Після майже двох років повномасштабної війни російські власники зберігають значну присутність на українському ринку. Чому нам не вдається швидко позбутися їхнього впливу?
Економічна окупація
Україна перебуває у стані конвенційної війни з Росією від лютого 2014 року, яка в лютому 2022-го стала повномасштабною. Утім, фактично від першого ж дня відновлення нашої незалежності в 1991 році Московія воювала з нами іншими способами, передусім — економічно.
Ідеться не лише про так звані «газові війни» і намагання примусити Україну до потрібних Москві дій, зважаючи на нашу багаторічну залежність від російських енергоносіїв.
Одним із головних інструментів впливу росіяни завжди вбачали захоплення різних галузей української економіки через володіння великими промисловими підприємствами, банками тощо. Сьогодні ж Україна тільки починає процес очищення від бізнес-впливу окупанта.
Улітку 2023 року на платформі VKURSI проведено дослідження й виявлено, що в Україні продовжують працювати понад 20 тисяч компаній, прямо пов’язаних з Росією. Порівняно з лютим 2022 року ця кількість зменшилася лише на 12,5 %, а доходи таких компаній від діяльності в України за період великої війни сягнули 23 млрд грн.
Одним із найбільших власників активів в Україні досі залишається Михайло Фрідман — наближений до Владіміра Путіна російський олігарх, співвласник і голова наглядової ради директорів консорціуму «Альфа-груп», уродженець Львова. Ще 2018 року його внесли до так званого списку путіна міністерства фінансів США — переліку понад 200 наближених до російського президента олігархів, щодо яких можуть бути запроваджені санкції. А 28 лютого 2022 року Фрідман став одним з тих, хто потрапив під перші значні санкції Європейського Союзу, через які він частково втратив контроль над своїми українськими активами.
Наприкінці 2023 року уряд зміг позбавити Фрідмана частини його власності, спочатку заарештувавши акції виробника «Моршинської» IDS Group Ukraine, а потім націоналізувавши «Сенс Банк». Для останнього навіть довелося ухвалювати окремий закон з формулюванням «про виведення з ринку системних банків з підсанкційними власниками».
Історія «Київстару»
Нині в руках олігарха формально залишається один великий український актив — найбільший на ринку оператор мобільного зв’язку «Київстар», абонентами якого є приблизно 24 мільйони українців. Про потребу його націоналізації мовилося від самого початку повномасштабного вторгнення, однак кібератака 12 грудня поставила цю проблему на порядок денний особливо гостро.
На відміну від згаданих активів Фрідмана, націоналізація «Київстару» є набагато складнішою процедурою через особливості структури його власності. Сама компанія була створена далекого 1994 року, а з «Альфа-груп» стала пов’язаною у 2002-му. Отже, Фрідман об’єднав найбільших на той час операторів України («Київстар») і Росії («Вимпелком», власника Beeline). Остаточно структура власності оператора встановилася до 2019 року: Фрідман і його партнери володіють 47,9 % акцій через нідерландську компанію Veon Holdings BV, а решта корпоративних прав перебувають в обігу на фондових біржах NASDAQ та Euronext.
У лютому 2022 року акції Фрідмана та його партнерів були заморожені без права розпорядження й отримання дивідендів. Через санкції вони не можуть продати своїх акцій, але після завершення війни ситуація, імовірно, зміниться. Тепер керівництво «Київстару» запевняє, що Фрідман і росіяни не мають ніякого впливу на діяльність компанії. Зокрема, колишній керівник оператора Петро Чернишов нещодавно заявляв в інтерв’ю для «Радіо Свобода», що інформація про вплив Фрідмана є абсолютно некоректною, хоча водночас він не заперечив, що за атакою стоять саме росіяни. У тому самому матеріалі наведено слова експерта з кібербезпеки Костянтина Корсуна, який визнав, що «не можна повністю відкидати версію імовірного російського сліду, причетності кремлівських олігархів» до подій з «Київстаром».
Проблеми з націоналізацією
Значною перешкодою на шляху до націоналізації оператора є міжнародне законодавство. Україна — підписант двосторонньої угоди з урядом Нідерландів про взаємний захист інвестицій, що забороняє експропріацію активів. Винятком є випадки, коли експропріація відбувається згідно з правовою процедурою для захисту публічного інтересу на недискримінаційній основі із забезпеченням компенсації вартості активу.
Отже, Україна не може націоналізувати корпоративні права, що належать нідерландській Veon Holdings, не порушивши міжнародної угоди. Якщо ж вона це зробить, то зазнає значної репутаційної шкоди, що нині небажано, зважаючи на нещодавні ускладнення з отриманням допомоги від ЄС.
Із «Сенс Банком» було простіше, тому що його власником була компанія з Кіпру, з яким Україна не підписувала договорів про захист інвестицій. Але навіть тоді нам доводилося ухвалювати спеціальний закон. За словами аналітикині Київської школи економіки, членки санкційної групи Єрмака — Макфола Анни Власюк, проблему можна розв’язати, якщо звернутися до органів ЄС, які мають ухвалити акти про відчуження акцій власників, що перебувають під дією санкцій. Однак це надзвичайно складна й тривала процедура.
Важка, але потрібна боротьба
Нехай ми не можемо однозначно стверджувати, що хакерська атака на «Київстар» пов’язана з наявністю росіян у структурі власності компанії, така ситуація зумовлює дві великі групи ризиків:
- великий мобільний оператор володіє величезною базою даних з інформацією про десятки мільйонів українців. Звісно, компанія має розвинену службу кібербезпеки й була здатна відбивати напади хакерів упродовж майже двох років, але потенційно витік даних є можливим;
- навіть якщо зараз Фрідман й інші підсанкційні росіяни не можуть розпоряджатися своїми акціями, після завершення війни вони мають шанси повернути свою власність. Поки є така можливість, нам треба очищувати національну економіку, щоб запобігти російським впливам у майбутньому.
Боротьба з російським бізнесом в Україні — болісний і тривалий процес, якщо це відбувається в межах правового поля. Наприклад, у липні 2023 року вдалося арештувати активи компанії VS Energy, яка володіє кількома українськими обленерго. Тобто її бенефіціари, серед яких російські олігархи Дєріпаска, Ґінер і брати Ротенбєрґі, продовжували отримувати вигоду на тлі масштабних обстрілів нашої енергетичної системи. Сподіваємося, що український уряд набуває потрібного досвіду й надалі зможе набагато швидше очищати українську економіку від бізнесу країни-агресора.