Сьогодні найпотужніші міжнародні мережі бронювання пропонують туристам 18 демократичних закладів розміщення у Києві, 10- у Львові, 4 – в Одесі, по 2 у Сімферополі та Кам’янці-Подільському, та по 1 у Харкові та Генічеську. Для порівняння у польському Кракові — 70 хостелів, у Празі — 72, 97 – у Будапешті. Втім будувати хостели «під Євро-2012», фінальна частина якого триватиме менше місяця, немає жодного сенсу — переконані у Всеукраїнській молодіжній хостел-асоціації. Наявна сьогодні кількість бюджетних засобів розміщення цілком задовольняє попит.
Ціни в столичних хостелах коливаються від $11 до $30, що цілком співмірно із «європейськими» прайсами. Номери «на двох» (twin або double) «розбирають» передовсім, і на травневі свята у більшості хостелів вам уже наприкінці березня не вдасться забронювати «двієчку». Натомість у будні низького сезону навіть за день-два до прибуття можна без проблем замовити кімнату на двох.
Хостели розраховані передовсім на іноземних туристів, звиклих до такого «формату» проживання: двоповерхові ліжка, спільні туалет, ванна та кухня. Вітчизняним мандрівникам призвичаїтися до нового формату складно. «Що ви нам нари пропонуєте!»- переповідає Тижню репліку одного із клієнтів адміністратор київського хостелу. Туристи із СНД воліють жити в орендованих квартирах або ж принаймні у кімнатах на двох осіб, якщо вже доля занесла до хостелу.
В добу інформаційного суспільства кожна мандрівка починається… вдома на дивані. Незалежно від напрямку подорожі, відправна точка одна — Google. Алан Сток, дизайнер відеоігор та досвідчений мандрівник із Манчестера, зізнається, що знайти пристойний хостел в українській столиці було не так просто. Спершу Алану бракувало інформації: «Не міг знайти в Інтернеті свіжих рекомендацій хороших хостелів в центрі міста. Ті відгуки, які читав, були такі єлейні, що, схоже, їх писали самі власники — я такому не довіряю! Коли, здається, зупинив свій вибір на одному із місць, не міг знайти контактів цього закладу, аби дізнатися подробиці та забронювати!». Контакти хостела, який обрав Алан, і дійсно не так просто знайти в мережі. Дізнатися прямий телефон можна тільки зателефонувавши до Всеукраїнської молодіжної хостел-асоціації — громадської організації, котра розвиває мережу хостелів в Україні за стандартами Міжнародної федерації молодіжних хостелів (IYHF), через яку, зокрема, можна здійснити бронювання. Президент Асоціації Роман Пономаренко не бачить необхідності для кожного хостела створювати свій сайт чи бодай сторінку : «Навіщо, якщо є асоціація? Без неї кожен заклад — всього лише один із хостелів, а так — член асоцації, ми можемо поручитися за рівень сервісу та безпеку». Антон Кирпатий (ім’я змінено)— власник одного із хостелів, член Асоціації. Відгуки про його заклад — одні із найкращих, проте пан Антон не бажає просувати свій хостел самостійно через мережу, а також коментувати будь-які питання від свого імені: «Робити сайт дуже дорого. Крім того, ми задоволені співпрацею із Асоціацією, вони займаються піаром. Так зручніше», – каже господар закладу.
Іншої думки Кора (ім’я змінено), киянка та активна дописувачка ресурсу tripadviser.com, знана як Cora_v. Кора спілкується із іноземцями, які збираються відвідати Україну, допомагає порадами та відповідає на запитання. «Вважаю, що хостелу не завадить мати свій веб-сайт або принаймні сторінку із обов’язковою англійською версією. Досвід підказує, що іноземці, особливо ті, що відвідують Україну вперше, заздалегідь задають багато питань аби хоч приблизно уявити, що на них очікує. Доводилось читати і про відсутність взагалі будь-якої реакції українських хостелів на намагання зв’язатися з ними», – ділиться своїми спостереженнями дівчина.
А от на сайті львівського хостелу LeoCity (що також є членом Асоціації) можна не тільки побачити фото кімнат та ознайомитися з прайсом, але також отримати детальний опис, як дістатися хостелу і побачити контакти закладу (телефони та е-мейл, на повідомлення якого менеджери оперативно реагують). Директорка LeoCity, Наталія Раврик переконана, що наявність сайту приваблює більше туристів і є дуже бажаною складовою для хостелу «європейського рівня». Столична журналістка Аліна Ціпокур планує цього літа відвідати Краків зі своїм піврічним сином. «Це наша перша поїздка із дитиною. До вибору помешкання ми поставилися дуже відповідально. Спочатку серед усіх наявних хостелів обирали ті, котрі мають сайт, а таких переважна більшість, і з якими можна зв’язатися безпосередньо, а не тільки зарезервувати через мережу бронювання. Потім листувалися із кількома і зрештою зупинили вибір на тому, що найбільш оперативно та повно відповідав на наші запитання, оскільки ми поспішаємо подати документи на оформлення візи», – доводить важливість «присутності в Інтернеті» молода мама.
