Почнемо з найголовнішого. В нинішніх умовах прийти їм буде важко. Давайте собі зізнаємося – за останні 9 місяців після втечі Януковича і переходу влади до опозиції, яка тепер сама стала владою, державна машина на рівні адміністративних посад змінилася мало. Та і в нинішньому складі Верховної Ради лише невелика частина депутатів реально пов’язує свої дії з інтересами громадян. Фактично, можна стверджувати, що в нинішніх умовах достойного кадрового резерву у влади немає й без змін правил гри йому просто нізвідки з’явитися. Питання в тому, де його шукати, в яких університетах, школах, студіях. Відповідь же у тому, що перед пошуком необхідно забезпечити виконання кількох умов, без яких весь процес не матиме результату.
1. Насправді загнивання системи почалося ще тоді, коли було прийнято рішення про перехід до пропорційної виборчої системи із закритими списками. Саме вона, остаточно оформившись під час кампанії 2006 року, зачинила всі соціальні та кар’єрні ліфти для креативного поповнення державного апарату як на центральному, так і на місцевому рівнях. Тому, щоб вести мову про кадрові ротації в якісному сенсі, потрібно змінювати виборчу систему на пропорційну з відкритими списками, що дасть змогу привести у владу справжніх лідерів суспільної думки й узагалі людей, яким це потрібно. Ось, так би мовити, перший кит, на якому має ґрунтуватися резерв.
2. Власне добір людей на посади. Як показує світова практика, найефективнішим є конкурсний підхід. Тобто будь-яка державна посада – від найвищої до найнижчої – повинна обійматися лише після проведення відкритого офіційного конкурсу. Тільки це покладе край кумівству та призначенням за знайомством. Адже варто розуміти, що за останні 10 років відбувся колосальний відплив професіоналів із державної сфери.
3. Мотивація хороших фахівців працювати в державній сфері, коли, наприклад, зарплата провідного спеціаліста тієї-таки Адміністрації президента становить близько 3,5 тис. грн? Якщо раніше люди йшли на держслужбу заради стабільної зарплати, пільг, а частина – заради корупційних можливостей, іноді навіть із подивом запитували: «А тут ще й зарплату дають?», то тепер, коли скарбниця порожня й усі видатки урізаються, навіть цей чинник не діє. Тому, якщо ми хочемо залучати справжніх професіоналів, їхня праця має відповідно оплачуватися. Висококласний економіст у Міністерстві фінансів має отримувати не менше, ніж у приватному секторі, а бажано навіть більше. Тоді він неодмінно цінуватиме свою роботу й буде набагато менше мотивований брати хабарі. Не кажучи вже про головне – можливість залучати висококваліфікованих спеціалістів у сферу держуправління.
Читайте також: Як подолати дефіцит якісних кадрів у державному секторі
Виникає питання: звідки брати на це гроші? Відповідь проста: безжально скорочувати непотрібних працівників і створити спеціальний фонд для оплати залучених фахівців. Наприклад, свого часу в країнах – кандидатах на членство у Євросоюзі, зокрема Польщі, для фінансування гідної заробітної плати держслужбовців був створений відповідний фонд із донорських коштів ЄС. Цікаво, що виплати з нього здійснювалися адресно конкретним людям залежно від результатів їхньої роботи. Хто заважає зараз уряду та президентові домовитися про щось подібне із Брюсселем у межах Угоди про асоціацію з ЄС?
4. Звідки брати якісні, професійні, активні, вільно мислячі кадри? Відповідь одна: малий та середній бізнес, громадський сектор і загалом – середній клас. Саме цей незалежний за своїм мисленням, підприємливий за родом діяльності та патріотичний за економічними інтересами прошарок є головним кадровим резервом влади. Тож необхідно максимально залучити тих людей до державного та муніципального управління на всіх рівнях.
Читайте також: Імпорт фахівців
5. Однак постає ще одне питання: а як усе це запустити? І ось, нарешті, п’ятий кит – наявність відповідної політичної волі до змін у державних керманичів. Адже все сказане вище можливе тільки тоді, коли ті, хто очолює виконавчу та законодавчу гілки влади, захочуть реально, а не на рівні декларацій щось змінити. Петро Олексійович з Арсенієм Петровичем та Володимиром Борисовичем мають дати «відмашку» всім дотичним до кадрового добору службам: настали нові часи, потрібні нові люди на нових принципах роботи. Поки що цього не спостерігається. Ось тільки проблема в тому, що вибору вже немає. Або ми робимо ставку на п’ять китів, або знову втрачаємо історичний шанс.