Окружний Адміністративний Суд м.Києва зобов’язав Головне управління земельних ресурсів КМДА внести до Державного земельного кадастру дані про те, що землі в межах охоронної зони Софії Київської належать до земель історико-культурного призначення і є особливо цінними землями. Таке рішення прийняте 29 жовтня 2010 р. за позовом Київської міської організації ВГО «Громадська позиція».
Буфер охоронної зони Софії Київської
Про всяк випадок почнемо з азів. ЮНЕСКО має таку традицію – включати об’єкт у Список всесвітньої спадщини разом із територією, що його оточує. Тому визначення охоронної (буферної) зони пам’ятки – це не примхашанувальників старовини. Перш за все, це створення умов для повноцінного існування пам’ятки. Відомо, що пам’ятку можна знищити навіть не торкаючись її – достатньо змінити оточення навколо неї. І саме для збереження характеру цього середовища виникає необхідність встановлення меж цієї території, дотримання охоронного статусу та режимів її використання. Усе це робиться задля збереження історико-культурної цінності і художніх якостей архітектурного ансамблю та підкреслення його домінуючій ролі в центральній історичній частині міста. Лише таким чином можна досягти збереження своєрідності давнього містобудівного утворення.
Наведемо декілька прикладів: центр Кракова (площа 150га) має буферну зону 1,057 га, Акрополь в Афінах (3,04 га) – 117 га, центр Львова (120 га) – 2,441 га, Київ: Софія Київська з прилеглими монастирськими спорудами і Києво-Печерська Лавра, площею 29 га, має дві буферні зони – 220га, які невдовзі повинні бути об’єднані в одну додатковим включенням зони ландшафту правого берега Дніпра.
Унашому законодавстві чи то випадково, чи то спеціально, але буферна зона пам’ятки називається охоронною. Для фахівців такий стан речей проблеми не створює, хоча вартувало б Міністерству культури і туризму України потурбуватись про виправлення цього незначного недоліку, який дає шанс зловживати інвесторам, забудовникам та архітекторам, що їх обслуговують.
У цьому випадку дуже доречною буде цитата з інтерв’ю Яноша Віґа – відомого київського архітектора, що прославився готелем «Хаят» та скандальним елітним будинком «FrescoSofia», збудованими у буферній зоні Софії Київської. Віґ вважає, що «термін «буферна зона» видумали чиновники, які мають відношення до відомств охорони історичних пам’яток, щоб мати можливість збирати дань з тих, хто вирішив будувати в історичному центрі».
Але як би не хотіли деякі наші муніципальні та державні чиновники не помічати існування буферних (охоронних) зон навколо наших об’єктів Списку ЮНЕСКО, чи заробляти «дань» на інвесторах – все одно ці зони є. А зона навколо Софії Київської навіть має затверджені межі та режими використання. І держава – в особі голови Держслужби охорони культурної спадщини та Головного архітектора міста Києва – несе відповідальність за них, так само як і за збереження самого українського об’єкта «Київ: Софія Київська з прилеглими монастирськими спорудами і Києво-Печерська Лавра».
На жаль, адміністрації заповідників до цих пір ніяк не впливають на прийняття управлінських рішень у своїх буферних зонах, тобто їх в жоден спосіб жоден державний орган не інформує про землевідведення чи нове будівництво, реконструкцію чи знесення будинків. А вартувало б, оскільки це одна із рекомендацій моніторингової місії експертів ЮНЕСКО/ІКОМОС.
І зі статусом буферних зон у нас не все гаразд. Наприклад, охоронна зона Лаври до цього часу не має навіть розробленого основного документу «Охоронна зона Києво-Печерської лаври. Межі та режими».
А Національний заповідник «Софія Київська» подбав про створення такого важливого документу «Охоронна зона ансамблю споруд Софійського собору. Межі та режими», який був затверджений наказом Міністерства культури і туризму України ще наприкінці 2005 року і навіть узгоджений на міжнародному рівні – під час роботи 29-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в липні 2005 р. в м. Дурбан (ПАР). Київрада спромоглася врахувати його, щоправда лише через два роки, внісши зміни до «Правил забудови м.Києва».
Так, згідно із цими документами, до буферної зони Софії Київської належить територія в межах: Володимирська гірка, вул. Костьольна, майдан Незалежності, вул. Бориса Грінченка, вул. Прорізна, вул. Ярославів Вал (зовнішні схили), Львівська площа, схили Старокиївської гори. І її площа становить 111,81га.
Хто охороняє буферну зону?
Де-юре за буферні зони відповідають зараз двоє посадовців – Андрій Вінграновський як голова Держслужби охорони культурної спадщини України та Сергій Целовальник як головний архітектор міста Києва.
А де-факто,- справжніми охоронцями є місцеві мешканці. Саме вони волають про збереження історичного середовища навколо Софії. Так вони оберігають і свої дореволюційні будинки, які створюють це історичне середовище навколо Софії. Але ці будинки часто мають дерев’яні перекриття і охоронний статус пам’яток архітектури та містобудування, які наші чиновники легко можуть загубити в архівах за відповідних аргументів зі сторони забудовників. Тому справжні охоронці Києва об’єднуються в громадські організації чи самі по собі воюють і з державою, і з забудовниками в судах.
І як би лідери кишенькових партій забудовників буферних зон та відповідальні за будівельний «безпрєдєл» чиновники не намагались доводити у розмовах з пресою і навіть директором Центру всесвітньої спадщини Франческо Бандаріном, що громадськість Києва, а це тисячі громадян, – є купленою, саме кияни є справжніми захисниками нашої історичної культурної спадщини.
І зараз вони здобули перемогу у важливій судовій справі.
Особливо цінний статус
Одна з найвагоміших для збереження буферної зони Софії Київської судових справ виграна у Окружному адміністративному суді міста Києва 29 жовтня цього року. Так, своїм рішенням суд зобов’язав Головне управління земельних ресурсів КМДА внести до державного земельного кадастру, а саме поземельної книги, до реєстраційних карток земельних ділянок – по всіх земельних ділянках, які знаходяться в межах охоронної зони ансамблю споруд собору Софії Київської, дані про те, що це землі історико-культурного призначення та у відповідності до ч.1 ст.150 Земельного кодексу України – особливо цінні землі.
Що це означає?
А це означає, що тепер Київрада втратила можливість розпоряджатись цими 111,81 га Києва на свій розсуд. Вона не зможе роздавати ділянки у цій зоні без відповідної постанови Кабінету Міністрів або рішення Верховної Ради.
Зусиллями громадськості зібрана інформація про всі порушення у буферній зоні Софії Київської – це понад 60 новобудов, надбудов, перебудов, а зовсім не реставрацій, як би мало буди за законом.
Тепер виконавча влада в особі Кабінету Міністрів України не зможе кивати на місцеве самоуправління – Київраду, коли експерти ЮНЕСКО будуть запитувати про деструктивні зміни у буферній зоні, і можливо-таки зобов’яже Міністерство культури і туризму виправити недоліки в існуючій неефективній системі управління об’єктами ЮНЕСКО та буферними зонами навколо них.А Верховна Рада, навіть тоді, як вже весь світ дізнався з WikiLeaks, що до її складу входить більшість людей з кримінальним минулим, має всі можливості не прийняти рішення для виділення ділянки під «елітне житлове будівництво» чи «офісний центр з двоповерховим підземним паркінгом» для людей з «особливим статусом» в нашій державі – олігархів.
Так що вітаємо киян з перемогою!