Як розповів фахівець, культурний сектор однаково постраждав у європейських і неєвропейських країнах. Українький сектор – один з таких, що зазнали найбільших утрат: “46% усіх гравців цього поля припинили свою діяльність узагалі, а прибутки зменши лися на 10–20%”.
“Культурний сектор виявився одним із найменш еластичних перед обличчям такого виклику, як COVID-19”, – ствердужє науковець і пояснює це тим, що економічна інфраструктура в цій царині є слабкою по всьому світу. Причинами є нерегулярна та часткова зайнятість, залежність від вимог і запитів держави або інших суб’єктів.
Також він відзначається фрагментованістю, що дуже ускладнює організацію допомоги з боку приватних структур. Щодо України, професор зазначає, що уряд намагався переспрямувати фінансування з українського культурного сектору до інших напрямів, яким, очевидно, було легше допомогти. Але це спричинило потужну реакцію з боку громадянського суспільства й улітку 2020 року довелося запровадити спеціальні заходи для культурного сектору, які мали виправити ситуацію.
“З-поміж усього слід згадати про зв’язок між політичною системою та галуззю культури в конкретній країні. Згрубша тут можна виокремити два типи відносин. Перший — це ринково орієнтовані відносини. Влучним прикладом тут є США, де більший відсоток сектору культури спонсорують приватні гравці: різні фундації, приватні ініціативи та внески тощо. На протилежному полюсі перебуває система відносин, орієнтована на державу, за якої більшість фінансування культура отримує з рук уряду. Так, наприклад, відбувається в Італії та Франції. Ми виявили, що країни, де відносини між державою й культурою належать до останнього типу, здатні впоратися з викликами пандемії краще, ніж ті, культурна галузь яких є ринково орієнтованою…У короткостроковій перспективі йдеться про те, що реакція державних органів на пандемійні виклики була адекватнішою та повнішою, ніж з боку приватного сектору, бо останній теж виявився відчутно вражений пандемією. Відповідно, такі держави, як Україна, мають кращі показники, ніж, наприклад, Бразилія”, – пояснив П’єранджело Ісернія.
Врятуватись культурний сектор може лише з переглядом економічної та виробничої “архітектури”, стверджує П’єранджело Ісернія, однак поки невідомо, чи погіршиться стан культурного сектору у порівнянні із тим, який у нас був до коронавірусної кризи.