Особливий привілей

Світ
21 Лютого 2016, 11:52

Якби Британія прислухалася до слів Ґраучо Маркса «ніколи не вступай до клубу, куди тебе дуже припрошують», вона вже готувалася б до виходу з Європейського Союзу. «Переговори про перегляд» членства Сполученого Королівства в ЄС, яких домагався британський прем’єр Девід Кемерон, стали для останнього хитрим прийомом стримування власної ж таки Консервативної партії. Але й партнерів Лондона по Євросоюзу вони принаймні змусили прийняти той факт, що нестерпних острів’ян таки краще мати серед членів родини. ЄС, як написав ексцентричний німецький таблоїд Bild, «духовно збідніє» в разі виходу Британії (хоча цю фразу можна розтлумачити і як благання німців не залишати їх наодинці із французами та італійцями).

Так Bild відреагував на проект угоди з Лондоном, який голова Європейської ради Дональд Туск розіслав 2 лютого урядам держав — членів ЄС. У планах Кемерона зробити так, щоб проект Туска на саміті лідерів ЄС 18–19 лютого трансформувався в угоду, а відтак винести питання про членство Британії на референдум, який, швидше за все, відбудеться в червні. За цей час на документ чекає багато критики. Поляки, і не тільки вони, нарікають на «право стоп-крана»: воно дозволяє Британії обмежувати соціальні виплати робітникам-іммігрантам із ЄС. Франція підозріло дивиться на передбачені угодою умови недискримінації для країн, які не належать до єврозони. А голова Європейського парламенту Мартін Шульц нещодавно попередив під час виступу в Лондоні, що Британія доходить до крайнощів у випробовуванні терпцю Європи. Він та його колеги-європарламентарії можуть загальмувати закони, необхідні для імплементації певних частин угоди. Навіть Туск визнає, що ситуація «непевна».

Читайте також: ЄС: шви розходяться

Але загалом, хоча Кемерону на батьківщині за цей проект дісталося добряче, у Європі, схоже, все пройде добре. Охочих ув’язуватись у конфронтацію зараз не дуже помітно; навіть поляки настроєні не так войовничо, як від них очікували. Колеги-прем’єри Кемерона вирішили, що потрібно чимось його задобрити, аби він переконав власних виборців залишитись у ЄС. А той, своєю чергою, домігся кількох перемог, які багато його співвітчизників вважали для нього непосильними (хоч революційною зміною умов членства Британії в Союзі, яку Кемерон обіцяв колись, їх і не назвеш).

На тлі безпекових загроз, анемічності єврозони та міграційної кризи втрата Британії бачиться катастрофою, якої будь-що треба уникнути

Таким успіхом прем’єр завдячує низці проблем, які звалилися на Європу. На тлі безпекових загроз, анемічності єврозони та найбільшої в історії ЄС міграційної кризи питання Британії бачиться напрочуд легким для вирішення, а втрата економічного й зовнішньополітичного великоваговика — катастрофою, якої будь-що треба уникнути. До того ж Кемерон постійно скорочував перелік своїх вимог. А невтішна перспектива провести не один рік у болючих перемовинах про умови виходу з ЄС (якщо Британія за це проголосує) йому, схоже, не зашкодила. За словами одного європейського політика, коли все інше розвалюється, щонайменше перемовини з Британією дають шанс бодай на якийсь успіх.

Що ж буде в цьому випадку з рештою Європи? Туск дуже боявся, що перемовини підштовхнуть інші країни й собі домагатися особливих умов членства в ЄС. Наприклад, поляків — вимагати винятку із правил щодо захисту довкілля, а країни периферії — певних фіскальних пільг. Переговорники настільки цим переймалися, що відкрито попередили деякі держави: ніяких коників на період діалогу.

І ті здебільшого, за винятком каталонського президента-опортуніста (який міркував собі, що може скористатися гнучкістю ЄС стосовно британців і домогтися незалежності від Іспанії), послухалися. Та й найбільш дискусійні елементи Тускової угоди, схоже, були прописані так, щоб запобігти подібним витівкам. Значна частина цього пакета містить роз’яснення чинного законодавства, що мають заспокоїти британців, не порушуючи при цьому процедури функціонування ЄС (або договорів, на яких він ґрунтується). Наприклад, Кемерон може похвалитися «червоною карткою», яка дає змогу національним парламентам, маючи 55% голосів, блокувати закони, прий­няті ЄС. Але власне через цей поріг якщо нею і користуватимуться, то рідко.

Читайте також: Думки про майбутнє

Найцікавіше, що закон, який задовольнить вимогу Кемерона відмовляти мігрантам у трудових пільгах протягом перших чотирьох років роботи в Британії, пропишуть так, щоб обмежити його застосування в інших країнах Європи. А Європейська комісія, яка розробить проект закону, щойно угоду зі Сполученим Королівством буде укладено, заявила навіть, що воно відповідає всім критеріям для реалізації «права стоп-крана» ще до того, як уточнила, які ж саме критерії маються на увазі. На Даунінг-стрит не втерпіли, щоб не похвалитися цією поступкою ще до її офіційного оголошення.

Тоді всі й собі захочуть

Отже, із круглого таки зробили квадратне. Кемерон, певно, доможеться варіанта угоди, який припаде до вподоби виборцям Британії. Якщо в період проведення референдуму не відбудеться жодних серйозних інцидентів, то решта ЄС зможе викреслити одну кризу зі свого списку, не зазнавши фатальних втрат у процесі. Невже на європейську дипломатію справді чекає такий рідкісний тріумф?

Не зовсім. За словами Кемерона, інші країни теж можуть здобути вигоду від перегляду умов членства Британії, але насправді це стосується одиниць. Крім правила, що дасть змогу державам виплачувати менше допомоги на дітей батькам, у котрих вони перебувають за кордоном (ним може скористатися Німеччина, яка притягує трудових мігрантів наче магнітом), більшості країн ЄС байдуже до обговорених Кемероном положень. Реально це угода для задоволення вимог Сполученого Королівства.

Читайте також: Французький політолог: "Давоський форум став своєрідним Канським фестивалем для керівнків глобального рівня"

І саме в цьому, ймовірно, основна проблема. Пакет змін, розроблений для удосконалення всього механізму, може сприйматись як одноразова акція. А особливі умови для британців — це вже прецедент. Відтак вендету фіскальним обмеженням, що накладені Пактом про стабільність і зростання, можуть оголосити італійці. Східноєвропейці, не виключено, вимагатимуть звільнення від квот на біженців. Особливі умови, які практикувалися раніше (як-от можливість непідписання Маастрихтського договору від 1992 року для Данії), не мали таких наслідків, але їх укладали в кращі часи. Сьогодні ЄС в облозі популістів, які тільки й чекають нагоди його розвалити, а спільні проекти на зразок Шенгенської зони взагалі на межі розпаду.

І все ж таки спочатку на дипломатичний танець свого прем’єр-міністра мають спокуситися британські виборці. Наразі, хоч як ЄС намагається показати, що хоче утримати їхню країну в своєму клубі, багато жителів Сполученого Королівства залишаються при своїй думці. Кемерон, тріумфально розмахуючи перемовинами про перегляд членства як трофеєм, не хоче слухатися Ґраучо. Але не факт, що його електорат думає так само.

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Автор:
The Economist