П’яні ліки

 

 

 

 

 

 

 

 

На інтернет-сторінках кримських, закарпатських, таврійських санаторіїв усе частіше серед пропонованих по слуг можна знайти дивне слово – енотерапія. Щоб не відлякати потенційного клієнта, одразу йде «переклад» – використання в лікувальному циклі сухого вина. Ще кілька цитат давніх греків, опис багатого енобару – й ви їдете на південь, аби кільканадцять днів провести в чарах напою з виноградної лози.

 

 

Нещодавно вчені з Імперського коледжу Лондона встановили, що ресвератол |див. словничок| – один із компонентів вина, має широку протизапальну дію, яка особливо ефективна при лікуванні астми та інших захворювань легенів. Фактично, було доведено антисептичні властивості вина, відомі ще авторові «Іліади» (елліни промивали вином рани). Це відкриття доповнило вже відомі розвідки про позитивний вплив вина на кров, кишково-шлунковий тракт, порожнину рота. Так, канадські дослідники виявили, що регулярне та помірне споживання вина сприяє профілактиці карієсу.

 

Крім того, вино має запобіжну та лікувальну дію при хворобі ясен. Це пов’язано з антиоксидантними властивостями |див. словничок|, ще одного винного компонента. Коли ясна пошкоджені, поліфеноли як біологічно активні речовини змінюють структуру всередині клітин білків, що контролюють їх вивільнення, і таким чином, виконують свою «полірувальну» функцію.

 

«Каберне», «Мерло» та інші сухі червоні вина допомагають організмові знищувати сальмонелу та кишкову паличку. Цілющі властивості пояснюють у даному випадку співвідношенням спирту, кислот та того ж таки ресвератолу (окрім вина, є також у гранаті, саме ця речовина надає вину приємного кольору). На думку вчених із журналу Public Library of Science On, ресвератол безпосередньо може продовжити молодість: невеликі його дози імітують обмежений доступ калорій, що вже пом’якшує ефект старіння. За словами Джеймі Барджера з LifeGen Technologies, ці дослідження можуть пояснити, чому в більшості мешканців Франції здорове серце, незважаючи на насичену жирами французьку кухню, адже зазвичай обід французів прикрашає склянка вина. Тому побутує також вислів, що вино є «молоком для літніх», оскільки щодня зміцнює їх серце.

 

У Словаччині, де винна традиція живе й процвітає (південно-східні регіони охоплює район Токаю), в маленьких винних крамничках можна побачити написи в стилі: «Вино є даром природи, його матір’ю є земля, а батьком сонце. Від матері воно взяло життєдайну силу, від батька – енергію та надзвичайний смак». Етнічний угорець Іштван Гунядкурти з Кошиць практикував свого часу енотерапію. Але з годом переїхав до Праги і почав «лікуватися» пивом: «Енотерапія вимагає внутрішнього контролю», – стверджує він Тижню.

 

 

Шлях енотерапії до визнання, принаймні, в нашій країні, був досить тривалим і тернистим. Це сьогодні відомо, що біологічно активні складники вина у поєднанні з невеликою кількістю харчових речовин коригують функціональний стан внутрішніх органів та цілих систем (як, приміром, центральної нервової). Більше того, навіть винний спирт, отриманий природним шляхом, зовсім інакше впливає на організм, ніж штучний етиловий спирт із буряка чи кукурудзи. Максимальною дозою для чоловіка вважають 250 мл щодня, відповідно вона містить приблизно 20 г спирту, що вкладається в поняття нетоксичної норми споживання алкоголю. Головний лікар санаторію «Золота нива» з Сергіївки під Одесою Олександр Страт говорить Тижню, що вони видають щодня по 150 г вина натщесерце, відповідно до маси тіла пацієнта. Використовують місцеві вина – шабські і болградські.

 

Французи кажуть, що вино можна порівняти з тканиною. В кольорі різних сортів є і прозорість, і насиченість, і густина. Тому десертні вина – це оксамит, столові – атлас, а сухі – вишуканий і легкий шовк. У лікуванні біле й червоне вино використовують однаково під час гіпертонії, проте перше є послаблюючим засобом, а друге – тонізуючим. Червоне вино допоможе при ожирінні та розладах системи травлення, біле ж – під час порушень функції печінки та астенії.

 

 

Вино за своєю природою дуже складна сполука, тонко збалансований комплекс різного роду ферментів, вітамінів, органічних кислот, дубильних та пектинових речовин. В Європі розроблено вже цілий напрям т. зв. «медичних вин» (лише в Австрії список таких розробок перевалив за 35 видів). Коли додати до вина настій із цілющих трав, що практикують нині в кримських санаторіях (т. зв. енофітотерапія), вийде справжній еліксир здоров’я. Найліпше, коли в санаторії для цього є спеціальний енобар – із м’яким розсіяним світлом, температурою 19–220С, дещо підвищеною вологістю та вентиляцією для усунення «не зовсім винних» запахів. Але лікарі наших здравниць рецепти своїх композицій тримають у таємниці, запрошуючи безпосередньо на місці переконатись у магічних властивостях місцевих вин.