П’ять головних мистецьких подій 2011 року

Культура
3 Січня 2012, 15:00

У новому році ми навіть матимемо власну бієнале, яку організовує Мистецький Арсенал. Це означає, що мистецтво передбачає значну варіативність за формою і змістом, експериментальний пошук і критичну заангажованість. Останні у черзі на зміни – мистецькі освітні заклади, навчальні плани яких досі найбільш ретроградні. Через такий інституційний зсув видається, що 2011-го різноманітні функціонери (олігархи, кураторки грантових програм, директорки інституцій) були значно активнішими і впливовішими у мистецтві, ніж самі художники(ці), які поки що адаптуються до змін культурного ландшафту.

Читайте також: П'ять головних кінематографічних подій 2011 року

ЧИЄ БАБЛО?

Це перше запитання, яке варто ставити, аналізуючи мистецтво сьогодні. Художнє виробництво потребує фінансової підтримки, а хто платить, той замовляє музику. У сучасній Україні цей зв’язок може бути не очевидним (у порівнянні з прямим ідеологічним замовленням радянського зразка), однак він усе ж є, лімітуючи потенційні критичні висловлювання. Меценатські потуги ПінчукАртЦентру, фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова, фонду «Ізоляція» Любові Михайлової, «Культурного проекту» Наталії Жеваго не суцільно розраховані на прямий піар свого патрона й намагаються забезпечити неупередженість через співпрацю з запрошеними експертами. Однак взаємодія між художниками та крупними донорами, особливо за браком альтернативного громадського фінансування та незалежних арт-просторів, веде до творчої самоцензури, а отже, втрати радикальної чесності у розмові про соціальні проблеми.

Читайте також: П'ять головних театральних подій 2011 року

«ПРИКОЛЬНІ ШТУКИ» В АРСЕНАЛІ

2011 рік відзначився небувалою активністю державної інституції – Мистецького Арсеналу під керівництвом Наталії Заболотної. Великий антикварний салон, скульптурний салон, Fine Art Ukraine, Art Kyiv Contempora­­ry тощо – національний культурно-мистець­­кий та музейний комплекс більше подібний на магазин, особливо враховуючи те, що адміністрація Арсеналу інколи плутає мистецьку вис­­-
тав­­ку з рекламним білбордом (на проекті «Незалежні» дві кав’ярні з гучною музикою і величезними лого, а також рек­­лама авто бу­­ли розміщені посеред арт-об’єк­­тів). Саме в Арсеналі відбулися най­­масштабніші проек­­ти 2011-го з кількома десятками учасників та учасниць – «Космічна одіссея» та «Незалеж­­ні», які водночас вирізнялися напрочуд низькою кураторсь­­кою якістю, відсутністю пояснюючих матеріалів, перетворенням інтелектуального мистецтва на «прикольні штуки» для недосвідченої публіки.

МИСТЕЦТВО В РЕГІОНИ

2011 року до традиційних культурно-мистецьких центрів України (Київ, Львів, Харків, Одеса) додалися Херсон (фестиваль сучасного мистецтва Terra Futura, організований Центром молодіжних ініціатив «Тотем»), Дніпропетровськ (де у груд­­ні 2010-го було відкрито філію київського арт-центру «Я Галерея») та Донецьк (платформа культурних ініціатив «Ізоляція»). Різні регіональні ініціативи поволі налагоджують відносини із публікою.

Читайте також: П'ять головних літературних подій 2011 року

ІСТОРИЗАЦІЯ

У «Незалежних» показали твори українських митців та мисткинь, які прийнято називати поколіннями 1989 і 2004, за часом їх виходу на публічну арену. Цей проект продемонстрував потенційні небезпеки історизації: спрощення складного і розмаїтого процесу розвитку мистецтва, відкидан­­ня і маргіналізацію певних тем, географічних локацій, персоналій через уподобання і особистий досвід куратора. Фактично «Незалежні» є не зрізом, а поверховим начерком історії мистецтва останніх 20 років, однак якість окремих робіт показує багатство недавнього мистецького спад­­ку. Значно кращою була виставка робіт Олександра Гнилицького у київському Національному музеї. Експозиція охопила три десятиліття творчості художника, його знані та маловідомі роботи. Завдяки кураторсь­­кій роботі Лесі Заєць, виставка стала інтимною і багатогранною розповіддю про одно­­го з найвидатніших українських художників 1990-х.

КРИТИЧНА АЛЬТЕРНАТИВА

Незалежними від державного та приватного фінансування в Україні намагаються бути кілька ініціатив. Завдяки травневому аукціону, роботи на який пожертвували українські художники й художниці, Фундація Центр Сучасного Мистецтва отримала значну суму, що дасть змогу їй підтримувати свою діяльність у царині міжнародної співпраці та розвитку дослідницького і критичного дискурсу про сучасне мистецтво. «Артгараж» Артура Бєлозьорова, який втілився у формі «ЛабКомбінату» на Подолі, і далі є найбільш демократичним майданчиком для молодого мистецтва, фінансуючи своє існування музичними концертами. Простором дискусії є Центр візуальної культури Києво-Могилянської академії, де нещодавно закінчилася «Трудова виставка», курирувана об’єднанням «Худ­­рада». Показово, що всім названим ініціативам доводиться боротися за життя та покладатися на волонтерську підтримку й ентузіазм власних активістів(ок).

Читайте також: Сім головних музичних подій 2011 року

Автор:
Тиждень