кілька років, і заявив, що не правильно «відокремлювати цей режим від проєкту іранців [так званої «шиїтської дуги» і «вісі спротиву» яку вибудовув режим в Тегерані – ред.]».
У відповідь на питання про права меншин – курдів, друзів чи християн аль-Джулані наголосив, що «ці меншини співіснували в регіоні протягом багатьох століть, і ніхто не має права їх займати, потрібно буде розробити правовий механізм, який захищатиме всіх громадян на однаковому рівні, а не лише одну секту [маються на увазі алавіти, шиїтська меншина, до якої належав клан аль-Ассад].
Він теж наголосив, що ХТШ є лише елементом «більшого проєкту по відродженню Сирії», а угрупування як таке може взагалі розформуватись, якщо буде така потреба.
Позиція Ірану
29 листопада іранське МЗС опублікувало заяву, запевняючи, що Іран «продовжить свою підтримку для сирійського уряду і народу Сирії» в «боротьбі проти терористичних груп», що «відновили свою активність внаслідок хитромудрих схем американців і сіоністів». Ще 2 грудня іранське МЗС заявило, що «терористи-такфіри (невірні) дуже прорахувались напавши на урядову армію», а також наголосили, що «сирійська армія готова дати відсіч терористам, проте в разі потреби Іран і вісь спротиву [про-іранські бойовики] готові прийти на допомогу». Під час зустрічі в столиці Катару Досі 7 грудня, Аббас Арагчі, міністр закордонних справ Ірану заявив, що «ми не повинні поділяти терористів на добрих і поганих».
Проте іранська риторика змінилась навіть швидше, ніж повстанці зайшли в Дамаск.
У пʼятницю увечері Аббас Арагчі заявив іракському телеканалу Al-Sharqiya, що «ми не ворожбити; ми не можемо передбачити такі речі», коли його попросили прокоментувати долю Башара Асада. — «Що Бог дасть, те й буде».
У неділю іранське державне новинне агентство Мехр опублікувало слова Арагчі, який поскаржився на «небажання сирійської армії захищати Алеппо» і заявив, що «вісь спротиву продовжуватиме свою справу й без Сирії», а «волевиявлення сирійського народу треба поважати». Він теж додав, що «уряд аль-Ассада дуже довго не впроваджував потрібні реформи, не продемонстрував бажання йти на компроміси» й навіть заявив, що «для іранської розвідки все було дуже чітко ясно», й Іран начебто знав про перегрупування в Ідлібі й попереджав Дамаск, звинувативши аль-Ассада в тому, що він не вжив ніяких заходів. Арагчі теж сказав, що Іран «ніколи не мав наміру протистояти сирійським повстанцям замість урядової армії», адже, за його словами «Іран завжди виступав за діалог».
Агентство Мехр теж процитувало слова іранського президента Масуда Пезешкіяна, який раптово заявив, що «сирійці мають право самі вирішувати долю своєї країни».
Представник Алі Хаменеї для державного видання Kayhan заявив, що «ситуація, звісно, ризикована, але не критична».
Що каже Росія?
У суботу в столиці Катару Сєрґєй Лавров заявив, що «це є абсолютно неприпустимо дозволяти терористичному угрупуванню захоплювати території всупереч міжнародним договорам», й додав, що Росія «допоможе Сирійській Арабській Армії відбити атаку терористів», проте на питання, чи втримається аль-Ассад при владі, сказав що «він тут не для того, щоб вгадувати».
Після того, як в неділю увечері стало відомо, що Башар аль-Ассад таки прибув в Москву разом із сімʼєю й отримав притулок «на гуманітарних засадах», Reuters написали, що за словами їхніх джерел, сирійські повстанці начебто погодилися гарантувати безпеку російських баз в Сирії. Незважаючи на це, за словами журналістів, деякі російські воєнкори «стверджують, що ситуація з російськими базами дуже напружена». Як і державні ЗМІ в Ірані минулого тижня, до вечора 7 грудня російські ЗМІ називали сирійських повстанців «бойовиками», проте вже ввечері в неділю почали називати їх «озброєною опозицією»
Реакція країн регіону і міжнародної спільноти
Анвар Гаргаш, радник президента Обʼєдниних Арабських Еміратів, наголосив, що «не-державні учасники політичного процесу в Сирії не повинні експлуатувати вакуум, який утворився в країні, а бойовики не повинні контролювати військовий процес».
Премʼєр-міністр Ізраїлю Бенжамін Нетаньяху назвав падіння режиму аль-Ассада «історичним моментом», ствердивши, що успіх повстанців став можливим завдяки перемозі Ізраїлю над Хезболлою в Лівані.
Водночас, в неділю Ізраїль завдав ударів по комплексу в Дамаску, де, за словами Reuters, знаходився центр з розробки іранських ракет. Також в неділю, за повідомленням Politico, Ізраїль ввів війська в демілітаризовану зону на Голанських висотах, щоб запобігти ризикам повʼязаним з подіями в Сирії. «Ми не хочемо утворення ворожих сил на нашому кордоні», заявив Нетаньяху.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган увечері 7 грудня заявив, що «в Сирії склалась нова політична і дипломатична реальність», проте ще не прокоментував падіння режиму аль-Ассада. Натомість турецький міністр закордонних справ Хакан Фідан сказав в неділю, що «Туреччина спостерігатиме за тим, щоб ситуацію в Сирії не використали собі на користь терористи PKK чи Ісламської Держави».
Емануель Макрон в неділю привітав падіння режиму Башара Аль-Ассада в Сирії: «Варварський режим упав. Нарешті». Кайя Каллас, віце-президентка Європейської Комісії написала, що «кінець диктатури Ассада – це довгоочікувана зміна, яка продемонструвала слабкість сторін, які його підтримували – Росії й Ірану».
Президент Джо Байден назвав падіння сирійського режиму «фундаментальним проявом справедливості» й закликав сирійців «використати цю можливість, щоб відродити й відбувати» їхню країну.