Буйства упитих солдат звалили монархічний режим і мимовільно вторували шлях червоній диктатурі. Під час Першої світової п’яні погроми спорадично прокочувалися по Російській імперії, і час від часу ставали типовою картинкою масового алкогольного психозу в тилах. В радянський період висвітлення цих питань обходили стороною, а тому історія п’яних погромів залишається маловивченою.
Сухий закон – загибель для Росії
З початком мобілізації армії у 1914 р. в Російській імперії запровадили сухий закон. Захід називали патріотичним, і він, фактично, повторював дії євгенічних товариств Заходу, які боролись із виродженням суспільства. Прикладом може слугувати сухий закон США. В Росії ж таке збиткове для бюджету рішення прийняли задля убезпечення від озброєних військовослужбовців.
Сухий закон негативно вплинув на російське суспільство, яке все більше стало виявляти протести у масштабній пиятиці та анархічній гульні. За підрахунками історика А. Бєрковіча, з 19 червня по 1 серпня 1914 р. в тилових районах імперії зафіксовано понад 40 погромів крамниць, урядових закладів та в’язниць, у результаті чого загинуло щонайменше 505 мобілізованих та 105 посадових осіб.
.jpg)
I. ВЛАДIМIРОВ. АГIТАТОР. (1920)
Фактично усі вказані масові безлади коїлися призовниками «по п’яні». Найбільш резонансними були «народні гуляння з приводу війни з Німеччиною» у Барнаулі: багатотисячний натовп запасних військових захопив винний склад, а потім цілий день трощив місто. Під час наведення ладу загинули 112 осіб. Подібні буйства відбувались по всій імперії, але вже у менших масштабах. Повторювались вони і під час наступних призовів 1915-1916 рр.
Зараз ні для кого не секрет, що обидві революції 1917 року відбулись на хвилі п’яних бунтів та погромів. Політики і політикани лише скористались наслідками заворушень. Так, у лютому 17-го все почалось із погромів продовольчих закладів, яток та винних крамниць на Виборзькій стороні Петербургу, які переросли у сутички з поліцією.
Повалення самодержавства ненадовго призупинило масове погромництво, чому сприяла німецька загроза. Але в подальшому хвилі п’яних погромів прокочувалися країною під час перманентних криз Тимчасового уряду.
..jpg)
I. ВЛАДIМIРОВ. ВЗЯТТЯ ЗИМОВОГО ПАЛАЦУ (1917)
Так влітку 1917-го хвиля п’яних заколотів прокотилася імперією: захоплювались штурмом, грабувалися і громилися приватні та казенні торгові заклади, проводилися перші самочинні обшуки у заможних громадян. Постійними були нальоти озброєних юрбищ на запаси спиртних напоїв.
Керували липневими погромами у Петрограді більшовики та анархісти: 3 липня на Невському юрба солдат обстріляла та захопила приміщення сільськогосподарського клубу. У погребах виявили кілька сотень пляшок дорогого вина, яке тут же почали розпивати. Але урядовим військам тоді вдалося вгомонити підпоєних революціонерів.
А в провінціях нестримно зростала хвиля революційних погромів, які підбурювали численні більшовицькі та анархістські агітатори. Більшість військових частин вже були деморалізовані, та й нудились без діла по тилах, тому підштовхнути їх до п’яних бешкетів було справою техніки. 6-7 липня у Ліпецьку солдати погромили лікерний завод. При цьому троє з них упилися спиртом до смерті. В той же час сусідній Єлєц повністю опинився в руках п’яної солдатні. 8 червня у Новочеркаську війська відбили спробу погромників захопити винний склад, але наступного дня штурм виявився більш успішним. Почалась тотальна пиятика, і разом із бунтівниками запили частини, яких прислали припинити бахусові оргії. Згодом солдатська юрба захопила і спалила сусідній ковбасний завод.
Подібні інциденти відбувались фактично скрізь, де знаходились великі запаси алкогольних напоїв.
..jpg)
I. ВЛАДIМIРОВ. ПОГРОМ ВИННОГО МАГАЗИНА (1917)
Посипались взаємні звинувачення, серед яких Іраклій Церетелі відкрито звинуватив більшовиків у керуванні погромниками, використанні невдоволення мас війною та розрухою країни. Більшовики ж, як і інші ліваки, як Максім Горькій, у свою чергу пояснювали все «проіскамі буржуазії», або ж спихали все на есерів та меншовиків. Але, як завжди буває при видимості демократії,- все заговорили, а відповідальних так і не покарали.
На вересень припав пік погромів. Поштовхом до них став провал заколоту Корнілова. Це підірвало у населення авторитет до військового генералітету та урядовців і чиновників Тимчасового уряду. Почалися масові протести і бешкети.
