Одночасно із українськими школами розпочалися заняття у десятках тисяч навчальних закладів в інших країнах світу. Однак хвилювання батьків, учнів і вчителів спільне для всіх: як відбуватиметься навчання і як довго буде можливість утримувати його офлайн. Американська федеральна установа — Центри з контролю та профілактики захворювань у США (CDC) — наприкінці липня видала звіт, у якому пояснила необхідність відкрити американські школи цієї осені. Найкращі дослідження, відомі на час написання документа, доводять, що COVID-19 відносно безпечний для дітей шкільного віку. Рівень зараження в них нижчий, аніж у дорослих. CDC у своєму звіті цитує дослідження, які доводять, що ймовірність передачі COVID-19 серед школярів незначна, якщо поширення вірусу в місті чи регіоні перебуває на низькому рівні. Також низький рівень зараження спостерігається від дітей до вчителів, а випадків, у яких саме дитина була первинним джерелом зараження, небагато. Водночас CDC наголошує на шкідливості тривалого закриття шкіл, і проблемою є не лише академічна неуспішність (хоча вона також), а й гірший розвиток соціальних навичок.
Утім, найнебезпечніші наслідки тривале закриття шкіл може мати для найбідніших верств населення. Адже саме такі групи населення мають найменший доступ до різних форм віддаленого навчання. За даними серпневого звіту ЮНІСЕФ, щонайменше третині школярів у всьому світі (а це 463 млн дітей) недоступні різноманітні форми дистанційного навчання (див. «(Не)доступна освіта»). Найбільше дітей не мають можливості навчатися поза шкільними класами у Східній і Південній Африці (49%) та Західній і Центральній Африці (48%). У Східній Європі та Центральній Азії цей відсоток менший, але також суттєвий: 34%. Дослідження ЮНІСЕФ охопило 100 країн світу. 90% урядів запровадили певну форму віддаленої освіти, застосовуючи для цього цифрові засоби чи телебачення, однак доступ до них мали лише близько 70% учнів. У дослідженні також зазначено, що 40% урядів не запровадили жодних можливостей віддаленого навчання для дошкільнят.
Читайте також: Уроки на дивані. Як українці впоралися з дистанційною освітою
Цифри згаданого звіту вражають, проте автори зазначають, що ситуація насправді ще гірша. Навіть ті діти, у кого цей доступ був чи є, можуть мати проблеми з навчанням удома через потребу чи примус працювати, несприятливе оточення й інші фактори. Удвічі небезпечніша ситуація для дівчат із найбідніших верств населення у всьому світі. Коли вони перебувають поза школою, то їм загрожує чимало небезпек, зокрема рання вагітність. На початку всесвітнього карантину ЮНЕСКО започаткувала кампанію #LearningNeverStops, щоб висвітлювати проблеми навчання у час закритих шкіл, однак тепер акцент кампанії змістився в бік доступу до освіти дівчат. За даними ЮНЕСКО, 11 млн дівчат можуть не повернутися до школи цього навчального року.
Саме тому світові організації розробляють програми, які могли би створити найбезпечніше середовище для офлайнового навчання, а також наперед допомогли б урядам і вчителям підготувати програми для віддаленого навчання. На початку літа чотири спеціалізовані установи ООН (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Світова продовольча програма ООН і Управління верховного комісара ООН у справах біженців) та Світовий банк підготували спеціальний документ із настановами й порадами щодо безпечного повернення до школи. Саме вони стали дороговказом для урядів країн щодо підготовки та власне повернення до навчального процесу. Автори документа розділяють рекомендації на три етапи: те, що треба зробити до відкриття шкіл; те, що є частиною процесу відкриття; те, що слід робити, коли діти вже повернулися до навчального процесу в школах. Найголовніша роль на всіх трьох етапах належить національним урядам: саме вони мають розробити чіткі рекомендації щодо того, коли, як і за яких умов доцільно відкривати школи. Саме словосполучення «чіткі рекомендації» в тексті документа вжито особливо часто. Бо без них система справді не працюватиме.
Отже, на першому етапі національні уряди мають розробити зрозумілі інструкції, які визначали б заходи фізичного дистанціювання, дотримання гігієни й респіраторного етикету. Також на етапі підготовки шкіл до відкриття урядам слід скерувати фінанси на забезпечення шкіл водою й засобами, необхідними для дотримання санітарних норм і гігієни (якщо є така проблема, а якщо немає, то перевірити, що варто покращити). Також на цьому етапі міжнародні організації рекомендують організувати тренінги для вчителів щодо способів дистанційного навчання й розробити альтернативні академічні календарі з огляду на різні сценарії розвитку ситуації з пандемією в країні.
Читайте також: Навчання попри карантин
Другий етап, що частково збігається з відкриттям шкіл, передбачає заходи щодо покращення комунікації різних груп, які беруть участь у навчальному процесі, й активніше залучення до навчання саме маргіналізованих груп населення. На цьому етапі також приділяють левову частку уваги безпечним умовам навчання в час пандемії (фізичне дистанціювання й доступ до засобів гігієни), радять збільшити кількість персоналу, що дасть змогу дотримуватися необхідних умов, і пропонують організувати тренінги для тих, хто займатиметься прибиранням і дезінфекцією шкільних приміщень. Також саме на цьому етапі особливу увагу приділяють роботі щодо попередження стигматизації хворих учнів і підтримці їхнього ментального здоров’я. Державні інституції мають організувати тренінги для вчителів, щоб ті могли не лише навчати дітей, а й допомагали їм долати страх чи емоційний дискомфорт, спричинені пандемією.
Основними завданням для урядових інституцій і міських адміністрацій на етапі відкритих шкіл є моніторинг ситуації із захворюваністю, подальша адаптація форматів віддаленого навчання й розробка моделей змішаного навчання. Особливий наголос на цьому етапі поставлено на просвітницькій роботі, зокрема на поширенні знань про коронавірусну хворобу й тому, як від неї можна вберегтися, навіщо носити маски та чому потрібно користуватися антисептиком. Уряди також повинні розробити програми закриття шкіл (якщо до цього доведеться знову вдатися), як і шляхи виходу із цього стану. Здавалося б, що увага саме на доступі до води, мила й засобів гігієни в сучасному світі є невиправданою, однак статистика, яку надає ВООЗ / ЮНІСЕФ, свідчить про протилежне. За їхніми даними, у 2019 році 43% шкіл у всьому світі не могли надати своїм учням доступу до базових речей, необхідних для дотримання правил гігієни: води й мила. Тобто 818 млн учнів, які навчаються в таких школах, перебувають у зоні особливого ризику, адже чисті руки — базове правило, дотримання якого допомагає зменшити небезпеку захворіти на COVID-19.
Читайте також: Die Welt: Велика непевність
ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ і Світовий банк у своїх рекомендаціях також звертають увагу на той факт, що відсутність живого навчання у класах матиме найгірші наслідки для найбіднішого населення та сільських школярів. За даними цього документа, діти із найбідніших сімей іще до початку пандемії у п’ять разів частіше залишалися поза навчальним процесом навіть у початковій школі, аніж діти із найзаможніших сімей. Тому особлива увага має бути на доступі до освіти саме цих груп.
Міжнародні організації у своїх рекомендаціях орієнтуються на національні уряди. Адже саме від рішень влади на місцях залежить ефективність розроблених порад.