Принаймні ще років п’ять тому про таку кількість вистав ніхто не міг і мріяти. Цей факт видається ще фантастичнішим, якщо згадати про злочинне скорочення фінансування муніципальних театрів (а 2012-го вони взагалі мають виживати лише за рахунок власних заробітків), брак грошей на нові вистави, досі недобудовані приміщення Київського академічного театру на Подолі (його обіцяють здати до старту Євро-2012) та Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (про його «другу чергу», що колись почали зводити, вже ніхто навіть не говорить). Проте в ледь опалюваних столичних залах, що давно благають ремонту, відбувається найцікавіше. Режисери, які там працюють, не мають іншого вибору, аніж бути геніями (бо ж привабити глядача більше нічим!), а актори ніколи не забувають, що таке театр і для чого він потрібний.
Читайте також: Сім головних музичних подій 2011 року
ОБЛИЧЧЯМ ДО СВОЇХ
Не можна сказати, що київські режисери забували в минулі роки про українські класичні тексти, але 2011-го ми спостерігали маленький бум. Такі вистави можна розділити на кілька груп. До першої увійдуть традиційні прочитання, наприклад, дві вистави Миколи Яремкова – «Украдене щастя» за Іваном Франком у Муніципальному театрі «Київ» та «Розмова» за оповіданням Лесі Українки на малій сцені Молодого театру (втім, обидві далекі від досконалості). Друга група робіт – це пісенні або поетичні вистави. Тут треба відзначити дві роботи Сергія Архипчука та його театру «Мушля», що показує їх у приміщенні театру «Сузір’я», – «Ліфти для повертання» (поезія Івана Козаченка) і «Три радості» (Володимира Свідзінського), а також виставу «Романс. Ностальгія» Олександра Білозуба (Театр ім. Івана Франка), назва якої говорить сама за себе.
У ПОШУКАХ РЕАЛЬНОСТІ
Суттєвий крок у цьому напрямку зробив другий фестиваль – «Тиждень актуальної драматургії». Захід складався з читань п’єс молодих українських драматургів, майстер-класів іменитих гостей, а його результат – три гранти по 15 тис. грн на вистави за творами-переможцями: «Три Ніцше» Тетяни Киценко, «Вбити підара» Євгена Марковського та «Буна» Віри Маковій. Можна сказацти, що організатори «Тижня актуальної драматургії» скористалися досвідом Театру російської драми, який цього літа провів міжнародні сценічні читання, а нині чотири кращі тексти проекту – німецькомовні п’єси «Справа честі», «Чорні діви», «Норд Ост» та російський «Майбутнє покаже» – увійшли до репертуарної афіші театру.
Читайте також: П'ять головних літературних подій 2011 року
ВІД ПОЛЬЩІ З ЛЮБОВ’Ю
Перед початком поточного сезону театральний Київ сколихнула новина: нам привезли фестиваль. Сталося так: куратор Марія Ясінська готувала «польський блок» для «Гогольfest», що, як відомо, 2011-го не відбувся. Фактично художній керівник Молодого театру та новоствореного міжнародного театрального фестивалю «Дім химер» Станіслав Мойсеєв прийняв під свій дах готову програму, підкріплену лише польськими грошима. Присутність України на ньому була номінальною: дещиця репертуарних вистав другої свіжості та блок читань української молодої драматургії. Чи вдасться Мойсеєву в новому році налагодити баланс «свого та чужого», сформувати програму на власний смак, а не просто «їсти те, що поставили на стіл», побачимо вже дуже скоро.
ТОП-10
Видатних вистав багато ніколи не буває, але все-таки вони є. Це дві блискучі роботи Віталія Малахова у Театрі на Подолі «На дні» та «Минулого літа в Чулимську», черговий переспів історії про Дон Жуана «Гості нагрянуть опівночі» (Дмитро Богомазов, Театр драми і комедії), освідчення у любові до пива від Раду Поклітару «In pivo veritas» («Київ модерн-балет»), сучасна версія «Травіати» (Віталій Пальчиков, Муніципальна опера) та, навпаки, наближений до моцартівських часів «Шалений день» (Віктор Гірич, ТЮГ). Актор театру «Відкритий погляд» Станіслав Жирков яскраво дебютував у режисурі виставою «Наташина мрія», де йдеться про підліткові драми, а Ігор Славинський (Театр на Подолі )– у жанрі комедії ситуацій («La bonne Anna, або Як зберегти сім’ю»), де в майже цирковій головній ролі сяє Вікторія Булітко. Сильні, але нелегкі вистави – це «Найвище благо на світі» Андрія Білоуса (Театр драми і комедії), «Push up 1-3» Олександра Крижановського (Новий драматичний театр на Печерську), «Той, Тот та інші» угорця Мера Бело (Молодий театр).
Читайте також: П'ять головних кінематографічних подій 2011 року
МИРНА УГОДА
Безперечно, театральною подією року стало злиття експериментального театру «Вільна сцена», який протягом 10 років очолював Дмитро Богомазов, із Театром драми і комедії на лівому березі Дніпра, створеним Едуардом Митницьким. Для Богомазова це був вимушений крок: залі на 20 місць виживати було дедалі складніше, обіцяний власний театр на Троєщині місто йому так і не побудувало, а велика сцена для режисера з роками ставала все привабливішою. Звісно, «Вільна сцена» не зникла, її новий статус – «філія» на правому березі Театру драми і комедії на лівому березі, новий керівник – Едуард Митницький. Столичне управління культури із задоволенням підтримало ініціативу та в майбутньому планує «прищепити» й інші камерні театри до більших. Тож нові театри у Києві навряд чи з’являтимуться, а старих цілком може поменшати.
Читайте таклж: П'ять головних мистецьких подій 2011 року