Історію вашого переїзду до США та запрошення на роботу в Facebook можна назвати подарунком долі, яким ви успішно скористались. Проте таких випадків доволі мало, адже переважно основною причиною міграції молодих українців, і не тільки молодих, стає вимушена трудова міграція. Скажіть, чи багато зараз у вашому оточенні української молоді і якими були їхні причини для еміграції? Чи діляться вони з вами цим досвідом?
— Моє оточення дуже схоже на мене, тож і історії людей, із якими я спілкуюся, схожі на мою. У якомусь сенсі я теж трудовий мігрант, адже приїхав працювати і досягати кар’єрного зростання і результатів у США. Але для більшості інших трудових мігрантів це вимушене рішення, тобто у них немає іншого вибору. Проте для мене і моїх знайомих це було особисте рішення. Ми самі вибираємо, що нам цікаво і де ми хочемо розвиватися. Наприклад, я приїхав до Facebook. Подібні історії і в моїх друзів та знайомих. Це здібні молоді люди, які на початку свого кар’єрного шляху показують дуже класні результати і великий потенціал, і за такими людьми «полюють» компанії всього світу. Саме вони і є ідеальними кандидатами. Моє ставлення до цього питання таке: ці можливості мають бути. Кожен має розуміти, що в нього є такий шанс. Якщо ти інвестуєш у себе, вчишся, працюєш над собою, ти отримаєш такі можливості, а далі вибір за тобою.
Яке з об’єднань українців за кордоном ви вважаєте найефективнішим? Які з них здатні згуртувати українську молодь?
— Не хотілось би робити якогось рейтингу. Є ті організації, з якими працюю і яких підтримую я сам, для когось іншого цей список інший. Більше того, для кожної вікової категорії вони різні — і це нормально, так має бути. У США саме українських організацій сотні. Я хотів би наголосити: неважливо, які з них найефективніші — головне, що їх багато, і що більше, то краще, адже люди гуртуються задля доброї цілі. Роботи дуже багато, тому кожен зможе зайняти свою нішу, де буде корисним.
Ви згадали про організацію Nova Ukraine. У чому її головна місія, та чому для вас настільки важливо підтримувати Україну?
— Передовсім хочу зауважити, що Nova Ukraine — це не політична і не релігійна організація. Наші основні напрями діяльності — поширення інформації про Україну, тобто культурна дипломатія; підтримка вразливих верств населення — гуманітарна допомога; а також сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, і це важливий момент. Адже сильна країна і сильне суспільство може бути лише тоді, коли громадяни відчувають свою важливість і роблять все, щоб розвивати країну. Якщо говорити про сприяння розвитку громадянського суспільства, то ми відводимо велику роль у цьому процесі освіті. Тож саме в освітній сфері в нас найбільше проєктів.
Чесно кажучи, важко відповісти на це питання, бо для мене ці речі очевидні. Хтось може відчувати себе українцем за межами України, а хтось і в Україні не визнає, що він українець. Проте в кожного є право на самоідентифікацію, і я ідентифікую себе як українець, бо я ним і є. У мене тут родина, друзі, тому я завжди буду пов’язаний із Україною, незважаючи на те, де я географічно перебуваю. Також для мене важливо, щоб моя країна розвивалася, була міцною. Саме тому вважаю, що допомагати своїй країні — це просто нормально, тут немає нічого дивного!
Читайте також: Заробітчани. Велике повернення
Як саме відбувається відбір проєктів, за які береться Nova Ukraine?
— Це відбувається у різний спосіб. Перше, що ми перевіряємо — чи відповідає цей проєкт нашому статуту і напрямкам діяльності. Наприклад, ми не братимемося за політичні проєкти і не підтримуватимемо жодну політичну силу, тому що це наш вибір як організації. Оскільки ми розпоряджаємося не власними коштами, а коштами благодійників, то наступний крок — це перевірка людини, яка пропонує проєкт, на предмет того, чи можна їй довіряти. Ми не можемо дозволити собі хоча б одного проєкту, малого чи великого, який не буде прозорим фінансово, чи співпраці з людиною, яка згодом просто зникне. Через це ми працюємо лише з тими людьми, яким довіряємо на 100%. Це можуть бути наші особисті знайомі або ж ті, кого порекомендували наші активні волонтери чи люди, з якими ми вже співпрацювали.
Як ви оцінюєте молодіжне бізнес-середовище в Україні? Наскільки воно здатне сформувати нове покоління українців, які не матимуть бажання виїжджати за кордон як трудові мігранти?
— Складно говорити про бізнес-середовище в Україні, адже я не робив тут бізнесу. Проте як споживач можу сказати, що протягом останніх п’яти років спостерігаю значне збільшення кількості представників малого бізнесу. Це відкриття кав’ярень, ресторанів, різних магазинів. І це хороший сигнал, адже щось змінюється: люди не бояться, а намагаються розвивати якісь свої ідеї. Хоча, на жаль, досі є прогалини в правовій системі. В мене поки немає причин вважати, що люди почуваються більш захищено, ніж раніше. Сподіваюся, що це скоро зміниться.
Читайте також: Як впливає на Україну трудова міграція
Проте варто зазначити, що сфера ІТ в Україні нині активно розвивається. Тому айтішникам вже не потрібно виїжджати за кордон. А ті, хто таки виїжджають, роблять свій особистий вибір, напевно, на користь того, щоб побачити щось нове, отримати певний досвід чи пожити в чужій країні. Але все-таки айтішник може дозволити собі працювати і дуже добре жити в Україні. Тобто ми маємо категорію людей, для яких міграція не вимушена, а добровільна.
Вже 11 років ви є успішним молодим українським мігрантом. Чи розглядаєте ви можливість повернення до України для втілення ваших волонтерських проєктів та покращення розвитку IT-сфери тут?
— Звичайно, розглядаю! З точки зору волонтерських проєктів не впевнений, адже волонтерський рух в Україні є дуже потужним, хоч із дуже невеликою кількістю ресурсів. Навіть тим ресурсом, який є у Nova Ukraine, ми можемо підтримувати те, що роблять тут. Я розумію, що волонтерам в Україні справді дуже складно, і при цьому вони роблять надзвичайні речі, тому мені навпаки хотілось би повчитись у них. Важливо, що все, що ми робимо і на чому фокусується Nova Ukraine, реалізовується в Україні. Відповідно, без волонтерів тут наша робота просто не мала б значення, адже усі вони відбуваються завдяки їхній самовідданій праці. А щодо створення бізнесу чи передання досвіду — так, над цим я теж міркую. До карантинного періоду я часто приїжджав до України. Періодично розглядаю такі можливості і є відкритим до них.