Наймасштабнріший погром тих днів відбувся у провінційному містечку Північної Слобожанщини – Острогозьку Воронезької губернії. Очевидцем подій був С. Крівошеїн: «В один з днів після палкого мітингу гігантська юрба робітників, ремісників та солдат рушила до міської в’язниці, щоб звільнити арештантів – «жертв» капіталістичного суспільства. Після цього виник новий мітинг, на якому мітингував вже «вор»-рецидивіст Мішка Бугай. Він на всю горлянку закликав: «Смерть багатіям-кровососам! Роздеремо їх погані горлянки, щоб вони нас, нещасних, не продавали за взятий п’ятак. За мною, знищимо усіх буржуїв!»
Боротьбу за соціалістичну справедливість почали з винного складу. «Почалося щось неймовірне, – писав Крівошеїн. – Пили з відер, солдатських їдунківі просто перегнувшись через край величезного чану; пили тут же з діжок, пили у дворі, усівшись біля стінок підвалу. До заводу збігались з усіх боків різнорідні пройдисвіти. Тиснява і давка наростали в підвалах з кожною хвилиною.
БОГОРОДСКIЙ Ф.С. МАТРОСИ В ЗАСАДI. 1928
Солдати, щоб не лазити по гладких та слизьких стінках чанів і не черпати горілку, перегинаючись через стінки, просто прострілювали чани з гвинтівок. Лилися цівки горілки, а погромники пили прямо з них. Але, звичайно ж, більша частина спиртного стікала на підлогу. Невдовзі в підвалі ходили по пояс у горілці. Хто падав – більше вже не вставав, потопав у ній. Тут же виникали бійки п’яних через місця коло діжок і чанів, за проходи в підвали.
Все закінчилось надзвичайно сумно. Чи то хтось, випивши, вирішив закурити в підвалі і кинув запалений сірник, чи то хтось запалив сірник, щоб знайти товариша, який упав, але раптом у підвалі спалахнула пожежа, яка моментально охопила все приміщення. Почалася страшна паніка. Усі кинулись до виходів. Утворилась тиснява. Люди з галасом вибігали з підвалів і з виттям каталися по землі, намагаючись потушити свій палаючий одяг. Багато п’яних так і не вискочили, згоріли». Але і після цього обсмалені погромники не заспокоїлись, і кинувшись на заклик Мішки Бугая «Бити і різати купців-кровососів», стали громити ятки.
Офіційні документи так висвітлили ці події: «13-15 вересня солдати 2-го кавалерійського запасного полку громили в Острогозьку склад. 22 людини померло від розриву серця, 26 згоріли під час вибуху цистерн, 60 солдат поранено і 9 убито». Військові частини, які прислали з Воронежу та Лісок для втихомирення бунту довелося відправити назад, – серед них також почалася тотальна пиятика.
30 вересня історик Юрій Готьє писав у своєму щоденнику: «Аграрні і міські погроми скрізь – Козлов, Тамбов, Рязань, Харків, Одеса, Бендери тощо. Деморалізація розростається в ширину і вглибину». А в перші дні жовтня п’яні погромники вже біснувались у Курську, Торжку, Острозі, Білгороді, Кутаїсі тощо. 25 жовтня погроми фіксували у Стародубі, Тирасполі, Сороках, Дубосарах, Кременчуці.
МАТРОСНЯ
За словами очевидців, «все це нагадувало нашестя варварів на завойованих землях». Інтелігенція жахалася розростанню стихійного погромництва і насильства, яке несли з собою ці «революціонери». Лєнін же розхвалював згадані події: «посилення неймовірне в масах, невдоволення і озлоблення, величезне посилення симпатії до більшовиків». Це і спонукало його з соратниками до швидкого захоплення влади.
У Петрограді в ці дні проходили «масові гуляння» озвірілих від алкоголю солдат та матросів під гаслами «доп’ємо романовські остатки!» В 1917 р. у місті нараховувалось 570 винних складів і льохів, забитих алкоголем. В Зимовому за найприблизнішими підрахунками у льохах зберігалось щонайменше 100 тис. пляшок дорогого вина: масандрівські, французькі, італійські сорти; колекційні коньяки, лікери, елітне віскі, різнорідні горілки, пиво тощо.
Балтфлотці в ті дні неодноразово пробирались до винних льохів Зимового палацу, де швидко упивалися і намагалися винести дорогоцінності. Одним з таких днів, коли кількість солдат, які пролізли до Зимового через різні отвори, стала критичною, і скористались більшовики для перевороту та розгону Тимчасового уряду. Але зупинити п’яні погроми у палаці вони ще довго не були в змозі.
Після більшовицького перевороту усі запаси алкоголю були взяті під сувору охорону, але більшість червоних загонів самі продовжували упиватись, і між ними постійно ставались перестрілки. До Зимового стягнули більшість наявних у місті військ, але і вони швидко розкладались і починали грабувати та бешкетувати.
