З початком повномасштабної війни найбільшою проблемою української освіти став доступ до неї. Росія прицільно нищить освітню інфраструктуру, бо розуміє, що освіта формує майбутнє країни. Сьогодні в Україні знищена кожна десята школа. Понад 1000 закладів освіти зруйновані або пошкоджені так сильно, що не підлягають відновленню. Майже 20 % дітей не мають нині можливості навчатися наживо в школах чи бодай у гібридному форматі. З початком навчального року з 13 тисяч шкіл близько 2,5 тисячі працюють тільки в дистанційному форматі, а це майже 20 %.
Результати досліджень показали, що дистанційне навчання має меншу ефективність, а для багатьох учнів це вже четвертий рік онлайн-навчання. За даними Міністерства освіти і науки України, станом на лютий 2023 року майже 1 мільйон 600 тисяч школярів навчались онлайн. Якість знань погіршується також через часті повітряні тривоги, вимкнення світла та поганий зв’язок. Нестача освітніх навичок і відсутність соціалізації серед школярів сьогодні вплинуть на економіку України в майбутньому. Українському суспільству варто боротися за рівні освітні можливості для дітей навіть під час війни. Найважче це робити в прифронтових регіонах.
7 липня 2023 року Рада оборони Харківщини ухвалила рішення, що для початку офлайн-навчання заклад освіти повинен мати спеціалізоване укриття. Нині 126 зі 184 закладів обладнані лише найпростішими укриттями, і через малий проміжок часу між оголошенням повітряної тривоги й самим атаками Росії на Харків повернути дітей до навчання у звичайних школах неможливо.
Міський голова запропонував створити метрошколу на території метрополітену. Відкриття відбулось у вересні 2023 року. На п’яти станціях метро приміщення переобладнали під шкільні класи. Нині в метрошколі 75 класів, що дало змогу перевести 1404 учнів у формат гібридного навчання: діти мають два-три дні на тиждень уроків наживо, а в інші дні займаються з тими самими викладачами онлайн.
Дітей у метрошколу підвозять автобусами в супроводі патрульної поліції, так само забирають після занять. У кожному класі з дітьми працюють три фахівці: учитель, тьютор і психолог, а на станції є додаткові медичні працівники.
«Найвразливішою категорією є першокласники, бо ці діти не відвідували дитячого садочка через пандемію коронавірусу та війну, не можуть самостійно засвоювати матеріал і не мають попередньої соціалізації. Тому найбільше місць у метрошколі виділили першокласникам: 512 дітей, що складає приблизно 11 % першокласників Харкова», — розповів у коментарі Тижню заступник директора департаменту освіти Харківської міської ради Валерій Шепель.
Загалом у Харкові разом з батьками нині перебуває близько 52 тисяч учнів, але все більше сімей повертається до міста. Метрошкола закриває потреби близько 2 % учнів. Мер Харкова Ігор Терехов анонсував проєкт підземних шкіл. Вони будуть працювати у дві зміни та зможуть прийняти одночасно 450 учнів. Першу підземну школу почали будувати в Індустріальному районі. Будівництво планують завершити до нового року, щоб з початку року більше школярів могли навчатися наживо. У майбутньому підземні школи побудують майже в кожному з дев’яти районів Харкова.
Читайте також: Шанс на оздоровлення української академічної сфери
Схожі проєкти реалізовують і в Харківській області. Укриття, що стане освітнім простором для 500 школярів, будують у селищі Коротич. Проєкт відповідає всім нормам безпеки й, за словами голови облдержадміністрації Олега Синєгубова, здатний витримати пряме влучання ракети С-300.
«Варто відновлювати очне навчання на звільнених територіях, що не обстрілюються. Треба розглядати різні варіанти, зокрема тимчасові. Краще зробити освітні простори в укриттях, де діти навчатимуться хоча б по декілька годин на тиждень, ніж не зробити нічого й залишити повний онлайн-формат навчання», — каже в коментарі Тижню Ганна Новосад, співзасновниця фонду savED та міністерка освіти і науки України 2019–2020 років.
Фонд savED працює над відновленням освітнього процесу на Миколаївщині, Чернігівщині, Харківщині, Київщині, Дніпропетровщині та Житомирщині. Команда фонду створює нові освітні простори, обладнує укриття, відбудовує школи, переобладнує приміщення під освітні потреби, а тепер ще й будує модульні школи.
Мультифункціональний освітній центр у Городнянському ліцеї № 2, до та після ремонту та облаштування фондом savED за підтримки AWO International та Aktion Deutschland Hilft
«Ми працюємо у 12 населених пунктах Миколаївщини. Це все маленькі села, у яких не залишилося шкіл. На рівні держави пріоритет завжди віддається більшим закладам освіти. Але діти в невеликих громадах потребують доступу до освіти. Тому для таких населених пунктів у співпраці з американськими партнерами ми створюємо модульні школи. Цього року плануємо побудувати перші десять. Також переобладнуємо доступні приміщення. Розглядаємо будь-які варіанти, що надасть громада: будинок культури, комунальні заклади», — розповідає Новосад про досвід роботи фонду на Миколаївщині.
