Однак серед них тільки п’ять економічних і демографічних осередків, які не просто вирізняються своїми масштабами, а є центрами тяжіння на міжрегіональному рівні чи виконують важливі функції в загальнонаціональному масштабі.
Ідеться про столичний Київ (2,94 млн жителів на середину 2018-го) та чотири менші міжрегіональні центри: Харків (1,47 млн), Дніпро (1 млн), Одесу (1,01 млн) та Львів (0,76 млн). Усі вони, окрім Києва та Харкова, останніми роками є нестабільними мільйонниками, оскільки кількість постійних жителів Одеси чи Дніпра коливається на межі цього показника. Або й опускалася нижче у зв’язку з природним зменшенням, що нестабільно компенсувалося напливом переселенців з інших міст.
Однак за своєю роллю в економічному й не лише житті країни ці міста все-таки впевнено виділялися протягом багатьох років на тлі інших найбільших у країні. Навіть якщо, наприклад, Маріуполь (0,46 млн), Миколаїв (0,48 млн), Кривий Ріг (0,63 млн) чи Запоріжжя (0,74 млн) мали не набагато меншу кількість мешканців або й часто більші обсяги промислового виробництва порівняно зі Львовом, Одесою чи Дніпром, вони не могли похвалитися тим міжрегіональним значенням, що міста з першої п’ятірки. Крім того, вони останніми роками значно швидше, ніж перша п’ятірка, втрачали свій людський та економічний потенціал разом зі стагнацією та занепадом успадкованої з радянського минулого технічно застарілої важкої промисловості.
Тим часом п’ять найбільших міст щороку дедалі більше утверджуються як багатофункціональні економічні центри у відповідних частинах країни, ніж просто промислові чи транспортні осередки. Після тривалого періоду зменшення кількості населення останнім часом у містах «великої п’ятірки» триває процес стабілізації, а в частині навіть поновилося зростання. Від тих-таки Запоріжжя, Кривого Рогу чи Маріуполя їх вирізняють і чималі передмістя, чисельність мешканців якого здебільшого сягає сотень тисяч жителів у кожному випадку.
До того ж ці міста мають значні території «обслуговування», які забезпечують їм порівняно стабільні перспективи зростання в умовах далекого від завершення процесу урбанізації в Україні. Хоч уже сьогодні вони не поступаються, а в низці випадків і перевершують за кількістю мешканців низку європейських столиць. Наприклад, у Братиславі живе тільки 0,43 млн жителів, у Вільнюсі — 0,55 млн, Ризі — 0,64 млн, Загребі — 0,8 млн, Стокгольмі — 0,94 млн, Белграді — 1,17 млн, Софії — 1,24 млн, Празі — 1,3 млн.
Читайте також: Місто-універсал. Чого прагне Дніпро сьогодні
Наразі навіть без урахування приміських зон і не зареєстрованих офіційно фактичних мешканців у п’яти найбільших центрах країни проживає майже кожен п’ятий її громадянин (без тимчасово окупованих територій). А разом із приміською зоною зосереджено більше як третина ефективно зайнятих працівників і до половини економіки України.
Постіндустріальні парадокси
На жаль, українська статистика не має даних про обсяг валового регіонального продукту для окремих міст країни, окрім Києва, який водночас є одним із регіонів. Тож контури ваги найбільших міст загалом та окремих із них в економіці країни доведеться окреслювати на основі наявних даних за окремими показниками. Наприклад, обсягами реалізації всіх товарів і послуг підприємствами, промислового виробництва або кількістю штатних працівників.
Частка підприємств п’яти найбільших міст за обсягом реалізації товарів і послуг у минулому, 2017 році, сягала 54% загальноукраїнських обсягів (4,06 трлн грн із 7,58 трлн грн). При цьому різко виділявся на тлі інших не лише Київ, а й Дніпро. В останньому обсяги продажів торік майже вдвічі перевищили показники Харкова чи Одеси. Водночас слід робити поправку на те, що йдеться про продажі, зокрема й оптові, компаній, які зареєстровані у відповідних містах. Наприклад, три чверті оборотів «великої п’ятірки» забезпечували підприємства Києва, обсяги яких були на порядок більшими від будь-якого іншого міста.
У «великій п’ятірці» зосереджена майже третина (31%) усіх штатних працівників України. Саме відрахування із зарплат останніх нині становлять фінансову основу наповнення місцевих бюджетів. Штатні працівники великих і середніх компаній є основою білого ринку зайнятості в країні, забезпечують, окрім відрахувань до місцевих бюджетів, ще й стабільний попит на товари й послуги, кредитування фізичних осіб — від споживчого до іпотечного. За цим показником на тлі інших вирізняються Київ і Дніпро, де кількість штатних працівників у розрахунку на тисячу мешканців значно більша не лише порівняно з показниками по країні загалом, а й порівняно з Харковом, Одесою та Львовом.
Попри велику концентрацію в найбільших містах країни штатних працівників великих і середніх компаній, вони є також осередками концентрації малого бізнесу. Наприклад, тільки в Києві та Харкові (дані щодо розвитку малого бізнесу в розрізі окремих міст інші регіональні управління статистики не оприлюднюють) функціонує майже третина всіх малих підприємств України (99 тис. із 322 тис. компаній).