НЕТВЕРЕЗI МАТРОСИ
Про перші дні анархії після більшовицького перевороту свідчить у мемуарах і В. Лопухін: «У місті громились винні погреби. Вино різноманітних видів і сортів тут же на місці розпивалось. «На винос» ішла менша частина захоплених напоїв. Шумно громився льох Зимового палацу. Розповідали, що в потоках розлитого з розбитих діжок вина потонула немала кількість перепитих до втрати свідомості погромників. Відшукувались та розграбовувались окремі погреби приватних осіб та колишніх багатіїв. Навколо винного погрому хороводами неслись кровопролитні бійки. Гримали постріли. Розгорялись пожежі».
Налякані масовістю явища, більшовики вирішили вилити із Зимового усі винні запаси в Неву, і звідусіль до річки збіглась юрба, «а деякі найвідчайдушніші ставали рачки і пили цю гидоту». Та вилити все не вдавалось, та і під контролем більшовики могли втримати більшість столичних частин лише постійно напоюючи їх.
У листопаді-грудні 1917 р. п’яні погроми охопили всю захоплену на той час більшовиками територію – переважно північ Росії. Згодом п’яні погроми перекинулись і на окуповану Україну. Банди солдат і матросів рейдами прокочувались не лише губернськими центрами та стратегічними залізничними вузлами, але і багатими селами.
СОЛДАТИ-ПОГРОМНИКИ
У Борисоглібську (Воронезька губернія) погромники розграбували винний склад. Під час «акції» він загорівся, і цистерни зі спиртом вибухнули, разом із ними і грабіжники. Близько 4 тисяч солдат, які брали участь у «гуляннях» після цього розграбували місто: обчистили не лише приватні крамниці, але й будинки. Здобичі було скільки, що багатьом погромникам доводилось наймати вози…
А в столиці більшовиків п’яний бешкет і погроми не припинялись. Зінаїда Гіппіус так про них писала у своєму щоденнику: «4 грудня 1917. Винні погроми не припиняються ні на хвилину. Весь Петроград… п’яний. Безперервна стрілянина, іноді з кулеметів. Зараз відбувається грандіозний погром на Василівському. 5 грудня. Нічого особливого. Погроми і стрілянина по всіх частинах міста (сьогодні – сьомий день). Кулемети так і тріскотять… Поранених і вбитих на день не так багато: чоловік по 10 вбитих і 50 поранених». 19 грудня 1917у Петрограді через п’яні буйства більшовики оголосили облоговий стан і ввели комендантську годину.
Про припинення алкогольної анархії в Петрограді є дві версії. За більшовицькою – загін матросів з пожежними знищив усі пляшки у підвалах Зимового. За неофіційною (анархіста Федора Другова) – пляшки били для вигляду, а щоб уникнути другого штурму палацу – домовилися видавати делегаціям полків по дві пляшки в день на брата. І все закінчилось саме собою, коли все допили.
Як би там не було, більшовики зрозуміли, що у цьому пеклі п’яних буйств розкладених військових частин вони і самі довго не протримаються. Тому було прийняте рішення про наведення «революційного порядку». В більшості захоплених міст було оголошено комендантські години, як то у Харкові, Одесі, Катеринославі. Горькій писав про ці події: «За часів винних погромів людей пристрілюють, як скажених вовків, поступово привчаючи до спокійного винищення ближніх».
Більшість істориків схиляється до думки, що ці погроми були стихійними, і навряд чи інспірувались якоюсь певною силою. Безумовно, – з початком війни у 1914 р. п’яні заколоти нерідко виникали як стихійний спротив і типове бажання «погуляти» озброєних призовників. У цьому виявлялась психологія люмпенізованої юрби, яку підігрівали гасла червоних – «грабуй награбоване». Ці події не були частими, – зазвичай поліція і державна машина доволі швидко брала під контроль бешкетників, але при великому скупченні морально слабких та недисциплінованих солдатів погромам було складно запобігти. Такими були відгуки великої війни у тилу.
А от в 1917-му закликами до погромів – «грабуй награбоване» – скористались усі ліві партії, які прагнули повалити монархію і встановити диктатуру. Як відомо, наслідками цього скористались найбільш дисциплінована і тоталітарна структура більшовиків. Під час п’яних бешкетів і заколотів стихійно починався масовий «революційний терор» – вбивства урядовців, держслужбовців, поліції.
Влітку-восени 1917 р. після кількох хвиль, піднятих «зеленим змієм» по всій імперії, у тому числі й на українських теренах, явно прослідковується вакуум влади на місцях. Армійські частини були деморалізовані, колишні служби та державні структури розганялися місцевими радами під гаслами «Вся влада – радам». В певній мірі п’яні погроми були чудовим «інструментом» для захоплення влади: нацькувавши п’яних люмпенів на «класових ворогів» можна було перебирати владу в свої руки. Але, як виявилось, і самим більшовикам не легко було вгамувати юрбу під «зеленим змієм». Фактично, до періоду НЕПу сухий закон діяв на всіх окупованих більшовиками територіях. Імовірно – більшовики зрозуміли силу розпаленої алкогольними парами юрби.