У Червоній Долині, де без доступу до освіти лишилося 180 дітей, фонд переобладнує під школу будинок культури. Ще в одному з населених пунктів роблять школу в амбулаторії. У Снігурівці, де із чотирьох шкіл більш-менш вціліла залишилася одна, роблять величезний освітній простір в укритті. Фактично це буде підземна школа на 2000 квадратних метрів.
Модульні школи — не те саме, що тимчасові вагончики, де живуть будівельні бригади, пояснюють у фонді. У співпраці з американською організацією IREX вони створять надійні конструкції для повноцінної освітньої інфраструктури. Перші десять модульних шкіл з’являться на Миколаївщині, Харківщині та Чернігівщині. Також планують зробити модульну школу в Богданівці під Києвом, де досі немає ніякої освітньої інфраструктури, крім переобладнаного торік під школу будинку культури. Однак туди вміщаються тільки діти початкової школи, а решта сидить удома.
Нині команда savED на фінальній стадії узгодження проєкту й далі вибиратиме конкретні громади, де побудують модульні школи. IREX їх установить, а фонд savED організує освітній процес. Працівники фонду допомагатимуть закладам заповнювати прогалини в програмі, наздоганяти пропущене, створювати позашкільні події для дітей, впроваджувати програми підтримки для вчителів. Фонд працює над обладнанням багатьох укриттів, що використовуватимуться як великі освітні простори. У Миколаєві, де навчання проходить онлайн через велику загрозу прицільних обстрілів шкіл, це єдина можливість дітям навчатися наживо хоча б кілька годин на день.
Із самим фактом наявності укриттів також багато проблем.
«У багатьох містах, як, наприклад, у Миколаєві, підвальні приміщення, які можна ремонтувати, уже закінчуються. Нові треба копати з нуля. Єдиний такий проєкт, про який мені відомо, зробили під школою в Бородянці, і це коштувало мільйон євро. Це величезні гроші, які навряд чи потягне держбюджет, тому тут має бути співпраця з міжнародними партнерами», — розповідає Новосад.
2023 року з держбюджету для облаштування укриттів виділили лише мільярд гривень. Для нинішніх потреб України це доволі незначна сума. На наступний рік у проєкті державного бюджету закладено 2,5 мільярда гривень, але він ще не затверджений.
На прикордонних територіях Чернігівщини та Київщини створюватимуть підземні освітні центри. У 20-кілометровій зоні навчання можливе лише в укриттях. Але все залежить від регіону. Наприклад, Київщина, що ближче до самого Києва, обстрілюється, як і всі міста України, ракетами. Але завдяки кращому забезпеченню ППО ризик пошкоджень там значно менший і можна проводити відновлювальні роботи, а також будувати школи з нуля. Тут також допомагають іноземні фонди. Наприклад, напередодні навчального 2023/2024 навчального року завдяки гуманітарній організації Save the Children удалося провести ремонт укриття Бородянського академічного ліцею № 1. Це дасть змогу організувати одночасне очне навчання всіх його учнів.
Читайте також: «У 20 років треба мати квартиру, дитину, автомобіль…» Як впоратися із медіатиском на молодь у соціальних мережах
Складніша ситуація на Чернігівщині. У регіоні постраждали невеликі громади, на відбудову яких у бюджеті не вистачає коштів. У своєму проєкті «До школи знов» фонд savED збирає 18,3 мільйона гривень для обладнання укриттів у школах саме цього регіону.
«З міжнародного досвіду, який міг би стати в пригоді в Україні, я б виділила ідею чартерних шкіл, що популярні в США. Такі школи є комунальними закладами освіти, але управляє ними не місцева влада. Натомість ними можуть керувати громадські організації, університети, благодійні фонди тощо. Коли в Америці був ураган Катріна, то більшість шкіл стали чартерними, що допомогло швидко їх відновити. Ці зміни показали значно вищу якість управління закладами освіти», — розповідає Ганна Новосад.
Мультифункціональний освітній центр у Анисівському ліцеї ім. І.Я.Франка, до та після (фото AWO International / Larin Andrii) ремонту та облаштування фондом savED за підтримки AWO International та Aktion Deutschland Hilft
З огляду на те, скільки шкіл в Україні нині зруйновано, ця ідея видається доречною. Особливо корисним цей досвід може бути в майбутньому на звільнених територіях, що довго перебували під окупацією. Імовірно, освітня інфраструктура там знищена, розірваний або спотворений освітній процес. Окрім відновлення інфраструктури, треба проаналізувати освітні втрати, адаптувати програми, будувати колективи з нуля. Ми не можемо просто відбудувати школу й сказати, що продовжуємо з того місця, на якому зупинилися 23 лютого. А маючи потужне громадянське суспільство, яке б могло перейняти частину повноважень і зробити значно ефективнішим управління закладами освіти, такий міжнародний досвід був би дуже цінним.
Матеріал опубліковано у спільному спецпроєкті “Українського тижня” та Школи журналістики та комунікацій УКУ. Повну електронну версію спецвипуску можна переглянути за посиланням.