Нещодавно Асоціація інноваційної та цифрової освіти підсумувала найважливіші події у сфері освіти за 2023 рік. Рейтинг охопив справді всі важливі події в цій галузі культури, але водночас змусив замислитися над тим, про що свідчать самі ці люди й тенденції, зафіксовані в підсумках Асоціації.
Призначення року — Оксен Лісовий, який 21 березня став новим міністром освіти і науки України.
Викликом року стали результати PISA-2022 (оприлюднені 5 грудня) — міжнародного дослідження якості освіти, яке оцінює здатності 15-річних підлітків застосовувати знання й уміння з кількох навчальних дисциплін у реальних життєвих контекстах.
Уроками року назвали два: 15 березня 2023 року в прямому ефірі єдиного телевізійного марафону відбувся Всеукраїнський урок із профорієнтації за участю провідних українських роботодавців. 1 вересня пройшов Всеукраїнський урок з ментального здоров’я для всіх учнів закладів загальної середньої освіти в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», яку ініціювала перша леді України Олена Зеленська. До речі, уже 6 вересня Зеленська на третьому Саміті перших леді та джентльменів згадала про ментальний стан нації, яка вважає депресію чимось несерйозним, процитувавши пісню найпопулярнішої торік в Україні інтернет-співачки Klavdia Petrivna: «лікар каже, що це депресія, мама каже, що я лінива».
Результат року — українські освітні хаби вже в 10 країнах світу для підтримки жінок і дітей, які наразі вимушено перебувають за кордоном через повномасштабну війну.
Титул року — український учитель Артур Пройдаков увійшов до десятки найкращих чителів світової премії Global Teacher Prize 2023.
Проєкт року — екосистема з надолуження освітніх втрат на основі штучного інтелекту, яка дає змогу учням виявити, які саме теми зі шкільних предметів потребують надолуження.
Перспектив року нарахували дві — 1) інноваційний освітній застосунок «Мрія» — унікальний цифровий проєкт, який допоможе розкрити потенціал і таланти дитини; 2) глобальна інноваційна візія, яка окреслює ключові напрями розвитку країни у внутрішньо- та зовнішньополітичному контекстах. Глобальна інноваційна візія містить три розділи й план дій: «Екосистема інновацій», «Підтримка екосистеми інновацій» і «Розвиток пріоритетних галузей». Її представив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Ініціатива року — «Стаємо сильнішими разом!», яка спрямована на вчителів, керівників закладів освіти, шкільних психологів, батьків, голів територіальних громад, працівників органів управління освітою громад, а насамперед — на українську дитину.
Інновація року — штучний інтелект (ШІ). Відбулося масштабне соціологічне дослідження серед школярів 8–11 класів «Штучний інтелект у загальній середній освіті». Запроваджено курс підвищення кваліфікації для освітян «Штучний інтелект в освіті», який уже успішно завершили понад 30 000 педагогів шкіл, професійно-технічних училищ та університетів.
Можливість року — Національна екосистема вивчення та тестування рівня володіння англійської мови. Платформа з вивчення польської мови для українців, яка отримала офіційний гриф Міністерства освіти і науки України для використання в закладах освіти.
Найважливіші в переліку — перші дві номінації. Так, Оксен Лісовий поки що запам’ятався тим, що мав прекрасного батька-дисидента і має прекрасну бороду, а ще тим, що після звинувачень у плагіаті відмовився від свого наукового ступеня кандидата наук, не дочекавшись, поки дисертацію перевірить Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. За звітний рік Лісовий ще встиг виголосити багато гучних заяв про «підвищення оплати праці», «повну трансформацію шкільного простору», «цифровізацію та моніторинг якості освіти» тощо, але поки що це лишається нереалізованими заявами, тоді як його Міністерство продовжує традиційно, як і в попередні роки за інших міністрів, множити кількість не завжди адекватних наказів і постанов, лише збільшуючи паперову тяганину вчителям і викладачам. Зрозуміло, керувати освітою під час війни — непростий виклик, ще й маючи орієнтовно 400 тисяч українських школярів за кордоном, але хотілося б чіткіше сформульованих і найголовніше дієвих реформ, а не хаотичної боротьби то із заочною освітою, то з експертами МОН. Утім, як порівняти з попереднім очільником міністерства — Сергієм Шкарлетом, — ситуація з Оксеном Лісовим однозначно краща, хоч 2024 рік покаже, чи зможе новий міністр зі своєю командою таки кардинально змінити неповоротку пострадянську освітню систему, чи все знову завершиться епізодичними новаціями, які лише ускладнюють життя педагогам.
Читайте також: Освіта під прицілом
Що ж до результатів PISA-2022, то про них уже висловилися багато експертів, які продовжують застерігати, що без суттєвих змін в освіті далі все тільки гіршатиме. І хоч, зважаючи на проблеми з освітнім процесом останніх кількох років через пандемію і війну, можна було передбачити доволі невтішні результати, та все виявилося навіть сумніше: 36 % українських учнів не мають навіть базового рівня знань із математики, 26 % не досягли базового рівня із читання і стільки ж — з природничих наук. Інакше кажучи, кожен четвертий учень не має базових знань із названих дисциплін. У загальному рейтингу, де є 79 країн, Україна посідає такі позиції: з читання — 37–42; з математики — 41–46, з природничих наук — 35–42. Про що це свідчить? Принаймні про те, що криза нашої освіти наочно підтвердилася. А також про те, що від весни 2020 року, коли всі навчальні заклади в Україні перейшли на дистанційне навчання, ми так і не змогли адаптувати до нього ні вчителів, ні учнів, і поки що всі намагання виявилися малоефективними.
Безпосередньо залежна від дистанційної освіти цифровізація та залучення інструментів ШІ — це глобальний тренд, який, щоправда, у наших реаліях загрожує перетворитися на технологію для написання робіт, яку можуть використовувати несумлінні школярі й студенти, а також лише додатково обтяжить учителів, попри заяви про пов’язане із цим спрощення їхнього життя. Власне, навіть ініціатива з вивчення іноземних мов може лишитися тільки добрими намірами, поки не буде розв’язана проблема того, як педагогові знайти вільний від основного навантаження час на самоосвіту. Бо ж не варто забувати, що освіта — це не лише створення сприятливих умов для учнів, а й забезпечення комфортної і продуктивної атмосфери для вчителів.
Серед незгаданих, але, вочевидь, значущих подій в освіті України — це вже другий рік популярний тренд на вищу освіту як лазівку від мобілізації, з яким поки що складно боротися, не змінивши законодавство. І, звичайно, не можна не враховувати, що вже війна накладає свій відбиток на всі процеси в країні, трансформуючи й освітню систему. Утім, наші освітяни давно є прихильниками стоїцизму щодо міністерських планів, заспокоюючи себе принципом «аби не гірше», а тому є надія, що і цей рік українська освіта витримає та переживе і несприятливі суспільні негаразди, і бурхливу діяльність нового Міністерства. Бо ж, як не прикро, освіта, як й інші культурні сфери, тримається не завдяки спільноті однодумців чи продуманій керівній системі, а завдяки ентузіастам своєї справи в містечках і селах, які змушені постійно адаптуватися до мінливої державної політики в освітній галузі. Так і провідні події в освіті 2023-го якраз засвідчують передусім силу натхненних індивідів, а не те, що за всім цим стоїть сильне Міністерство і загалом держава, яка розуміє, що діти — це наше майбутнє.