Найбільші центри країни є й основними порталами залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Хоча їхня роль у цьому процесі також украй нерівномірна. Загалом на «велику п’ятірку» припадає майже 57% усіх залучених до країни ПІІ за весь час незалежності. Водночас спостерігається величезна прірва між Києвом, який залучив близько половини всіх зовнішніх інвестицій країни ($19,3 млрд із $39,9 млрд) та іншими чотирма найбільшими містами, сукупний показник яких становить тільки $3,3 млрд або трохи більше як 16% ПІІ, вкладених в Україну, без урахування Києва. Першість тут, як за загальним обсягом, так і в розрахунку на одного мешканця, також тримає Дніпро ($ 1,67 млрд), на другому місці Львів ($656,3 млн), далі Одеса (530,9 млн) і останній серед «великої п’ятірки» Харків із $427,6 млн.
Читайте також: Київ: обмежене самоврядування
Водночас на п’ять найбільших міст країни припадає тільки 20% її промислової продукції, що майже відповідає їх частці в населенні підконтрольної Україні території. Промислові потужності зазвичай зосереджені в зовсім інших, менших містах, навіть тих самих регіонів. Роль індустрії в мільйонниках щороку меншає. Навіть у таких традиційно індустріальних регіонах, як Придніпров’я.
Наприклад, за обсягом промислової продукції Дніпро надто поступається Кривому Рогу (115,2 млрд грн та 159,5 млрд грн), а в перерахунку на особу — і низці менших індустріальних міст регіону (Кам’янському, Нікополю, Павлограду). На Одещині невеличке Южне виробляє майже половину обсягу промислової продукції обласного центру, попри те що в десятки разів менше від неї. У Харкові обсяг реалізованої промислової продукції у 2017-му становив тільки 72,8 млрд грн, що в півтора раза менше, ніж у Дніпрі та майже удвічі порівняно з тим же Кривим Рогом, який у 2,5 раза менший від нього за кількістю мешканців. А найбільш індустріалізованим районом Харківщини є Балаклійський район, який, попри в десятки разів меншу кількість населення, виробляє лише в півтора раза менше промислової продукції, ніж Харків.
Попри стереотипи, лідером за промисловим виробництвом серед п’ятірки є Київ. 172,8 млрд грн — це обсяг, який майже в півтора раза перевищує аналогічний показник Дніпра, у 2,4 раза — Харкова, у 4,4 — Львова та майже в 7 разів Одеси. А це свідчить, що навіть у перерахунку на одного мешканця столиця все ще не має рівних за рівнем розвитку індустріального сектору економіки серед інших найбільших центрів країни, за винятком Дніпра.
До того ж індустріальний сектор Києва має свою специфіку: його основу сьогодні становить харчопром (46,6% загального обсягу промислового виробництва міста та 17,9% усієї української харчової промисловості), виробництво та/або постачання електрики, тепла й газу (20,1% усього обсягу промвиробництва в місті та 8,4% галузі в масштабах країни), фармацевтика (8,5% продукції міської промисловості та 50,9% українського фармпрому).
Знову ж таки, попри стереотипні уявлення, сучасний Львів індустріальніший, ніж Харків чи Одеса. За обсягом промислової продукції у 2017 році він (39,2 млрд грн) випереджав Харків у розрахунку на одного мешканця (яких в останньому майже у два рази більше (1,47 проти 0,76 млн). А Одесу індустріальний сектор міста Лева перевершив у 1,5 раза навіть в абсолютних показниках, попри те що в першій живе на третину більше мешканців.
Останнім часом Львів активно залучає іноземні інвестиції у виробничу сферу, у його околицях відкриваються нові промислові підприємства провідних міжнародних компаній. Врешті, сукупний обсяг інвестицій, залучених туди натепер, як уже зазначалося вище, значно перевищує аналогічні показники як Одеси, так і Харкова. І це попри те, що населення у Львові все ще значно менше, ніж у двох згаданих містах. Тож його індустріальна складова з часом може ще більше посилитися, тоді як у мегаполісах Південного Сходу триває деградація промислового потенціалу через брак ініціативи в переорієнтації на кооперативні зв’язки із західними компаніями.
Читайте також: Львів: західні амбіції
До того ж поряд з Одесою місто Лева має динамічний туристичний сектор економіки, вага якого також зростає. Кількість туристів, які відвідують місто, наближається до 3 млн осіб. Вони залишають у ньому $0,6 млрд — $0,7 млрд на рік і лише туристичного збору до його бюджету сплачують понад 100 млн грн. Водночас, як і Одеса з Харковом, Львів належить до одних із ключових воріт України у зв’язках із навколишнім світом. Причому це ворота до ЄС, на торгівлю із яким припадає понад 40% зовнішньої торгівлі України.
Однак ще більша роль торговельних і транспортних центрів у зв’язках із зовнішнім світом зберігається в Харкова й Одеси. Якщо остання спеціалізується на доставці товарів морським шляхом і має поряд один із найпотужніших гуртових ринків, — «Сьомий кілометр», — то Харків відіграє аналогічну роль на шляху товаропотоків сухопутними засобами сполучення. Як свідчать статистичні дані, обсяг перевезених вантажів, що проходять через Харків, навіть більший, ніж через Одесу. Є в місті й потужний торговельний осередок — ринок «Барабашово».
Київ і Дніпро, як уже зазначалося вище, не надто страждають від того, що розташовані в серці країни. Радше навпаки. Це робить їх найзручнішими центрами вкладення інвестицій, знижує вразливість до зміни торговельних чи транспортно-транзитних потоків, вони більше орієнтовані на обслуговування внутрішнього ринку країни. Київ, як столиця, і Дніпро, як центр усе ще найпотужнішого економічного й промислового осердя країни, мають високі шанси й далі зміцнювати свої позиції в економіці, навіть попри поступову втрату індустріального сектору своєї економіки.