Останнім часом в Україні дедалі більше оцифровують архіви та музейні колекції. Це не може не тішити: загроза війни, пожвавлення наукових студій, поступ технологій — усе свідчить за те, що це давно час зробити. За підтримки Українського культурного фонду оцифровують мистецькі колекції Музею історії Острозької академії, Музею книги і друкарства в Києві, цифровізують графіті Бенксі і створюють 3D-модель церкви Святого Архистратига Михаїла, найдавнішої дерев’яної церкви в Україні, що розташована в селі Стара Скварява.
Науковий архів Інституту археології НАН України також долучився до цієї програми. Деякі фонди архіву досі не описані, що робить матеріали недоступними й необлікованими, однак в архіві триває цикл «Цифрове сховище пам’яті». Уже створено два сайти — з колекціями про Сергія Гамченка та Хведора Вовка. Нині презентовано цифровий архів Віктора Петрова (Домонтовича інтелектуала, письменника, археолога, історика, етнографа, класичного філолога, філософа та соціального антрополога.
У 1956 році Віктор Петров після загадкового перебування за кордоном і нетривалого мешкання в Москві повернувся в Україну й відновився на роботі в Інституті археології. Тут у 1966 році захистив дисертацію на тему «Мова. Етнос. Фольклор». За словами археолога Михайла Брайчевського, який у 1956–1969 роках працював із Віктором Петровим, той належав до археологів-універсалів, наукові зацікавлення якого простягались від палеоліту до пізнього середньовіччя.
Читайте також: Століття Михайла Брайчевського
В архіві, зокрема, збережені наукові звіти Віктора Петрова про його власні польові археологічні дослідження. Проте не лише: є й матеріали, що розкривають його письменницьку іпостась, зокрема літературні фрагменти, розвідки про Пантелеймона Куліша та Миколу Гоголя. Археологічний блок має категорії: «Поля поховань», «Косанівський могильник», «Кераміка і керамічне виробництво», «Тіра і невідомі досі фото Віктора Петрова».
Є й категорія, присвячена Києву — результати особистої участі Віктора Петрова в археологічних розкопках в Києві, а також тематичні матеріали з історіографії та джерел. На додачу представлені праці з фольклористики, етнографії, матеріали до граматики прусської мови, а також нотатки про колонізовані Росією народи Кавказу, Далекого Сходу та крайньої Півночі. Також оцифровані листи від археолога Олександра Бодянського, славіста Федота Філіна, від колег-архівісток Надії Лінки й Серафіми Кузнєцової.
Читайте також: Прогулянки Києвом 1920-х із Доктором Серафікусом
Керівництво архіву зазначило, що фонд сканували та описували протягом двох місяців. Матеріали згруповані за тематичним принципом і представлені 19-ма категоріями з анотаціями:
Наукову частину фонду Віктора Петрова передала Архіву Інституту археології його вдова Софія Зерова після його смерті в 1969 році. Цьогоріч у жовтні Віктору Петрову виповнюється 130 років.