У новому році ми навіть матимемо власну бієнале, яку організовує Мистецький Арсенал. Це означає, що мистецтво передбачає значну варіативність за формою і змістом, експериментальний пошук і критичну заангажованість. Останні у черзі на зміни – мистецькі освітні заклади, навчальні плани яких досі найбільш ретроградні. Через такий інституційний зсув видається, що 2011-го різноманітні функціонери (олігархи, кураторки грантових програм, директорки інституцій) були значно активнішими і впливовішими у мистецтві, ніж самі художники(ці), які поки що адаптуються до змін культурного ландшафту.
Читайте також: П'ять головних кінематографічних подій 2011 року
ЧИЄ БАБЛО?
Це перше запитання, яке варто ставити, аналізуючи мистецтво сьогодні. Художнє виробництво потребує фінансової підтримки, а хто платить, той замовляє музику. У сучасній Україні цей зв’язок може бути не очевидним (у порівнянні з прямим ідеологічним замовленням радянського зразка), однак він усе ж є, лімітуючи потенційні критичні висловлювання. Меценатські потуги ПінчукАртЦентру, фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова, фонду «Ізоляція» Любові Михайлової, «Культурного проекту» Наталії Жеваго не суцільно розраховані на прямий піар свого патрона й намагаються забезпечити неупередженість через співпрацю з запрошеними експертами. Однак взаємодія між художниками та крупними донорами, особливо за браком альтернативного громадського фінансування та незалежних арт-просторів, веде до творчої самоцензури, а отже, втрати радикальної чесності у розмові про соціальні проблеми.
Читайте також: П'ять головних театральних подій 2011 року
«ПРИКОЛЬНІ ШТУКИ» В АРСЕНАЛІ
2011 рік відзначився небувалою активністю державної інституції – Мистецького Арсеналу під керівництвом Наталії Заболотної. Великий антикварний салон, скульптурний салон, Fine Art Ukraine, Art Kyiv Contemporary тощо – національний культурно-мистецький та музейний комплекс більше подібний на магазин, особливо враховуючи те, що адміністрація Арсеналу інколи плутає мистецьку вис-
тавку з рекламним білбордом (на проекті «Незалежні» дві кав’ярні з гучною музикою і величезними лого, а також реклама авто були розміщені посеред арт-об’єктів). Саме в Арсеналі відбулися наймасштабніші проекти 2011-го з кількома десятками учасників та учасниць – «Космічна одіссея» та «Незалежні», які водночас вирізнялися напрочуд низькою кураторською якістю, відсутністю пояснюючих матеріалів, перетворенням інтелектуального мистецтва на «прикольні штуки» для недосвідченої публіки.
МИСТЕЦТВО В РЕГІОНИ
2011 року до традиційних культурно-мистецьких центрів України (Київ, Львів, Харків, Одеса) додалися Херсон (фестиваль сучасного мистецтва Terra Futura, організований Центром молодіжних ініціатив «Тотем»), Дніпропетровськ (де у грудні 2010-го було відкрито філію київського арт-центру «Я Галерея») та Донецьк (платформа культурних ініціатив «Ізоляція»). Різні регіональні ініціативи поволі налагоджують відносини із публікою.
Читайте також: П'ять головних літературних подій 2011 року
ІСТОРИЗАЦІЯ
У «Незалежних» показали твори українських митців та мисткинь, які прийнято називати поколіннями 1989 і 2004, за часом їх виходу на публічну арену. Цей проект продемонстрував потенційні небезпеки історизації: спрощення складного і розмаїтого процесу розвитку мистецтва, відкидання і маргіналізацію певних тем, географічних локацій, персоналій через уподобання і особистий досвід куратора. Фактично «Незалежні» є не зрізом, а поверховим начерком історії мистецтва останніх 20 років, однак якість окремих робіт показує багатство недавнього мистецького спадку. Значно кращою була виставка робіт Олександра Гнилицького у київському Національному музеї. Експозиція охопила три десятиліття творчості художника, його знані та маловідомі роботи. Завдяки кураторській роботі Лесі Заєць, виставка стала інтимною і багатогранною розповіддю про одного з найвидатніших українських художників 1990-х.
КРИТИЧНА АЛЬТЕРНАТИВА
Незалежними від державного та приватного фінансування в Україні намагаються бути кілька ініціатив. Завдяки травневому аукціону, роботи на який пожертвували українські художники й художниці, Фундація Центр Сучасного Мистецтва отримала значну суму, що дасть змогу їй підтримувати свою діяльність у царині міжнародної співпраці та розвитку дослідницького і критичного дискурсу про сучасне мистецтво. «Артгараж» Артура Бєлозьорова, який втілився у формі «ЛабКомбінату» на Подолі, і далі є найбільш демократичним майданчиком для молодого мистецтва, фінансуючи своє існування музичними концертами. Простором дискусії є Центр візуальної культури Києво-Могилянської академії, де нещодавно закінчилася «Трудова виставка», курирувана об’єднанням «Худрада». Показово, що всім названим ініціативам доводиться боротися за життя та покладатися на волонтерську підтримку й ентузіазм власних активістів(ок).
Читайте також: Сім головних музичних подій 2011 року