Дизайнерці із Мінська Альоні Полунєєвій не надто пощастило із місцем проживання: «Загалом ми із чоловіком затяті мандрівники і не дуже вибагливі у побуті. Тим паче цей хостел нам рекомендували друзі, котрі зупинялися тут років 5 тому. Але з тих часів, мабуть, багато чого змінилося. Ліжка зустріли нас неймовірним скрипом, зі стін падала плитка, постільна білизна запрана до дірок… Ну і нарешті відсутність кондиціонера влітку не полегшила нашого відпочинку, тому тут ми ночували тільки перший день, далі переселилися у трохи дорожчий, але значно приємніший готель» – пише туристка у своєму блозі.
Загалом власники хостелів воліють уникати відповідей на запитання щодо адекватності умов: «А що ви хотіли за таку ціну? Оренда у центрі Києва доволі дорога. У нас умови такі ж, як у Європі. Хостели не передбачають розкошів», – відрізав Тижню господар одного із подібних закладів.
Фінансово-економічна криза породила чимало «нелегальних» хостелів. Власникам квадратних метрів в центрі столиці відкриття хостела здалося вигідною справою, адже під час кризи дорого продати чи здати в оренду приміщення стало не так просто. У результаті «бюджетні готелі» відкривали ті, хто не мав жодного досвіду в туристичному бізнесі та прагнув швидкого повернення інвестицій. Відповідно новоспечені «готельєри» часто заощаджували на якісних меблях, постільній білизні та ремонті. Деякі київські хостели обладнані вживаними і навіть зовсім старими меблями. В окремих таких закладах на базі колишніх гуртожитків сантехніку не змінювали ще з радянських часів.
В «гуртожитківський» хостел потрапила і Ксєнія Долініна із Санкт-Петербурга, яка відвідала Київ вперше цієї весни. «Загалом умовами в номері свого хостелу задоволена: зручно, два невеликі крісла…але якщо в кімнаті чисто, то коридори обшарпані, кухні немає як такої — тільки холодильник та мікрохвильовка. Зазвичай хостел обов’язково із кухнею. Тут збирається міжнародна тусівка, заради цієї атмосфери люди обирають такі заклади. В київському ж хостелі було неймовірно нудно. Пахло гуртожитком», – згадує мандрівниця і каже, що не порадила б своїм друзям зупинятися тут.
Алану поталанило — після подорожі столицею України враження у нього приємні: «Перш за все відзначу, що нам із товаришем пощастило із власником хостелу — він був дуже дружнім, домовився для нас про трансфер від аеропорту та показав хорошу їдальню неподалік помешкання».
А от Леонід Фішкіс, програміст із Москви, досі не може оговтатися від поїздки до Києва. Подружжя Фішкісів забронювало кімнату twin private через одну із міжнародних мереж бронювання, внесли передоплату, проте коли приїхали до хостелу, вільних кімнат не виявилося. Пан Фішкіс згадує, зокрема, і грубу лайку, яка лунала при клієнтові з вуст менеджера хостела. «Зрештою ми оселилися в іншому місці. Гроші нам повернули», – провадить пан Фішкіс – «Але це тільки початок історії. Я залишив відгук на сайті hostelworld.com про свій досвід. І що? Отримую електронного листа від менеджерів цього хостелу, у якому в доволі грубій формі ламаною англійською вони повідомляють про те, що вносять мене «у чорний список» відвідувачів і перераховують хостели, які їм належать і де я відтепер — небажаний гість. Я був шокований такою «гостинністю», – зізнається пан Фішкіс. Власниця хостелів, в одному з яких довелося побувати мандрівнику, коментувати Тижню цей випадок відмовилася.
Кора зазначає, що в умовах недостатньої інформації для попереднього планування поїздки, відсутності англомовних орієнтирів на місці, а також тотального не володіння нашими співвітчизниками принаймні базовою англійською від розпорядників помешкань часто очікують ще й допомоги або порад в якості путівника. Володіння англійською, до слова, навряд чи можна назвати найслабшим місцем персоналу українських хостелів. Принаймні в мережі туристи залишають переважно позитивні відгуки про stuff та налагодження комунікацій із мандрівниками.
Експерти з туризму невисоку якість обслуговування у вітчизняних хостелах пояснюють тим, що явище це поки нове, а до іноземного туриста місцеві оператори ринку загалом незвиклі. Якщо, приміром, у Єгипті частка доходів туристичної галузі у ВВП складає понад 10%, в Греції — понад 15%, то в Україні згідно з дослідженнями Всесвітньої ради подорожей та туризму рекреаційний бізнес створює лише 1,6% внутрішнього продукту, що набагато нижче за середній світовий показник (9,9%). «Тому у нас перед туристом ніхто не танцює. В інших країнах система обслуговування налагоджена, інфраструктура сприяє якісному відпочинку. А в нас сьогодні заселять мандрівника до убогої кімнати і не переймаються, чи він наступного разу приїде…» – ділиться з Тижнем своїми міркуваннями один із «готельєрів».
Наталія Раврик каже, що «непрофесійна» поведінка окремих господарів добряче нашкодила репутації хостелів в Україні: «Довелося навіть виключити кілька таких закладів із асоціації після скарг на якість обслуговування».
Проблем із сервісом у хостелах можна уникнути, закріпивши у законодавстві статус та поняття такого засобу розміщення, – запевняють гравці ринку – а також стандартизувавши набір послуг, які останній пропонує туристові. Власники «бюджетних готелів» чекають допомоги із владних кабінетів.
